справа №1-987/2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 04 листопада 2010 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - Борнос А.В.,
за участю секретаря - Ющак О.А.,
прокурора - Музичука Р.А.,
захисника - ОСОБА_1,
потерпілого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого вантажником ПП "Гюнсел", в порядку ст.89 КК України – судимості не має,
• за ст. 190 ч.2 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого монтажником приватного підприємця ОСОБА_5, в порядку ст.89 КК України – судимості не має,
• за ст. 190 ч.2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, 08.02.2010 року близько 16.30 год., за попередньою змовою між собою, перебуваючи поблизу будинку №13 по вул. Підгаєцькій м. Луцька, шляхом обману, що виразилось у повідомленні неправдивих відомостей під приводом ремонту сидінь /переднього та заднього/ до автомобіля "Мерседес -123" д.н.з. НОМЕР_1, належного потерпілому ОСОБА_2, вартістю по 600 грн. кожне, не маючи наміру на їх повернення, заволоділи ними, а 09.02.2010 року близько 13.00 год., продовжуючи свої злочинні дії, шляхом обману, отримали від потерпілого завдаток за виконання робіт по ремонту сидінь в сумі 500 грн., не маючи намір на повернення коштів, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 1700 грн.
Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожен зокрема, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнали повністю, та показали, що дійсно вони 08.02.2010 року близько 16.30 год., попередньою домовившись між собою, перебуваючи поблизу будинку №13 по вул. Підгаєцькій м. Луцька, обманувши потерпілого ОСОБА_2, оскільки повідомили неправдиві відомості про намір ремонту сидінь до автомобіля "Мерседес -123", не маючи, в дійсності, наміру на їх повернення, заволоділи ними, а 09.02.2010 року близько 13.00 год., отримали від потерпілого завдаток в сумі 500 грн. за виконання робіт, яких не мали наміру виконувати.
Наміру на виконання робіт або ж повернення коштів вони не мали, оскільки гроші витратили на власні потреби. На даний час збитки потерпілому відшкодовані /шляхом надіслання у адресу останнього поштовим переказом/. У вчиненому, кожен зокрема, розкаялися та просили суворо їх не карати.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтвердив показання підсудних щодо обставин вчинення шахрайських дій відносно нього, щодо покарання, то на суворому покаранні обох підсудних не настоює.
Крім повного визнання своєї вини підсудними, їх винність у заволодінні майном потерпілого, шляхом обману, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, також підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються підсудними, кожним зокрема, та іншими учасниками судового розгляду.
Встановлено, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, обманувши потерпілого щодо своїх дійсних намірів, заволоділи, таким чином, його майном та грошима.
Шахрайство полягає у заволодінні чужим майном, шляхом обману чи зловживання довірою. Обман полягає у повідомленні неправдивих відомостей або ж приховуванні певних обставин, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно /зазначене полягало у повідомленні неправдивої інформації щодо необхідності виконання робіт по ремонту сидінь та отримання завдатку за виконану роботу/. Тому, у діях підсудних вбачається така кваліфікуюча ознака даного злочину, як обман.
Таким чином, підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 своїми умисними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, скоїли злочин, передбачений ст. 190 ч.2 КК України.
При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудними злочину, всі обставини справи та дані про особу винних.
До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття, відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 в порядку ст.89 КК України – судимості не мають, вину визнали, щиро розкаялися у вчиненому, по місцю проживання характеризуються задовільно, є особами молодого віку, працевлаштовані, на їх утриманні знаходяться матері – особи пенсійного віку, окрім того, на утриманні підсудного ОСОБА_4 знаходиться одна малолітня дитина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, потерпілий ОСОБА_2 на суворому покаранні не наполягає, збитки йому відшкодовані, що стверджується квитанцією №4503 від 3.11.2010 року, тому суд вважає, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання у межах санкції ст. 190 ч.2 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
На думку суду, обране покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудних та попередження вчинення ними нових злочинів.
Речові докази (а.с.37), згідно ст. 81 КПК України, залишити за належністю законному володільцеві.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України, призначивши покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, кожному.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вони, кожен зокрема, протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки:
• не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції;
• повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
• періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.
Запобіжний захід залишити попередній – підписку про невиїзд.
В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 зарахувати термін перебування під вартою з 17 по 20 вересня 2010 року.
Речові докази – двійне заднє та переднє пасажирське сидіння автомобіля марки "Мерседес - 123" – залишити за належністю законному володільцеві – ОСОБА_2
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: