Справа № 22-2575 Головуючий у 1 інстанції Єгурнова Н.О.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Артемівську та ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську, ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
5 грудня 2003 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом про перерахунок вішкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1972 року він працював водієм в ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс". 27 червня 1995 року з ним стався нещасний випадок, в результаті чого він отримав травму ока. Висновком ВТЕК від 2 листопада 1995 року йому вперше було встановлено 15% втрати професійної працездатності; висновком ВТЕК від 26 грудня 1996 року встановлено 25% професійної працездатності з 2 листопада 1996 року; висновком МСЕК від 6 серпня 2003 року встановлено 45% втрати професійної працездатності. У зв'язку із встановленням стійкої втрати працездатності йому призначені щомісячні страхові виплати, які в подальшому перераховувались у зв'язку з підвищенням ступеню втрати працездатності і підвищенням тарифних ставок на підприємстві, а також виплачена одноразова допомога.
Вваажає, що при нарахуванні йому щомісячних страхових виплат і одноразової допомоги підприємство неправильно обчислило його середньомісячний заробіток і таким чином неправильно визначило суми щомісячних страхових виплат і одноразової допомоги. Просив перерахувати зазначені суми страхових платежів, виходячи із його середнього заробітку за три останні місяці роботи перед травмою, а не за 12 місяців, як то зробив відповідач і стягнути з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" недоплачені щомісячні страхові виплати в сумі 2 525 грн. 20 коп. з урахуванням індексу інфляції, недоплачену одноразову допомогу в сумі 6 066 грн. 75 коп., встановити з 1 грудня 2003 року щомісячні страхові виплати втраченого заробітку, які повинно виплачувати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську у розмірі 94 грн. 93 коп.
2
В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював і уточнював позовні вимоги, заявивши також позовні вимоги до ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" про стягнення одноразової допомоги у повному обсязі, не погоджуючись із встановленням 40% його вини у нещасному випадку, стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн., а також стягнення одноразової допомоги на утримання дитини, 1981 року народження у розмірі 10%, оскільки на час отримання ним травми дитина була неповнолітньою і виплата 10% середнього заробітку, що передбачалось колективним договором. Остаточні виплати недоплачених щомісячних сум і одноразової допомоги позивачем визначені у зміненій позовній заяві від 7 червня 2005 року, в якій він просив: стягнути з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" недоплачені щомісячні страхові виплати втраченого заробітку з жовтня 1995 року по квітень 2001 року з урахуванням індекса інфляції в сумі 15446 грн.40 коп., недоплачені йому відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську щомісячні страхові виплати з травня 2001 року по грудень 2003 року в сумі 18 871 грн. 71 коп., стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.; встановити з 1 грудня 2004 року щомісячні страхові виплати втраченого заробітку в сумі 766 грн. 06 коп., які зобов'язати виплачувати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: стягнуто з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс"на користь ОСОБА_1. недоплачені суми щомісячних виплат втраченого заробітку по відшкодуванню шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків з урахуванням індексу інфляції у зв'язку зі зміною цін на споживчі товари та послуги, за період з грудня 2000 року по 1 травня 2001 року в сумі 135 грн. 44 коп. і 72 грн. 94 коп.,а всього 208 грн. 38 коп., а також 2500 грн. завданої моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я. В іншій частині позовних вимог, а саме: стягненні з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" 40% одноразової допомоги і 10% одноразової допомоги відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Стягнуто з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30.00 грн. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську на користь ОСОБА_1. за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2006 року одноразово 7 563 грн. 35 коп. недоплати по щомісячним страховим виплатам; встановлено ОСОБА_1. з 1 грудня 2006 року щомісячні страхові виплати втраченого заробітку по відшкодуванню шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків у розмірі 309 грн. 31 коп.
В апеляційній скарзі ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" просить скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 2500 грн. та відмовити у задоволенні зазначених вимог, змінити рішення в частині стягнення недоплачених щомісячних виплат, зменшивши суму до 127 грн., посилаючись на те, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності для пред'явлення зазначених позовних вимог; судом помилково застосована в даному випадку ст. 1167 ЦК України, оскільки правовідносини з права позивача на відшкодування моральної шкоди виникли у 1995 році; при обчисленні сум щомісячних платежів суд невірно підрахував кількість робочих днів за три місяці, що передували нещасному випадку, при визначенні середнього заробітку.
3
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську просить скасувати рішення суду в частині стягнень з відділення, посилаючись на те, що судом при ухваленні рішення в цій частині були порушені норми ст.29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка встановлює випадки, в яких фонд повинен проводити перерахунок щомісячних страхових виплат; судом не враховані положення зазначеного Закону в тій частині, що особам, які постраждали на підприємстві до 1 квітня 2001 року фонд виплачує страхові виплати з часу передачі відповідними підприємствами документів, які підтверджують право їх працівників на таке відшкодування; в разі неправильного нарахування з вини підприємства щомісячних страхових виплат, суму заборгованості повинно відшкодовувати саме підприємство, а не відділення виконавчої дирекції Фонду.
В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Позивач і його представник заперечували проти доводів апеляційних скарг, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що факт нещасного випадку з позивачем на виробництві, що стався з ним 27 липня 1995 року, зафіксований актом форми Н-1 про нещасний випадок від 31 серпня 1995 року. На підставі зібраних по справі доказів суд дійшов до такого висновку: оскільки ОСОБА_1хоча і порушив вимоги інструкції про порядок постановки автомобіля на ТР та ТО, бо самостійно виконував ремонт з порушенням п.п.9,15, знаходячись на території АТП, щоб вийти в рейс та перевезти вантажі в місто Часов-Яр, але діяв в інтересах підприємства; допустив необачність при монтуванні ступиш колеса, коли з силою ставив на місце колесо на ступицю; при цьому видавлена змазка зі сторонньою домішкою попала йому в око, то вина позивача в нещасному випадку становить 10%, а вина підприємства 90%.
Судом також встановлено, що розділом У1 колективного договору автотранспортного підприємства передбачалась виплата 10% одноразової допомоги на кожного утриманця за наявності прибутку підприємства, проте зазначена виплата відповідачем ОСОБА_1. на його доньку ОСОБА_2, 1981 року народження не проводилась, оскільки в той час підприємство знаходилось в стані кризи і прибутковою діяльність АТП не була.
Судом встановлено, що відповідачем для обчислення середнього заробітку позивача, з якого йому були нараховані одноразова допомога і щомісячні страхові виплати, були взяті дванадцять місяців, що передували нещасному випадку, який стався з позивачем, а саме: з липня 1994 року по червень 1995 року. Позивач наполягає на обчисленні середнього заробітку за три повних календарних місяці, що передували нещасному випадку. Виходячи з цього судом проведений розрахунок середнього заробітку позивача, виходячи із заробітної плати, яку він мав за три місяці, що передували нещасному випадку, тобто за квітень, травень і червень 1995 року. При цьому дані про заробітну плату, яку мав позивач за цей період, взяті судом з особових рахунків позивача, з яких вбачається, що у червні 1995 року позивачем відпрацьовано 17 робочих днів і заробітна плата склала 12106000 крб, у травні 1995 року - 9 робочих днів і заробітна плата склала 5178000 крб, у квітні позивач не мав робочих днів, оскільки знаходився у відпустці, тому заробітна плата йому не нарахована. Виходячи із зазначених даних і відповідно до роз'яснень Міністерства праці України від 22 березня 1995 року судом визначена середня заробітна плата позивача, яка склала 140 грн. 93 коп. При цьому суд не погодився з розрахунками за інші місяці і з іншим порядком визначення загальної кількості робочих днів, запропонованих відповідачем, обґрунтувавши такі висновки тим, що робочі дні це фактично відпрацьовані дні, за які нарахована і виплачена заробітна плата. Провівши розрахунки, виходячи із зазначених даних, суд дійшов висновку, що відповідачем неправильно визначений середній заробіток і тому неправильно визначений розмір щомісячних страхових виплат.
4
у зв'язку з чим за період з 2 листопада 1995 року по 1 березня 2001 року утворилась недоплата.
Проте відповідно до ст. 71 ЦК України 1963 року та роз'яснень, викладених у пп. 1,1-
1,1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з
наступними змінами та доповненнями), де зазначено, що коли вимоги потерпілого
стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або
роботодавцем (в тому числі і в разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів)
при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років,
які передували моменту звернення особи до суду, суд дійшов висновку про неможливість
стягнення недоплачених сум за період з листопада 1995 року по 5 грудня 2003 року у
зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Судом встановлено, що в межах
строку позовної давності, тобто з 5 грудня 2000 року до моменту передачі справи до
відділення виконавчої дирекції Фонду недоплата щомісячних платежів склала 135 грн. 44
коп. Сума індексації за цей період, обчислена відповідно до Закону України „Про
індексацію грошових доходів населення", склала 72 грн. 94 коп.
