ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" листопада 2010 р.                                                           Справа № 7/72-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.

при секретарі                                                            Феськовій М.Ю. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Якименка О.О. представника за довіреності №216-08-436 від 28.05.2010р. (брав участь в судовому засіданні 16.11.2010р.),     

від відповідачів:

-  Регіонального  відділення Фонду державного майна України  у Вінницькій області: Бабія В.М. - представника за довіреністю №100 від 04.10.2010р. (брав участь в судовому засіданні 16.11.2010р.),

-  ЗАТ "Ремонтно - будівельне управління - 1": не з'явився,

від третіх осіб: не з'явились,

прокурора відділу представництва в судах управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Вінницької області Олексюка В.І. (посвідчення №82-2004), (брав участь в судовому засіданні 16.11.2010р.),

прокурора відділу представництва громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Сича Ю.М. (посвідчення №52),

розглянувши апеляційну скаргу  ОСОБА_6, м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "21" червня 2010 р. у справі № 7/72-10 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Першого  заступника  прокурора Вінницької  області в  інтересах держави в особі Вінницької обласної  ради, м. Вінниця   

до Регіонального  відділення Фонду державного майна України  у Вінницькій області,

м. Вінниця

Закритого акціонерного товариства "Ремонтно - будівельне управління - 1", м.Вінниця

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, м. Вінниця   

про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.06.2010р. по справі №7/72-10 задоволено позов Першого  заступника  прокурора Вінницької  області в  інтересах держави в особі Вінницької обласної  ради до Регіонального  відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області, Закритого акціонерного товариства "Ремонтно - будівельне управління - 1" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 03.03.1994 року № 23, укладений між Фондом комунального майна Вінницької області та Організацією орендарів Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 в частині купівлі-продажу гуртожитків, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області в дохід Державного бюджету України 42,50грн. відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 118,00грн.  відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління - 1" в дохід Державного бюджету України  42,50грн. відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою суду від 03.06.2010р. у вигляді заборони ОСОБА_16  вчиняти будь-які дії з відчуження гуртожитку чи його частини, розташованого по АДРЕСА_1 у м. Вінниці; заборони ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії з відчуження гуртожитку чи його частини, розташованого по АДРЕСА_2 у м.Вінниці; заборони Комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" здійснювати реєстрацію виникнення, набуття, переходу та припинення права власності на жилі та нежилі приміщення гуртожитків, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в м.Вінниці.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, третя особа ОСОБА_6 звернулася до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 21.06.2010р. у частині визнання недійсним договору купівлі - продажу від 03.03.1994р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (т.4 а.с. 57 - 60).

Мотивуючи апеляційну скаргу, третя особа ОСОБА_6  зазначила, зокрема, наступне:

- в порушення вимог законодавства, прийнявши рішення про визнання недійсним договору  купівлі - продажу від 03.03.1994р. №23, суд не визначив та не застосував наслідків такої недійсності;

-  визнавши недійсним включення гуртожитків до складу цілісного майнового комплексу, суд не дослідив  та не зробив будь - яких висновків щодо зменшення суми договору;

- визнання недійсним договору купівлі - продажу майна від 03.03.1994р. №23 в частині купівлі гуртожитків спричиняє необхідність зменшення розміру статутного фонду  ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління - 1" на вартість нерухомого майна, розташованого за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що  ввійшло до статутного  фонду товариства;

- суд не дослідив та не перевірив, чи зареєстровані будинки по вул.АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 як гуртожитки, не витребував та не оглянув матеріали інвентаризаційної справи на вказані об'єкти нерухомого майна;

-  згідно змісту листа Фонду державного майна України №10-25-21463 від 30.12.2005р. договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, до складу якого входять гуртожитки, може бути визнаний недійсним за умови визнання недійсним акту органу приватизації, у даному випадку - наказу Фонду комунального майна Вінницької області №49-МП від 03.03.1994р.;

- суд визнав регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області правонаступником Фонду комунального майна Вінницької області, обгрунтовуючи свій висновок рішенням Вінницької обласної ради від 29.11.1994р., що не є документом, який визначає статус регіонального відділення ФДМ України;

- висновок суду про те, що  ЗАТ  "Ремонтно-будівельне управління - 1" є правонаступником організації орендарів спростовується Статутом ЗАТ  "Ремонтно-будівельне управління - 1" у новій редакції, зареєстрованій Вінницькою міською радою 30.03.2004р., у відповідності до якої ЗАТ  "Ремонтно-будівельне управління - 1"  є правонаступником орендного підприємства - орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління №1;

- розглянувши справу та прийнявши рішення по справі без участі третіх осіб- співвласників гуртожитків, суд порушив норми процесуального права;

-  суд не перевірив, чи отримали зазначені особи позовні заяви та інші процесуальні документи, чи повідомлені вони про дату слухання справи належним чином.

У заяві від 29.09.2010р. №217-08-789, Вінницька обласна рада просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без розгляду з тих підстав, що ОСОБА_6 не надіслала копію апеляційної скарги обласній раді (т.4 а.с. 72 - 73).

Крім того, 15.11.2010р. на адресу суду апеляційної інстанції від Вінницької обласної ради надійшла заява від 09.11.2010р. про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, у зв'язку з неподанням доказів надіслання апеляційної скарги Вінницькій обласній раді (т.4, а.с.107-108).

Колегія суддів зазначає наступне.

Безпідставним є посилання Вінницької обласної ради в заяві про залишення без розгляду апеляційної скарги від 09.11.2010р. на приписи п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки дана стаття передбачає підстави залишення без розгляду позову, й, зокрема, п.5 ч.1 даної статті передбачає, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребуванні господарським судом матеріали справи, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Неподання ж до суду апеляційної інстанції доказів надіслання апеляційної скарги Вінницькій обласній раді не може бути підставою залишення апеляційної скарги без розгляду.   

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (фіскального чеку №9764 від 30.07.210р., т.4, а.с.63) апеляційну скаргу було надіслано Першому заступнику прокурора Вінницької області, який є позивачем у даній справі, а також, в засіданні суду апеляційної інстанції 16.11.2010р. копію апеляційної скарги було вручено представнику Вінницької обласної ради (протокол судового засідання від 16.11.2010р., т.4, а.с.115-116).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що заяви Вінницької обласної ради про залишення без розгляду апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню.  

Треті особи не скористалися правом подачі відзивів на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції 16.11.2010р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень.  Вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Регіонального  відділення Фонду державного майна України  у Вінницькій області в судовому засіданні 16.11.2010р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, та надав пояснення в обґрунтування свої позиції, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду від 21.06.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін та третіх осіб в засідання суду апеляційної інстанції 18.11.2010р. не з'явилися.

17.11.2010р. на адресу суду від Вінницької обласної  ради надійшло клопотання  від 17.11.2010р. про відкладення розгляду справи на місяць для надання можливості позивачу підготувати у письмовому вигляді заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_6.

З огляду на приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони та треті особи були  повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також зважаючи на те, що позиція сторін була висловлена в судовому засідання 16.11.2010р., колегія суддів відхилила заявлене клопотання позивача та визнала можливим продовжити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін та третіх осіб.

Враховуючи пояснення представників позивача, Регіонального  відділення Фонду державного майна України  у Вінницькій області та прокурора, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1990 році підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 1 входило до складу Вінницького обласного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту

Відповідно до рішення конференції трудового колективу підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління №1 від 16.10.1990р. створено організацію орендарів Вінницького підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління №1, яка, згідно п.1.2 статуту організації орендарів, зареєстрованого у фінансовому відділі виконавчого комітету Вінницької міської ради, є правонаступником майнових прав та зобов'язань Вінницького підрядного спеціалізованого  ремонтно - будівельного управління №1, отримує статус орендного підприємства, користується правами юридичної особи (т.2 а.с. 40 - 49).

16.10.1990р. між Вінницьким обласним підрядним спеціалізованим ремонтно-будівельним трестом (Орендодавець) та організацією орендарів Вінницького підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління №1 (Орендар) було укладено договір оренди  (т.2 а.с. 50 - 53).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору, Орендодавець передає в оренду орендарю основні фонди виробничого та невиробничого призначення, оборотні засоби, незавершене будівництво строком з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року.

В п.1.4 договору вказано, що майно яке здане Орендодавцем в оренду залишається власністю держави.

При цьому в п.6.1 договору сторони передбачили можливість викупу повністю або частково орендованого майна.

02.01.1991 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі основних фондів з якого вбачається, що до складу орендованого майна  увійшли   приміщення 2-х гуртожитків   (гуртожиток 216 - залишкова вартість - 214654,00 руб., гуртожиток 276 - залишкова вартість - 112128,00 руб.) (т.2 а.с. 54 - 58).

Постановою КМ України від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) відповідно до якого, з поміж іншого, віднесено до власності областей майно підрядних спеціалізованих ремонтно-будівельних організацій.

Рішенням 10-сесії 21 скликання Вінницької обласної ради народних депутатів від 30.10.1992 року до об’єкту комунальної власності віднесено майно підрядного ремонтно-будівельного управління № 1 та включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації (т.1 а.с. 31 - 34).

З метою приведення договору оренди від 16.10.1990 року у відповідність із новим законодавством 31.12.1992 року між Вінницьким обласним підрядним спеціалізованим об’єднанням ремонтно-будівельних робіт "Вінницярембуд" (Орендодавець) та організацією орендарів підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 16.10.1990р. (т.2 а.с. 59 - 68).

Як зазначено у п.1 додаткового договору після підписання цього договору і прийняття майна орендар набуває статусу орендного підприємства і називається спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 1. З дня державної реєстрації орендар набуває права юридичної особи і стає правонаступником майнових прав і обов’язків організації майна, яке орендує.

Згідно п.2.1 додаткового договору здача майна в оренду не призводить до передачі орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається обласна рада народних депутатів, а орендар володіє (користується майном) протягом строку оренди, який відповідно до п.6.1 додаткового договору визначено до 31.12.1995 року.

26.03.1993 року рішенням 11 сесії 21 скликання Вінницької обласної ради народних депутатів утворено фонд комунального майна Вінницької області, якому надано права власника та розпорядника майна комунальної власності обласної Ради народних депутатів (т.3 а.с. 41).

01.06.1993 року між фондом комунального майна Вінницької області (Орендодавець), як правонаступником по договору оренди майна Вінницького ремонтно-будівельного тресту від 16.10.1990 року з однієї сторони та організацією орендарів підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 16.10.1990 року(т. 2 а.с. 70-76).

Відповідно до п.1.1 цієї угоди Орендодавець приймає на себе виконання зобов’язань за п.1.1 договору від 16.10.1990 року.

В п.2.1 угоди передбачено, що передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно, власником орендованого майна залишається держава, а Орендар володіє, користується й розпоряджається ним протягом строку оренди.

Згідно п.7.1 угоди дія договору погоджена сторонами з 16.10.1990 року по 31.12.1995 року.

26.11.1993 року фондом комунального майна Вінницької області на підставі Декрету КМ України від 20.05.1993 року № 57 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду", за погодженням з комісією по приватизації обласної ради народних депутатів із урахуванням заяви організації орендарів прийнято наказ № 42-МП відповідно до якого розпочалась процедура приватизації орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління  № 1 (т.2 а.с. 78 - 79).

Згідно вказаного наказу створено комісію з оцінки вартості майна, комісію по інвентаризації майна, встановлено їх кількісний та персональний склад, строки виконання покладених на них завдань.

29.11.1993 року головою орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 прийнято наказ №79 про проведення інвентаризації станом на 01.12.1993 року цілісного майнового комплексу зданого в оренду. Вказаний наказ було затверджено головою фонду комунального майна Вінницької області (т.2 а.с. 80  -81).

14.12.1993 року інвентаризаційною комісією було складено акт інвентаризації цінностей майнового комплексу орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1, який складався із інвентаризаційних описів (т.2 а.с. 84 - 86).

Із відомості розрахунку вартості орендованих приміщень, споруд станом на 01.12.1993 року вбачається, що до неї включено гуртожитки, що знаходяться у м.Вінниця по вул.АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, балансова та залишкова вартість яких становила 237,82 тис.крб. (209,80 тис.крб.) та 138,2 тис.крб. (108,3 тис.крб.) відповідно (т.2 а.с. 83).

20.12.1993 року фонд комунального майна Вінницької області прийняв наказ                  № 96-МП, яким затвердив акт оцінки цілісного майнового комплексу  Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 в сумі 1794913 тис.крб,  в тому числі власного – в сумі 1565174 тис.крб, майна, яке підлягає приватизації –517405 тис.крб, яке покупцю передається в оренду -  в сумі 22777 тис.крб. (т.2 а.с. 87 - 90)

Також, відповідно до вказаного наказу, на голову ради організації орендарів ОСОБА_18 покладено обов'язок за узгодженням з місцевими органами влади і трудовим колективом розробити проект додаткової угоди до договору оренди від 16.10.1990 року і додаткової угоди до нього від 01.06.1993 року.

29.12.1993 року між організацією орендарів ремонтно-будівельного управління № 1 та фондом комунального майна Вінницької області укладено додаткову угоду № 3 відповідно до п.1 якої Орендар викупає, а Орендодавець продає орендоване державне майно на умовах визначених у цьому договорі. Відповідно до п.7 цієї угоди після повної оплати вартості орендованого майна, яке підлягає викупу між Орендарем та Орендодавцем укладається договір купівлі-продажу і підписується акт передачі (т.2 а.с. 91 - 93).

03.03.1994 року фондом комунального майна Вінницької області прийнято наказ № 49-МП про викуп і підписання договору купівлі-продажу майна Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління №1              (т.2 а.с. 99).

Того ж дня між фондом комунального майна Вінницької області (продавець) та організацією орендарів Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна державного підприємства за № 23 (т.1  а.с. 35 - 39).

Відповідно до п.1.1 договору продавець продав, а покупець купив державне майно Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1, яке знаходиться за адресами:  м.Вінниця, вул.Володарського, 41, вул.Айвазовського,4, вул.Фрунзе,7, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 і відповідно до договору оренди від 16.10.1990 року було передано організації орендарів в тимчасове платне користування.

В п.1.3 Договору вказано, що майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації.

Сума договору визначена відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1, який є невід'ємною частиною договору (п.1.4 Договору).

Згідно п.3.1 договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем Покупцю в 10-денний строк після повної оплати покупцем ціни продажу об'єкта приватизації, підписання і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем засвідчується в акті передачі, що підписується сторонами.

При цьому, покупець майнового комплексу стає правонаступником його майнових прав і зобов'язань з моменту підписання сторонами договору купівлі-продажу і акту передачі проданого майна.

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що покупець зобов’язаний відповідно до чинного законодавства використовувати гуртожитки за їх прямим призначенням.

За приписами п. 4.6 на покупця покладено обов'язок в місячний строк підготувати установчі документи та зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності в державному органі місцевої виконавчої влади.   

Договір купівлі-продажу 22.03.1994 року посвідчено державним нотаріусом Першої Вінницької  державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за         № 2-879.

28.03.1994 року між фондом комунального майна Вінницької області (продавець) та організацією орендарів Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 (покупець) підписано акт № 16 передачі майна Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1, у якому зафіксовано факт  передачі проданого 03.03.1994 року майна (т.1 а.с. 40 - 41).

Наказом фонду комунального майна Вінницької області від 28.03.1994р. за №62-МП припинено дію договору оренди від 16.10.1990р. і доповнення до нього від 31.12.1992 року, а також додаткової угоди до них від 01.06.1993р. внаслідок викупу об'єкту оренди (т.1 а.с 14 - 15).

Регіональним відділенням фонду державного майна України по Вінницькій області  07.11.2000р. видано перелік нерухомого майна, що приватизоване в складі цілісного майнового комплексу Вінницького орендного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління №1 (т.1 а.с. 62).

До вказаного переліку не було включено приміщення гуртожитків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 у м.Вінниця, що є предметом договору купівлі - продажу №23 від 03.03.1994р., а отже, в БТІ не зареєстровано право власності на останні.

Однак, 22.08.2006 року ухвалою Замостянського районного суду м.Вінниці затверджено мирову угоду між ЗАТ "РБУ-1", приватним підприємством "Дос-Ген" та ОСОБА_19, згідно якої за приватним підприємством "Дос-Ген" визнається право власності на будівлю гуртожитку загальною площею 2407,0 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1, та будівлю гуртожитку загальною площею 2876,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 68).

На підставі вказаної ухвали Комунальним підприємством "Вінницьке ООБТІ"  за ПП "Дос-Ген" зареєстровано право власності на гуртожитки (т.1 а.с. 69).

В подальшому, 27.09.2006р. та 24.03.2008р. рішеннями третейських судів визнано право власності за ОСОБА_16 на гуртожиток по АДРЕСА_1 та за ОСОБА_6 на 47/50 часток гуртожитку по АДРЕСА_2, відповідно  (т.1 а.с. 70 - 75).

Вінницьким обласним об'єднанням бюро технічної інвентаризації 05.10.2006р. та 01.04.2008р. видано реєстраційні посвідчення: ОСОБА_16 на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 та, відповідно,  ОСОБА_6 на 47/50 часток гуртожитку по АДРЕСА_2

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 865394 стверджується, що 18.12.2008р. здійснено державну реєстрацію припинення як юридичної особи ПП "Дос-Ген" (т.1 а.с. 77 - 80).

За вказаних обставин у квітні 2001р. до господарського суду Вінницької області звернувся перший заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України, Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління - 1" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №23  від 03.03.1994р. в частині купівлі-продажу гуртожитків по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 4 - 7).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви перший заступника прокурора Вінницької області зазначив, що, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинні на момент виникнення спірних відносин), цілісним майновим комплексом є господарський об’єкт із закінченим циклом виробництва продукції  (робіт, послуг). Посилаючись на вказані норми позивач вказує, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не могли бути включені спірні гуртожитки, оскільки останні не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва. Заступник прокурора стверджує, що відчуження гуртожитків суперечить ч.2 ст.1, ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", п.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", п.п.41, 42 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої Постановою УМ України 08.09.1993р. № 717 (чинної на час проведення приватизації спірного майна).

Розглянувши вимоги позивача, господарський суд задовольнив їх у повному обсязі та  визнав недійсним договір купівлі-продажу майна № 23 від 03.03.1994р. у частині купівлі-продажу гуртожитків, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з чим також погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на наступне:

Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.   

У п.1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України  від 12.03.1999 року                     № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказано, що   угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс), за якою   недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону . Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:   відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.   

В п.10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України  від 12.03.1999 року                     № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства,   яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Як зазначалось вище предметом спору по даній справі є вимога про визнання недійсним договору, укладеного 03.03.1993 року, а тому, враховуючи наведене вище, при вирішенні даного спору слід керуватися вимогами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року та законодавчих актів в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею                              48 ЦК УРСР, за якою недійсною визнається угода,   що не відповідає вимогам  закону.

Згідно ст.1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна - з 29.11.1993 року по 28.03.1994 року), було чітко визначено, що дія цього Закону   не поширюється на приватизацію, зокрема, об'єктів державного  житлового фонду.

Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу Української РСР (в редакції яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна - з 29.11.1993 року по 28.03.1994 року), до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять  державний житловий фонд.

Відповідно до статті 127 Житлового кодексу УРСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 5 Житлового кодексу УРСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).   

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.

Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР) до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів.

Згідно ст.6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Зі змісту вищезазначених статей 4-6 Житлового кодексу УРСР вбачається, що гуртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду".   

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами.

Імперативні приписи ч.2 ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) чітко визначають, що не підлягають приватизації, зокрема, кімнати в гуртожитках.

Відповідно до ч.1 п.9 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Проаналізувавши норм законодавства, що діяли на момент укладання спірного правочину, колегія суддів дійшла до висновку, що вищезазначені норми житлового законодавства та законодавства про приватизацію виключали можливість приватизації гуртожитків, що є об'єктами державного житлового фонду, як громадянами так і юридичними особами, за виключенням органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.

У відповідності до вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що зміст оспорюваного договору №23 від 03.03.2004р. в частині продажу гуртожитків суперечить Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору), а тому, господарський суд першої інстанції правильно, у відповідності до приписів  ст.48 ЦК УРСР, задовольнив  позовні вимоги першого  заступника  прокурора Вінницької  області в  інтересах держави в особі Вінницької обласної  ради та визнав недійсним договір купівлі-продажу майна від 03.03.1994 року № 23 в частині купівлі-продажу гуртожитків, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.06.2010р. по справі №7/72-10 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи ж апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 червня 2010 року у справі №7/72-10  залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6, м. Вінниця - без задоволення.

2. Справу №7/72-10 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

Віддрук. 18 прим.:

1- до справи

2 - позивачу

3,4- відповідачам

5-15 - третім особам

16,17 - прокурорам

18 - в наряд.