Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    м. Носівка                                                                           19 листопада 2010 р.

        Носівський  районний суд Чернігівської області у складі:

            головуючого – судді Киреєва О.В.,        

            з участю секретаря      Верби О.С.,

    з участю прокурора – помічника прокурора Носівського району Супруна Ю.В.,

    представника позивача Новомлинця А.П.,

    відповідача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах Чернігівського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі – позивач)  до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

    29 жовтня 2010 року прокурор звернувся до суду в інтересах позивача з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19 липня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 802-Г, за яким позивач надав ОСОБА_3 на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання кредит, в сумі 8 700 грн. зі сплатою 3% річних терміном на п’ять років, для газифікації житлового будинку АДРЕСА_1 та будівництва вуличного газопроводу. В свою чергу відповідач зобов’язалася повернути кредит відповідно до строкового зобов’язання терміном до 04 липня 2010 року. Позивач  надав кредитні кошти позичальнику в повному обсязі. Позичальник кошти отримала, несвоєчасно повертала кредитні кошти, не своєчасно сплачувала відсотки та інші платежі, в наслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 25 118, 19 грн.

Прокурор просив суд розірвати кредитний договір укладений між позивачем та ОСОБА_2, стягнути з відповідача на користь позивача загальну заборгованість за кредитним договором в сумі 25 118,19 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з мотивів, які викладені в позовній заяві, пояснив, що відповідно до державної програми відповідачу був наданий кредит. Відповідач зобов’язалася повернути кредит м’ясом ВРХ або грошовими коштами. З червня 2007 року ОСОБА_2 перестала повертати кредитні кошти та сплачувати відсотки.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково, не визнала суму неустойки за несвоєчасне повернення основного боргу по кредиту, пояснила, що вона отримала кредит, провела газопровід до будинку та облаштувала його газове опалення. Частково, в сумі 5 431,01 грн., погасила заборгованість. З листопада 2007 року вона не має фінансової можливості повертати кредит. Вона є матір’ю п’ятьох дітей. Менша дочка навчається на стаціонарі в університеті. Вона (відповідач) дуже багато коштів витрачає на забезпечення навчання дочки. Її (ОСОБА_2) сина звинувачували в скоєнні злочину, його утримували під вартою. Вона змушена була наймати адвокатів для сина, оплачувати їх послуги. Вона та її чоловік пенсіонери, ніде не працюють, отримують мінімальні пенсії. Вона неодноразово, в усній формі, зверталася до позивача з тим, щоб вони звернулися до суду з позовом про розірвання договору та стягнення боргу. На протязі трьох років працівники Фонду не звертали уваги на її (відповідача) прохання, до суду не звернулися. У зв’язку з цим виросла така заборгованість.

Вислухавши пояснення сторін, висновок прокурора, який просив позов задовольнити, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 19 липня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 802-Г (а.с. 5-6), відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 8 691,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 9-12), що не заперечувала відповідач.

Згідно з розрахунком (а.с. 15-16) станом на 20 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем становить: 6 399,77 грн. – основна сума боргу за кредитом, 18 016,15  грн. – неустойка за несвоєчасне повернення основного боргу,                  166,45 грн. – заборгованість по сплаті відсотків, 535,82 грн. – неустойка за несвоєчасну сплату відсотків, а загальна сума заборгованості складає 25 118,19 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач порушила умови договору, припинила повертати заборгованість по кредиту, а тому є підстави для розірвання договору.

Відповідно до пункту 3.1.6 кредитного договору (а.с. 5), у разі нецільового використання кредиту, не сплати платежів, інших порушень з боку позичальника позивач мав право розірвати договір та вимагати дострокового погашення позики на протязі 60 діб з моменту укладення акту про невиконання зобов’язання договору позичальником.

З матеріалів справи видно, що 14 червня 2007 року ОСОБА_2 сплатила  по кредиту 1 300 грн., а потім тільки 24 червня та 28 липня 2010 року сплатила відповідно 1 000 та 700 грн.

На підставі цього позивач мав  право вже на дострокове розірвання договору з ОСОБА_2, але  по не відомим суду підставам, продовжував підтримувати договірні відносини з відповідачем внаслідок чого утворилась така сума заборгованості.    

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.    

Крім цього у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.    

В судовому засіданні позивач не надав доказів про те, що з поважних причин у 2007 році не звернувся до суду з аналогічним позовом.

Суд визнає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що позивач не звертався до суду з позовом, так як відповідач давала обіцянки добровільно                            сплатити борг.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не працює, являється пенсіонером, являється матір’ю п’ятьох дітей, дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Національному університеті біоресурсів та природокористування України. Відповідач просила суд враховувати її майновий стан  та зменшити суму відшкодування неустойки по кредитному договору.    

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, про можливість зменшення суми неустойки за несвоєчасне повернення чергового платежу з 18 016,15 грн. до 6 400 грн.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Договір необхідно розірвати, а з відповідача стягнути суму боргу по сплаті кредиту в розмірі 6 399,77 грн., зменшену суму неустойки за несвоєчасне повернення чергового платежу в розмірі 6 400 грн., суму неустойки за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 535,82 грн. та суму боргу по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 166,45 грн., а всього на загальну суму 13502,04 грн.  

З відповідача підлягає стягненню державне мито в доход держави.

Розмір державного мита має становити один відсоток від загальної суми боргу.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 612, 616, 625, 651, 1049, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, –    

В И Р І Ш И В :

Позов першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах Чернігівського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості      задовольнити частково.

Розірвати договір кредиту № 802-Г укладений 19 липня 2005 року між Чернігівським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_2.

Стягнути  з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки АДРЕСА_1 на користь Чернігівського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі загальну заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2005 року в сумі 13 502 (тринадцять тисяч п’ятсот дві) грн. 04 коп. та державне мито в сумі 135,02 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                 О.В.Киреєв