Судом встановлено, що на час передачі документів про виплату страхових виплат ОСОБА_1. до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську розмір щомісячних страхових виплат повинен становити 71 грн. 03 коп., а середньомісячна зарплата ОСОБА_1., з якої такі виплати обчислені - 284 грн. 11 коп. Провівши належні розрахунки судом встановлено, що недоплата щомісячних страхових виплат відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську за період з 1 квітня 2001 року по 30 листопада 2006 року становить 7563 грн. 35 коп., а розмір щомісячних страхових виплат з грудня 2006 року визначений в розмірі 309 грн. 33 коп.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду частковому скасуванню і зміні з наступних підстав.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доводам дав вірну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що правовідносини між позивачем і відповідачем ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" регулюються Правилами відшкодування власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а правовідносини між позивачем і відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську - Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і правильно зробив розрахунки по визначенню середньої заробітної плати позивача за останні три повних календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я для визначення суми щомісячної страхової виплати.
Разом з тим, судом першої інстанції допущена помилка при визначенні кількості робочих днів, які мав позивач за три місяці до ушкодження здоров'я, оскільки судом підрахунки зроблені на підставі даних особових рахунків позивача за квітень-червень 1995 року. Між тим, до апеляційного суду відповідачем надана довідка про заробітну плату позивача за період з липня 1994 року по червень 1995 року з розшифровкою всіх виплат, з якої вбачається, що у квітні, травні та червні 1995 року ОСОБА_1мав 27 робочих днів, а не 26 як встановив суд першої інстанції; загальна сума заробітної плати за цей період склала 172 грн. 84 коп. Така заробітна плата визначена і судом першої інстанції
5
для розрахунку середньої заробітної плати. Таким чином, виходячи із зазначених даних середня заробітна плата ОСОБА_1. для обчислення щомісячних платежів буде становити 135 грн. 71 коп. (172.84 грн.: 27 х 21.2). При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при обчисленні середньомісячного заробітку необхідно враховувати всі види виплат, які були нараховані позивачу, оскільки серед них немає таких виплат, на які не нараховуються страхові внески та які не враховуються при визначенні середьомісячного заробітку для обчислення пенсій, перелік яких затверджений постановою KM України від 12 жовтня 1992 року № 583 і який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами. Згідно наданої довідки (а.с.252) за 1994 та 1995 роки 13 зарплата на підприємстві не виплачувалась у зв'язку з відсутністю прибутку, а згідно довідки на а.с.253 на підприємстві застосовувались такі коефіцієнти підвищення заробітної плати: з липня 1994 року у 2 рази, з жовтня 1994 року у 2 рази, з березня 1995 року у 2 рази, з квітня 1996 року в 1.4 рази і з березня 1996 року у 1.44 рази. Допитана в судовому засіданні як свідок бухгалтер підприємства ОСОБА_3. пояснила, іцо розмір заробітної плати, зазначений у довідці, зазначений вже із застосуванням всіх коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнтів 1.4 і 1.44.
Таким чином, розмір щомісячної страхової виплати з листопада 1995 року буде становити 20.36 грн. (135.71x15:100); з квітня 1996 року - 28.50 грн. у зв'язку з підвищенням тарифних ставок в 1.4 рази (20.36 грн.хі.4); при цьому середня заробітна плата буде становити 189.99 грн. (135.71 грн.хі.4); з 2 листопада 1996 року - 47.50 грн. у зв'язку із підвищенням процента стійкої втрати працездатності позивача до 25 % (189.99 грн.х25%:100); з 1 березня 2000 року - 68.40 грн. у зв'язку з підвищенням тарифних ставок в 1.44 рази (47.50x1.44); середня заробітна плата при цьому буде складати 273.59 грн.( 189.99 грн.х 1.44).
Фактично підприємство виплачувало позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі 37 грн.37 коп. Сума недоплати за період з 5 грудня 2000 року до 1 квітня 2001 року, тобто на час передачі справи до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську буде складати 124 грн.12 коп., виходячи із розрахунку : 273.60 грн.(68.40x4) - 149.48 (37.37 грн.х4). З урахуванням визначеної судом першої інстанції суми інфляції, а саме 72,94 грн. з відповідача ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" підлягає стягненню 197 грн. 06 коп., а не 208 грн. 38 коп., як визначив суд першої інстанції.
