Справа № 2-а-1980
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Васильковського В.М.
секретаря Олексюк Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язання вчинити певні дії , –
в с т а н о в и в :
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” їй повинна виплачуватись щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2009 роках їй така допомога не виплачувалась, що суперечить рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Законів України “Про Державний бюджет України», що призупинили зазначені виплати. На її письмове звернення про підвищення їй розміру пенсії як дитині війни Відповідач відмовив. Тому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про підвищення їй розміру пенсії як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність неправомірною, та зобов’язати Відповідача здійснити перерахунок їй пенсії в розмір 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та виплатити заборгованість, яка виникне в результаті такого перерахунку за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р.,та з 22.05.2008р. по час ухвалення рішення. Через похилий вік просить розглядати справу у її відсутності.
Представник управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі подала заяву в якій просить розглядати справу без її участі, у задоволенні позовних вимог заперечує.
З”ясувавши обставини в адміністративній справі підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданого 13.02. 2006 року Коломийським міським управлінням праці та соціального захисту населення. В силу ст.ст.1, 6 Закону № 2195-ІУ ОСОБА_1, має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі листом від 27.10.2010р. № 5747/16 відмовило ОСОБА_1, у виплаті 30% підвищення до пенсії, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення з адміністративним позовом та відповідного нормативного забезпечення, відсутність законодавчого рішення про відновлення дії ст.6 Закону № 2195-ІУ у редакції, чинній до внесення змін до цієї статті, на врегулювання цього питання постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Обмеження виплат, передбачених названим Законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та внесенння змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними.
В Законі України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-17 від 27 квітня 2010 року не встановлено обмежень щодо застосування положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.
Отже, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на даний час є діючою у наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком». Тому вимоги позивачки є підставними.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
При визначенні спеціального розміру, з якого повинні обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни слід виходити з положень ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” про застосування прожиткового мінімуму для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 1058-ІУ) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання представника Відповідача на те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 2195-IV. Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов”язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Отже, при вирішенні спору суд, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами доходить висновку, що при виплаті 30% підвищення до пенсії дитині війни, передбаченого статтею 6 Закону 2195-ІУ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Однак, згідно 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що оскільки позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду 01.11.2010 р. та не надала доказів того, що пропущений нею строк звернення до суду з поважних причин то в задоволенні позову ОСОБА_1, в частині нарахувань та виплат підвищення до пенсій за 2007-2009 роки та за січень-квітень 2010 р. слід відмовити. У зв’язку з тим, що стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до суду.
За таких обставин суд вважає, що способом відновлення порушеного права Позивачки є покладення обов’язку на Відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням виплачених сум за період з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року (по дату, на яку вказує Позивачка).
На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ст.ст. 17-18, 99 КАС України та керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, –
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.
Головуючий: