ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО - МОРСЬКИХ СИЛ
Копія
УХВАЛА
Іменем України
6 березня 2007 рову м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил у складі:
головуючого ЛЕСЯ В.І. ,
суддів КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,
ЮНЕНКА М.О.,
за участю помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону КРИВЕНКА Ю.Г., захисника - адвоката ОСОБА_2.,
розглянувши в судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_2на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 22 грудня 2006 року, яким військовослужбовець військової частини НОМЕР_1рядовий
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець м. Запоріжжя, раніше не судимий, з військової служби звільнений 3 листопада 2006 року, проживає за адресою: місто АДРЕСА_1
засуджений за ч. 1 ст. 384 КК України до обмеження волі строком на один рік і відповідно до ст. 75 того ж КК звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в один рік.
ОСОБА_1., визнаний винним в дачі завідомо неправдивих показань під час провадження досудового слідства за наступних, як зазначено у вироку обставин.
В ході досудового слідства по кримінальній справі відносно рядового ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 2 ст. 406 КК України, ОСОБА_17 квітня 2006 року, будучи допитаним у якості потерпілого по даній справі показав, що 20 березня 2006 року, близько 19 год. 30 хв. в приміщенні туалету військової частини ОСОБА_3безпідставно наніс йому кулаком два удари в область грудей та плеча.
Справа № 11-9/2007
Головуючий у суді 1-ї інстанції ТАЛОНОВ Д.Ю.
2
Зазначені покази ОСОБА_1підтвердив 12 квітня 2006 року під час проведення очної ставки з ОСОБА_1 та 13 квітня того ж року під час відтворення обстановки і обставин події.
В червні 2006 року, під час судового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 1 ст. 406 КК України, ОСОБА_1просив вважати його покази, дані в ході досудового слідства щодо епізоду 20 березня 2006 року, недійсними, оскільки давав їх під моральним впливом працівників прокуратури.
В апеляції захисник не погоджується з вироком суду, просить його скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_1. закрити за відсутністю у його діях складу інкримінованого йому злочину .
В обґрунтування своїх доводів захисник вказує на те, що мотивувальна частина вироку суду першої інстанції, в супереч вимогам ст. ст. 324, 334 КПК України, є неконкретизована, а саме без зазначення місця, часу, способу і наслідків злочину, не вказано форму вини та мотиви злочину. Крім того, суд не зазначив у вирокові докази, якими підтверджується суб'єктивна сторона злочину, а саме прямий умисел ОСОБА_1на дачу завідомо неправдивих показів.
Заслухавши доповідь судді ЮНЕНКА М.О., пояснення захисника в підтримання апеляції, пояснення прокурора який запропонували залишити вирок без зміни, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні пред'явленого йому злочину ґрунтуються на неповно досліджених в ході досудового слідства доказах.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2006 року під час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_3 державним обвинувачем останньому було змінено обвинувачення, оскільки факт заподіяння ОСОБА_1 20.03.2006 року близько 19 год. 30хв. в туалеті військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1тілесних ушкоджень у вигляді двох крововиливів у верхній половині грудної області не знайшов свого підтвердження.
З постанови слідчого від 3 листопада 2006 року про притягнення ОСОБА_1в якості обвинуваченого слідує, що у зв'язку з відмовою останнім від своїх показів, даних в ході досудового слідства, державним обвинувачем було змінено обвинувачення ОСОБА_3та виключено епізод застосування насильства до ОСОБА_120 березня 2006 року за недоведеністю. В той же час, слідчий в постанові прийшов до висновку, що ОСОБА_1вказаними діями скоїв злочин передбачений ч.1 ст. 384 КК України тобто, дав під час провадження досудового слідства завідомо неправдиві покази. Однак, при цьому в постанові не зазначив, з якою метою ОСОБА_1скоїв ці дії, і чи були вони умисними.
3
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1пояснив, що ОСОБА_3двічі застосовував до нього насильство, але чи був перший епізод саме 20 березня 2006 року, він не пам'ятав, і ця дата не співпадала з висновком експерта. ОСОБА_3визнав епізод нестатутних взаємовідносин лише 25 березня 2006 року, тому він, ОСОБА_1, на першому епізоді не наполягав, до того ж цей епізод виключив із обвинувачення ОСОБА_3 і прокурор.
За змістом кримінального закону суб'єктивна сторона злочину передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України характеризується прямим умислом. Завідомість, на яку вказує закон, означає, що особа усвідомлює неправдивість показань і бажає, щоб органи правосуддя сприймали їх як правдиві.
Однак, органами досудового слідства у постанові про притягнення як обвинуваченого, а також в обвинувальному висновку і в постанові прокурора про зміну обвинувачення в суді, у порушення ст. ст. 64, 132, 223, 227 КПК України, ОСОБА_1пред'явлено неконкретне обвинувачення: не зазначено всі обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; час, місце, спосіб вчинення злочину, його наслідки, форму вини і мотиви.
Для з'ясування цих питань необхідно провести слідчі та інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.
Оскільки під час досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключають можливість постановления вироку чи постанови, а однобічність та неповнота досудового слідства, яка встановлена при апеляційному розгляді справи, не може бути усунена в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 367, 374 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 22 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1- скасувати і повернути справу військовому прокурору Севастопольського гарнізону на додаткове розслідування.