КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   14/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:   Літвінова А.В.    

Суддя-доповідач:  Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Безименної Н.В.,

суддів                                   - Горяйнов А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при  секретарі                      -Паскаль Ю.С.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в  м. Києві апеляційну скаргу Регіонального управління  Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Регіонального управління  Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ»про стягнення фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн., -

В С Т А  Н О В И Л А:

В грудні 2008 року Регіональне управління  Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області звернулося в окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ»про стягнення фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позов поданий позивачем поза за межами встановленого ст. 250 ГК України річного строку з дня порушення відповідачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якої задовольнити адміністративний позов. На думку апелянта, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Київської області 07.12.2007 було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «НВ», щодо дотримання законодавства, що регулює відносини у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За результатами перевірки Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Київської області складено акт від 07.12.2007 №100183-32-206/0260 та винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 12.12.2007 №100152-32-206/0154, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 1700 грн.

У зв’язку із несплатою вказаного штрафу та не оскарженням вказаного рішення в адміністративному порядку, позивачем в грудні 2008 року подану позовну заяву про стягнення заборгованості в розмірі 1 700,00 грн. відповідно до вищевказаного рішення.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, предметом даного спору є стягнення штрафу, а не вирішення питання законності та обґрунтованості рішення про застосування штрафних санкцій від 12.12.2007 №100152-32-206/0154, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 1700 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до вказаних правовідносин ст. 250 ГПК України, оскільки дана стаття регулює питання щодо строків застосування адміністративно – господарських санкцій, а не їх стягнення.  

Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 N 790, передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду та винесення рішення судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коди особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в межах встановленого законом строку, а відтак підстави для відмови в позові відсутні, тому висновки суду першої інстанції про те, що позов про стягнення штрафу позивачем не підлягає задоволенню, оскільки поданий за межами ст. 250 ГК України є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Регіонального управління  Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2009 року –скасувати та постановити нову, якою позов Регіонального управління  Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ»про стягнення фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн. –задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ»на користь Державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 (одна тисяча сімсот) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                       Н.В. Безименна            

               Суддя                                                                        А.М. Горяйнов            

                 Суддя                                                                             І.Л. Желтобрюх