Справа № 2-а-253/10 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

12 березня 2010 року                                                             Летичівський районний суд

                                                                                                    Хмельницької  області

в  складі :  головуючої - судді  Козак О.В.

розглянувши  у  судовому  засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду  України в Летичівському районі Хмельницької області  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом  в якому  просить зобов'язати відповідача - управління  Пенсійного  фонду  України  в Летичівському районі Хмельницької області провести нарахування   підвищення  до пенсії  в розмірі 30 відсотків від мінімальної  пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення судом.

          При цьому зазначає, що він є дитиною війни і на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яку відповідач в порушення вимог зазначеного Закону, не виплачував.

          Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю в частині стягнення підвищення до пенсії.         Представник відповідача подав  заяву у якій просить слухати справу у його відсутність в порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнає, зазначивши,  що їхні дії по відмові у виплаті щомісячного підвищення до пенсії відповідають вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2006-2009 роки». Разом з тим,  наполягає  на  застосуванні ст. 100 КАС України і просить відмовити у адміністративному  позові в частині  стягнення  допомоги  за 2006-2008 роки з підстав пропуску  річного  строку  звернення  до  суду. Позивач протягом 2007 року отримував підвищення до пенсії, як дитина війни – інвалід, а тому нарахування йому підвищення до пенсії за один і той же період згідно двох вказаних норм є неприпустимим. Виплата надбавки за 2009 - 2010 роки не може підлягати задоволенню, оскільки відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., та з 1 жовтня 2008 року по даний час – 49,8 грн. Позивачу проводиться нарахування в розмірі встановленому законодавством України.

          Судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України.

              Клопотання відповідача  про  застосування  ст. 100 КАС України у справі  не підлягає  задоволенню  у зв‘язку з тим, що  предметом  розгляду  справи   є доплата до пенсії і тому  строк  звернення  до  суду  не  застосовується.

            Відповідно до ст. 46 п.2 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» невиплачені пенсії з вини органу, що виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.

      Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

      Згідно ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_1 відноситься до категорії - дітей війни, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 від 12 квітня 2002 року, посвідченнямНОМЕР_2 та довідкою управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі № 137 від 10.03.2010 року, згідно якої позивачу надбавка до пенсії в 2006 році не призначалася, а з 2007 року призначена надбавка, як дитині війни – інваліду ІІ групи і виплачена в розмірі 10 відсотків.

            Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», від 18.11.2004 року, № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у   розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

            Законом України « Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін  до деяких  законодавчих  актів України» від 28.12.2007 № 107-6, п.41 розділом 2 розмір виплати зменшено до 10% від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак за ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст.22 Конституції України) .          

      Рішенням Конституційного  Суду України №  10-рп від  22.05.2008 року п. п. 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційним та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення.

      Позивачу починаючи з 1 січня 2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у новій редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.     Виходячи з того, що вказана редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 28.12.2007 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилась попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому посилання представника відповідача на те, що виплата щомісячного підвищення здійснювалось позивачу в 2009 році у розмірі встановленому законодавством України, на увагу не заслуговують.

    Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 12.03.2010 рік підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року по 12 березня 2010 року, з урахуванням здійснених позивачу нарахувань та виплат у вказаному періоді.

                Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії повинно здійснювати Управління Пенсійного фонду в Летичівському районі Хмельницької області, яке є відповідачем за цим позовом.

      Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

      Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

          На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області, щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та частково задовольнити позовні вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про стягнення доплати до пенсії, як дитині війни за 2007 рік починаючи з 9 липня 2007року по 31 грудня 2007року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за 2008-2010 роки – з 22 травня 2008року по 12 березня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань та виплат у вказаному періоді, та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          В решті позовних вимог необхідно відмовити, як заявлених безпідставно.

          На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст. 152 Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін  до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», керуючись  ст.ст. 9, 86, 122,156,159 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задоволити частково. Визнати дії Управління  Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області, щодо здійснення перерахунку пенсії, неправомірними.

            Зобов‘язати управління Пенсійного фонду України в Летичівському  районі Хмельницької області провести ОСОБА_1 нарахування  та  виплату підвищення до пенсії, як дитині війни: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; з 22 травня 2008 року по 12 березня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань та виплат у вказаному періоді, та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В решті позовних вимог необхідно відмовити за  безпідставністю.

          На постанову може бути   подана  апеляційна  скарга  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви про  апеляційне оскарження, яка  подається  протягом  10 днів  з дня  проголошення  постанови.                      

            Апеляційна скарга  може  бути  подана  протягом  десяти  днів з дня  проголошення  постанови  без попереднього  подання  заяви  про апеляційне  оскарження.                

                                                  Головуюча