УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-13654/2010р. Головуючий в 1 інстанції Овчаренко Н.Г.
Категорія-51 Доповідач Козлов С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.,
суддів: Козлова С.П., Максюта Ж.І.,
при секретарі: Бецман І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, визнання захворювання, пов’язаним з протиправними діями відповідачів, стягнення матеріальних збитків на лікування та одноразової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, призначення щомісячних платежів по відшкодуванню шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, та на лікування, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернувся до суду з зазначеним позовом та уточнюючи свої позовні вимоги в судовому засіданні посилалась на те, що вона з травня 2003 року по 23.04.2007 р. працювала поваром у відповідача, внаслідок неправомірної поведінки якого та неприязних стосунків з ним у неї погіршився стан здоров’я, вона знаходилася неодноразово тривалий час на лікуванні у лікарні в умовах стаціонара і отримала професійне захворювання, чим їй було спричинено моральну шкоду. На її доповідну щодо розслідування нещасного випадку на виробництві відповідач належним чином не зреагував, акт про нещасний випадок на виробництві не склав, не виплатив їй одноразову допомогу та не відшкодовує матеріальну та моральну шкоду згідно з вимогами діючого законодавства, а на її звернення до комісії по трудових спорах та у різноманітні державні контролюючі інстанції, вона отримала відповіді, що ці питання вирішуються судом. З таких підстав позивачка просила суд визнати дії відповідачів протиправними, визнати її захворювання у зв’язку з протиправними діями відповідачів, стягнути солідарно з них матеріальні збитки на лікування у розмірі 48876,24 грн., одноразову допомогу у розмірі 105878,7 грн., моральну шкоду у розмірі 200000 грн., призначити солідарні щомісячні платежі по відшкодуванню шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, у розмірі 1058,79 грн., та на лікування.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин та дослідження доказів по справі, порушення норм матеріального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити її позовні вимоги.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, працюючи з 27.05.2003 р. на посаді повара столової Дніпропетровського річкового порту позивачка 27.07.2006 р. посварилася з іншими працівниками цієї столової та звернулася в Дніпропетровську басейнову лікарню зі скаргою на погане самопочуття, де їй була надана перша медична допомога і запропонована госпіталізація, від чого вона відмовилася, а 28.07.2006 р. була госпіталізована до Клінічного об’єднання швидкої медичної допомоги, де знаходилася на стаціонарному лікуванні до 14.08.2006 р. з діагнозом «транзиторно-ишемическая атака в вертебро-базилярном басейне», при цьому в анамнезі захворювання вказано, що вона «заболела после психо-эмоционального перенапряжения утром на работе (со слов больной) 28.07.06 когда резко появилася тошнота, многократная рвота, кратковременная потеря сознания», після чого на подальше лікування позивачка була переведена в Дніпропетровську басейнову лікарню.
З постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.08.2007 р., 20.03.2007 р. та 10.07.2008 р. вбачається, що під час роботи між позивачкою та завідуючим столовою Дніпропетровського річкового порту ОСОБА_2 на підставі особистих та різноманітних робочих питань виникали розбіжності та склалися неприязнені відношення (а.с.127-132 т.1).
Згідно зі ст.22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно з п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25 серпня 2004 року №1112, обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з'ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. У судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства-роботодавця (ч.2 п.26 Порядку).
Отже законом визначений спеціальний певний порядок установлення факту нещасного випадку на виробництві.
За актом №1\10 від 12.03.2010 р. про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, причиною нещасного випадку з позивачкою є загальне захворювання, про що за формою Н-5 був складений акт розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2006 року в ДП «Дніпропетровський річковий порт» АСК «Укррічфлот» від (а.с.3-8 т.2).
Згідно відповіді відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську від 11.06.2009 р. прокурору Кіровського району м. Дніпропетровська загальне захворювання позивачки не є виробничою травмою та не підлягає розслідуванню як нещасний випадок на виробництві, про що було складено протокол комісії №2 від 29 листопада 2007 року (а.с.10-11 т.2), а за відповіддю обласної МСЕК №3 від 27.04.2009 позивачка інвалідом не визнана (а.с.47 т.2).
Відповіддю Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 22.04.2010 р. на заяву позивачки роз’яснено, що рішення МСЕК №2 від 13.02.07 р. про визнання її інвалідом третьої групи від загального захворювання винесено вірно, а інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, складеного за місцем роботи, чи рішення суду про факт травмування на виробництві (а.с.42 т.2).
Проте позивачка вимог про факт нещасного випадку на виробництві до суду не заявляла, а встановлення захворювання позивачки таким, що є нещасним випадком на виробництві, не входить до компетенції суду.
Таким чином, позивачка не надала суду необхідних доказів в підтвердження протиправності дій відповідачів стосовно неї при виконанні нею своїх трудових обов’язків, порушення ними її законних прав та причинного зв’язку їх дій чи виробничих факторів підприємства з її захворюванням, а з матеріалів справи не видно, що після складання відповідачем акта про зазначений нещасний випадок з позивачкою на виробництві за формою Н-5 він оскаржувався нею у встановленому порядку і таке питання вирішувалося посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.
При таких обставинах, дійшовши правильного висновку про безпідставність заявлених позивачкою позовних вимог суд обґрунтовано на підставі ст.ст.171,173 КЗпП України, ст.ст.10,11,57,60 ЦПК України відмовив в їх задоволенні.
Доводи ОСОБА_1 у скарзі про залишення судом без уваги всіх доказів в підтвердження її позовних вимог та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи і вимогам закону не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Викладені в скарзі доводи не спростовують правильність вищезазначених висновків суду, рішення якого відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи змін колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді :