Справа 2а – 3725-10/0533

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 року                             м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі головуючого судді Лінник О.П. при секретарі Лахно Т.Г.  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії згідно зі ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просить зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі провести перерахунок пенсії як інваліду 3 групи, захворювання якого пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії – 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року.

Позивач  в обґрунтуванні позову зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якої пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1. Крім того, статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону позивачці призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров’ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. По питанню недоотримання належних сум позивач звернувся до відповідача. Позивач отримав  лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв’язку з чим він змушений звернутися з даним позовом до суду.    

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій свій позов підтримав, просить суд розглянути справу у його відсутність.    

    Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом третьої групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії  НОМЕР_1 та довідкою МСЕК ДОН № 009179.    

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Положеннями ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначені розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року та постанова Кабінету Міністрів «Деякі питання соціального захисту деяких категорій громадян» від 28 травня 2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

    Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

    Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

    Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’я виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Суд, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

    Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’я за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

    Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

    Тому суд вважає протиправною відмову відповідачем у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Законом України №835-V? «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в таких розмірах: з 01 січня 2009 року – 568,00 гривень, з 01 квітня 2009 року – 574,00 гривень, з 01 липня 2009 року – 576 гривень,  з 01 жовтня 2009 року – 596,00 гривень.

      Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», справи «Кечко проти України».

Таким чином, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 100, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Мар»їнському районі Донецької області у перерахунку позивачеві пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у відповідності зі статтями 50 ч.4, статті 54, 67 Закону України «Про  статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний Бюджет України на відповідний рік.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року та 31 жовтня 2006 року перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з  встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також при прийнятті постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя