КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2374/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Напорівське»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5922,22 грн. та пені в розмірі 56,28 грн. за порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції, зазначаючи, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», однією із обов’язкових умов для надання статусу безробітного, у тому числі інвалідам, є готовність та здатність приступити до підходящої роботи.
Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає встановлення для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
З 18 березня 2006 року набрала чинності змінена редакція частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакансій для інвалідів.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем вживались заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, передбачені чинним законодавством.
Так, згідно з листом Чернігівського районного центру зайнятості № 696 від 07.06.2010 року (а.с. 14), протягом 2009 року відповідачем постійно надавались звіти за формою 3-ПН про наявність вакансії для працевлаштування інваліда. Проте, центром зайнятості на вакансію направлення не видавались.
Судовою колегією звертається увага на те, що стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов’язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для організації робочих місць для інвалідів, а тому є недоцільним застосовувати санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.