КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-60/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді –Бараненка І.І.,
суддів: Борисюк Л.П.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання –Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2а-60/10/2670 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
У січні 2010 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення від 05 жовтня 2009 року №00031611703/1 та №0000991703/1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач є платником єдиного податку використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для провадження підприємницької діяльності, він звільнений від плати (податку) за землю відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що оскільки земельна ділянка не надавалась позивачу у встановленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, позивач повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 6 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів підприємницької діяльності” встановлено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року №507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727” суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Судом першої інстанції встановлено, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 використовується позивачем для провадження підприємницької діяльності, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи звітів про використану електроенергію за період з січня 2008 року по грудень 2009 року та договору про надання послуг зв’язку з доставки пошти об’єктом поштового зв’язку Київ 210 від 30 червня 2009 року.
Таким чином, враховуючи, що позивач є платником єдиного податку і використовує приміщення для провадження підприємницької діяльності, нарахування йому податкового зобов’язання з плати (податку) за землю за використання земельної ділянки, яка знаходиться під цим приміщенням, є протиправним та суперечить вимогам Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів підприємницької діяльності” та постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року №507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727”.
Судова колегія вважає хибною думку апелянта про те, що умовою звільнення від оподаткування податком на землю суб’єкта малого підприємництва є отримання ним земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, оскільки таке припущення є довільним тлумаченням відповідачем нормативно-правового акту, проте як п.6 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів підприємницької діяльності” не містить такої вимоги.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року в адміністративній справі №2а-60/10/2670 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга д?о Вищого адміністративного с?уду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Повний текст даного судового рішення складено 23 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Борисюк
__________________ В.Ключкович
ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 23 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