ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

Копія:

УХВАЛА

іменем України

20 березня 2007 року                                                                                   м. Севастополь

Колегія судців військового апеляційного суду Військово-Морських

Сил у складі:

головуючого    Леся В.І.,

суддів         Купельського А. В., Нікітіна Г. В.,

за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України майора юстиції Сичова Є.Б., захисника-адвоката ОСОБА_2.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_2. на вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 21 грудня 2006 року, яким службовця Комунарського районного військового комісаріату міста Запоріжжя капітана запасу

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в селі Максимівка Марийського району Донецької області, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, на військовій службі на офіцерських посадах з червня 1992 року до квітня 2006 року,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна, та з позбавленням, в порядку ст. 54 КК України, 15-го рангу державного службовця.

справа № 11-22/2007

головуючий у суді 1-ї інстанції Рябчук С.В.

2

ОСОБА_1. визнано винним в одержані хабара повторно.

Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.

З липня 1997 року ОСОБА_1. проходив військову службу в Комунарівському райвійськкоматі м. Запоріжжя на посаді старшого помічника начальника 2-го відділення, а з серпня 2005 року - старшого помічника військового комісара того ж райвійськкомату. Після звільнення з військової служби у квітні 2006 року ОСОБА_1. залишився працювати в райвійськкоматі на посаді спеціаліста із соціальних питань з присвоєнням 15 рангу державного службовця та продовжував виконувати раніше покладені на нього обов'язки по організації призову на військову службу.

В період з 17 вересня 2000 року до 23 травня 2006 року ОСОБА_1., з використанням службового становища незаконно отримував гроші від призовників та їх родичів за надання незаконної відстрочки від призову.

Так, 17 вересня 2000 року в службовому кабінеті ОСОБА_1. отримав від громадянки ОСОБА_3. 100 доларів США за надання відстрочки від призову на один рік її синам ОСОБА_4. і ОСОБА_5., які такого права не мали. За продовження відстрочки від призову ОСОБА_1. у вересні 2001 року, у вересні 2002 року, у вересні 2003 року, у вересні 2004 року отримував від ОСОБА_3. по 100 доларів США, тобто до тих пір поки призовники не досягли 25-ти річного віку і перестали підлягати призову на службу.

Таким же чином ОСОБА_1. шість разів - у жовтні 2003 року, у березні і жовтні 2004 року, в лютому і вересні 2005 року, у лютому 2006 року в службовому кабінеті райвійськкомату отримував по 50 доларів США від громадянки ОСОБА_6. за надання відстрочок від призову її синові - ОСОБА_7.

У листопаді 2005 року і в березня 2006 року в службовому кабінеті райвійськкомату ОСОБА_1. отримував від громадянки ОСОБА_18. по 250 грн. за надання незаконної відстрочки від призову протягом року її сину - ОСОБА_20.

У серпні 2005 року в своєму службовому кабінеті ОСОБА_1. отримав 50 доларів США від громадянки ОСОБА_9. за звільнення від призову на півроку її сина - ОСОБА_8.

У вересні 2003 року в службовому кабінеті райвійськкомату ОСОБА_1. за надання відстрочки від призову на півроку отримав 200 грн. від призовника ОСОБА_10. У квітні наступного року ОСОБА_1. запросив вказаного призовника повісткою до військкомату й запропонував продовжити відстрочку на півроку також: за 200 грн. У жовтні 2004 року і в березня 2005 року ОСОБА_1., також: за надання незаконної відстрочки від призову, отримував від ОСОБА_10. по 200 грн.

3

Таким самим чином ОСОБА_1. неодноразово отримував хабара по 50 доларів США від призовника ОСОБА_11. у березні і жовтні 2005 року та в квітні 2006 року, від призовника ОСОБА_12. у серпні 2005 року і січні 2006 року, від призовника ОСОБА_13. у березні 2006 року, надавши кожному з них можливість уникнути призову на військову службу.

У серпні 2004 року і в серпні 2005 року ОСОБА_1. отримав від призовника ОСОБА_14., а 19 серпня 2005 року від призовника ОСОБА_15 кожного - разу по 100 доларів США за надання незаконної відстрочки: ОСОБА_16- протягом двох років, ОСОБА_15- протягом року.

За надання незаконної відстрочки від призову протягом року ОСОБА_1. у квітні і жовтні 2005 року отримував від призовника ОСОБА_17по 250 грн.

16 травня 2006 року за повісткою до райвійськкомату прибув призовник ОСОБА_19. і звернувся до ОСОБА_1 з проханням надати відстрочку від призову. ОСОБА_1. погодився вирішити це питання за винагороду в 500 доларів США. 22 числа того ж місяця ОСОБА_19. передав ОСОБА_1, в його службовому кабінеті 200 доларів США. Останній тут же виготовив на комп'ютері необхідні документи, розписався за військового комісара, поставив печатку і передав їх ОСОБА_19. 23 травня 2006 року о 12 годині ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_19. ще 300 доларів. США і був затриманий працівниками міліції.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2. просить вирок змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1. на ч. 1 ст. 190 КК України. Із застосуванням ст. 69 того ж Кодексу призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, та на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що в діях його підзахисного вбачаються ознаки шахрайства, а не хабарництва, оскільки довідка про відстрочку від призову ОСОБА_19. була потрібна лише для отримання кредиту в банківський установі. При призначенні покарання судом не враховані данні про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення захисника -адвоката ОСОБА_2. на підтримання апеляції, пояснення прокурора, який пропонував залишити вирок без зміни, а також: перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає зміні з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які об'єктивно викладені у вирокові.

4

На попередньому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_19. послідовно пояснював, що в середині травня 2006 року він, отримавши повістку, прибув до Комунарського військкомату м. Запоріжжя та звернувся до ОСОБА_1. з проханням надати йому відстрочку від призову за сімейними обставинами, видати відповідну довідку і посвідчення про приписку. ОСОБА_1. погодився вирішити ці питання за умови сплати 500 доларів СІЛА. 22 травня 2006 року в службовому кабінеті ОСОБА_1. він передав посадовцю 200 доларів США. Після отримання грошей ОСОБА_1. в його присутності виготовив необхідні документи на комп'ютері, підписав їх за військового комісара, поставив печатки та передав йому. Наступного дня він передав ОСОБА_1. останню суму 300 доларів США

Ці пояснення свідка узгоджуються з встановленими по справі фактами і підтверджуються протоколами огляду місця події та висновками судової криміналістичної та почеркознавчої експертиз, які судом були визнані достовірними.

Доводи захисника засудженого про те, що ОСОБА_19. звернувся до ОСОБА_1. лише за довідкою про відстрочку для отримання кредиту в банку, а не для отримання відстрочки від призову, суперечать матеріалам справи. Так, свідок ОСОБА_19. пояснював, що не бажав проходити військову службу, а, крім того, напередодні звернення до ОСОБА_1. влаштувався на хорошу роботу, яку не хотів втрачати внаслідок призову на службу. Для заняття підприємницькою діяльністю йому також було потрібно взяти кредит в баку, до якого необхідно було надати довідку про відстрочку від призову. Для вирішення цих питань він і звернувся до посадовця, якій запросив грошову винагороду 500 доларів США.

Крім того, цей довід захисника не впливає на склад злочину, за який засуджено ОСОБА_1., оскільки останній виконав всі дії згідно домовленості з ОСОБА_19. та відповідно до своїх службових повноважень.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_1., то колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції хоч послався у вироку на позитивні характеристики засудженого, знаходження на його утриманні неповнолітніх дітей та наявність інвалідності, між тим, не в повної мірі врахував ці та інші обставини, що пом'якшують покарання, наслідки скоєного та особу винного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1. вперше притягується до кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочину та щиро покаявся у скоєному.

За таких обставин, враховуючи особу ОСОБА_1., стан його здоров'я, поведінку до і після вчинення злочину, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів апеляційного суду вважає за

5

можливе в даному конкретному випадку, відповідно до ст. 69 КК, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, застосувавши обмеження волі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 21 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Призначити ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 368 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК основне покарання у виді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років.

В решті вирок залишити без зміни.