Стягуючи з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАГ „Донецькавтотранс" на користь ОСОБА_1. 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що він і до наступного часу переносить негативні наслідки травми, яку він отримав на підприємстві, моральні страждання, пов'язані із станом його здоров'я, а саме погіршенням зору, який невпинно понижується, а також з негативним відношенням до нього як колишнього працівника АТП. Між тим, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1. позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди він. обґрунтовував тим, що в результаті неправомірних дій відповідача йому тривалий час не виплачувались у повному обсязі належні йому суми втраченого заробітку, що спричиняло йому моральні страждання, оскільки призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків. Проте відшкодування моральної шкоди з цих підстав не передбачено законодавством, що регулює правовідносини по відшкодуванню шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я. У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 зазначена, що спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування передбачено безпосередньо у законодавчому акті. Пунктом 11 Правил відшкодування шкоди передбачено відшкодування моральної шкоди за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів. Проте відшкодування такої шкоди пов'язано із спричиненням моральної иіколи
2
саме у зв'язку із настанням негативних наслідків саме в результаті ушкодження здоров'я, а не в результаті неправомірних дій підприємства, пов'язаних з неправильним нарахуванням щомісячних страхових виплат. Тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 2 500 грн. рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, стягуючи з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську одноразово 7 563 грн.35 коп., суд вийшов за межі заявлених ОСОБА_1. позовних вимог. Із позовної заяви ОСОБА_1. вбачається, що він просив стягнути недоплачені щомісячні страхові виплати за період з 1 травня 2001 року по листопад 2004 року, тобто за період з часу дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з відповідача ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс". Позовні вимоги про стягнення зазначених сум саме з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську позивач в установленому цивільно-процесуальним законодавством порядку не заявляв. За таких обставин рішення суду в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську на користь ОСОБА_1. 7 563 грн. 35 коп. підлягає скасуванню.
Разом з тим, ОСОБА_1. заявлені позовні вимоги до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську про зобов'язання виплачувати йому щомісячні страхові виплати в розмірі 766 грн. 06 коп., які судом першої інстанції задоволені частково. Апеляційний суд вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає зміні виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, обов'язок по сплаті страхових виплат з 1 квітня 2001 року покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Оскільки підприємством неправильно був визначений розмір щомісячних платежів ОСОБА_1., що потягло неправильну їх виплату у подальшому відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську, тому апеляційний суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1. в цій частині і зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1. та сплатити йому заборгованість по страховим виплатам з 1 квітня 2001 року, виходячи з втраченого заробітку в розмірі 68 грн. 40 коп., який йому нарахований за станом на 1 квітня 2001 року і середньої заробітної плати в розмірі 273 грн. 59 коп. станом на 1 квітня 2001 року.
Посилання відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську на те, що такі виплати були неправильно нараховані підприємством, тому відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську не повинно доплачувати позивачу ніякі виплати і провадити перерахунок з 1 квітня 2001 року не ґрунтуються на Законі України„Про загальнообов'язкове державне соціальне
2
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є безпідставним, оскільки ст.3 розділу XI Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачає виплату підприємствами заборгованості потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровея. В даному випадку позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення недоплачених щомісячних сум втраченого заробітку, а не заборгованості з виплат страхових сум.
Таким чином, рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для часткового скасування та зміні рішення суду. Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Артемівську та ДП Артемівське автотранспортне підприємство 1І474 ВАТ „Донецькавтотранс" задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року в частині стягнення з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" в частині стягнення недоплачених сум щомісячних виплат втраченого заробітку в сумі 208 грн. 38 коп. змінити.
Стягнути з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" на користь ОСОБА_1недоплачені суми щомісячних виплат втраченого заробітку по відшкодуванню шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2000 року по 1 квітня 2001 року в сумі 197 грн. 06 коп.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року в частині стягнення з ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" моральної шкоди скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ДП Артемівське автотранспортне підприємство 11474 ВАТ „Донецькавтотранс" про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Артемівську 7563 грн. 35 коп. і встановлення ОСОБА_1. з 1 грудня 2006 року щомісячних страхових виплат втраченого заробітку у розмірі 309 грн. 31 коп. скасувати.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Артемівську провести перерахунок та сплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам з 1 квітня 2001 року, виходячи з втраченого заробітку в розмірі 68 грн. 40 коп., який йому нарахований за станом на 1 квітня 2001 року.
В іншій частині рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.