ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
30.10.07 Справа № 5/240
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Краєвської М. В.
Орищин Г. В.
розглянувши апеляційне подання Прокурора Коломийського району Івано-Франківської області № 08/1-19 від 04.01.2003 р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2002 р.
у справі № 5/240
за позовом ТзОВ «Гермес», м. Хмельницький
до відповідача 1 Підгайчиківський спиртовий завод, с. Підгайчики
до відповідача 2 ТзОВ КЦ «Зевс», м. Львів
до відповідача 3 Ярмолинецький Агробуд, м. Ярмолинці
про стягнення в розмірі 67 762, 76 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився
від позивача –явка необов’язкова –Лужковський В. В. –представник (довіреність б/н від 01.02.2007 р.)
від відповідача 1 –явка необов’язкова –не з’явився
від відповідача 2 –явка необов’язкова –не з’явився
від відповідача 3 –явка необов’язкова –не з’явився
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 10, 30.10.2007 р. склад колегії суддів змінювався.
Представнику позивача у судовому засіданні були роз’яснені права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Прокурор та відповідачі не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 2671010, 2671037, 267244, 267243.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2003 р. у справі № 5/240 зупинено провадження по апеляційному поданню прокурора Коломийського району Івано-Франківської області № 08/1-19 від 04.01.2003 р. на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2002 р. у справі № 5/240 за позовом ТзОВ «Гермес», м. Хмельницький до відповідачів Підгайчиківського спиртового заводу, с. Підгайчики, ТзОВ КЦ «Зевс», м. Львів та до Ярмолинецького Агробуду, м. Ярмолинці про стягнення 67 762, 76 грн. заборгованості і доручено прокуратурі Коломийського району Івано-Франківської області провести розслідування щодо достовірності, правомірності, наявності чи відсутності зловживань по розрахунках простими векселями №№ 733255692287, 733255692647 за лікеро-горілчану продукцію. А ухвалою від 10.10.2007 р. поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 30.10.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2002 р. у справі № 5/240 за позовом ТзОВ «Гермес»до відповідачів Підгайчиківського спиртового заводу, ТзОВ КЦ «Зевс»та до Ярмолинецького Агробуду про стягнення 67 762, 76 грн. вартості недопоставлених товарів відповідачем позивачу позов задоволено.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст. 213 ЦК України та мотивував його тим, що відповідачем не подано належних доказів того, що позивач погодився на відпуск товарів в замін на погашення боргу. Господарським судом першої інстанції також вказано, що неможна прийняти до уваги факт передачі відповідачем позивачу двох векселів на суму 53 881 грн. та 16 013 грн., оскільки в актах прийому-передачі не зазначено, що позивач приймає їх саме в погашення боргу за недопоставку продукції.
Скаржник, прокурор Коломийського району, не погодився з рішенням господарського суду Івано-Франківської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційне подання, в якому просить скасувати дане рішення та постановити нове, посилаючись на те, що 10.011.2001 р. позивачем пред’явлено до оплати простий вексель № 7033636501066 на суму 180 000 грн., за який відповідач зобов’язався поставити лікеро-горілчані вироби та іншу продукцію. Так, 10.01.2001 р. згідно накладної № 1, довіреності серії ЯГВ № 963262 від 09.01.2001 р. на ім’я Терещука К. Б. відпущено горілчаних виробів на суму 70 017, 62 грн., 13.02.2001 р. за довіреністю серії ЯГН № 744120 від 08.02.2001 р. на ім’я Чаплій В. В. отримали продукцію на суму 19 999, 85 грн., 16.07.2001 р. по накладній № 188 за довіреністю серії ЯРД № 248755 на ім’я Терещука К. Б. отримано горілки на суму 46 209, 62 грн., 05.03.2001 р. по накладній № 85 за довіреністю серії ЯГН № 305706 отримано лікеро-горілчаних виробів на суму 53 881 грн., на що видано 2 векселя № 733255692647 –на суму 16 013 грн. та № 733255692287 –на суму 36 868 грн., тобто на загальну суму 52 881 грн.
Позивач –ТзОВ «Гермес»- скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційне подання, в якому заперечив доводи, викладені в ньому, просив повернути апеляційне подання без розгляду, мотивуючи свої вимоги тим, що передача певних товарно-матеріальних цінностей третій особі (Ярмолинецькому райагробуду) без згоди позивача не є доказом часткового погашення заборгованості, а векселі № 733255692287 від 04.04.2001 р. номіналом 36 868 грн. строком оплати «за пред’явленням»та № 733255692647 від 21.05.2001 р. номіналом 16 013 грн. строком оплати «за пред’явленням»відповідачем позивачу не передавалися, а акти прийому-передачі векселів позивач вважає підробними, про що свідчать листи СКБ «Дністер». Також позивач, звертаючись до законодавчих положень, зазначає, що передача векселя здійснюється шляхом індосамента, а не складанням акта його прийому-передачі.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційному поданні та у відзиві на нього, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів даної справи, 10.01.2001 р. ТзОВ «Гермес»(позивач) пред’явлено відповідачу 1 до оплати простий вексель № 7033636501066 на суму 180 000 грн. Враховуючи відсутність на момент пред’явлення векселя у відповідача 1 вільних грошових коштів, сторони уклали договір, відповідно до положень якого відповідач 1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 180 000 грн. зобов’язався поставити позивачу на вказану суму лікеро-горілчані вироби власного виробництва.
Згідно накладних № 1 від 10.01.2001 р. та БК1048 від 17.07.2001 р. відповідачем 1 поставлено позивачу продукцію на суму 70 017, 62 грн. та 46 209, 62 грн. відповідно, а також за накладною № 4494 від 16.07.2001 р. позивач повернув відповідачу 1 тару на суму 3 990 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем становить 67 762, 76 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідача 1, що він розрахувався з позивачем шляхом поставки товару відповідачу 2 та відповідачу 3, оскільки відповідачем 1 не подано суду належних доказів щодо згоди позивача на відпуск товарів двом решти відповідачам.
Крім цього, місцевим судом також правомірно не прийнято до уваги той факт, що відповідач 1 передав позивачу два векселя на суми 53 881 грн. та 16 013 грн. з огляду на те, що в актах прийому-передачі не вказано, що позивач приймає їх саме в погашення боргу за недопоставлену продукцію.
Слід зазначити, що передача векселів може бути зарахована в рахунок погашення боргу лише тоді, якщо договором передбачено здійснення розрахунку шляхом передачі векселів, а договором між позивачем та відповідачем 1 від 10.01.2001 р., а також актами прийому-передачі векселів не передбачено розрахунку векселями.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2003 р. від Прокуратури Коломийського району вимагалося провести розслідування на предмет достовірності, правомірності, наявності чи відсутності зловживань розрахунків простими векселями. Однак, вимог даної ухвали не виконано, справу № 5/240 втрачено, що підтверджено листами (перепискою), які знаходяться у даній справі.
Беручи до уваги вищенаведене, переписку Львівського апеляційного господарського суду з Прокуратурою Коломийського району, в тому числі Лист № 05/698 вих_06 від 05.04.2006 р., відсутність пояснень на виконання п. 3 ухвали суду від 10.10.2007 р., колегія суддів дійшла висновку, що прокуратура Коломийського району на даний час не наполягає на скасуванні рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2002 р.
Таким чином, враховуючи наведене, наявні в апеляційному господарському суді матеріали справи, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2002 р. у справі № 5/240 залишити без змін.
2. Апеляційне подання прокурора Коломийського району Івано-Франківської області залишити без задоволення.
3. Матеріали справи (наявні в Львівському апеляційному господарському суді) направити на адресу місцевого господарського суду для видання наказу про виконання судового рішення.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя М. В. Краєвська
Суддя Г. В. Орищин