ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

01 листопада 2010 року                                                                Справа № Б-50/102-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., судді  Здоровко Л.М.,  судді Шутенко І.А.,

при секретарі -  Щербак Н.Б.,

за участю представників:

апелянта  – представника ПАТ «ОТП Банк»- Дубровська К.В. за довіреністю від 14.07.2010р.,

представника ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»- Геворкян К.Г. за довіреністю  від 09.07.2010р.,

ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»- Геворкян К.Г. за довіреністю  від 09.07.2010р.,

ініціюючого кредитора –не прибув,

банкрута  – ОСОБА_3,          

ліквідатора –арбітражний керуючий Кошовський С.В.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(вх. № 2867 Х/2-4) та ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», м. Харків   (вх. № 3412 Х/2-4)  на постанову господарського суду Харківської області від  19.07.2010 р. по справі № Б-50/102-10,

за заявою ФО ОСОБА_6, м. Харків,

до  ФО-П ОСОБА_3, смт. Мала Данилівка,

по визнання банкрутом, -                         

встановила:

Фізична особа ОСОБА_6, м. Харків, звернулася до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника ФОП ОСОБА_3 в порядку ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на тій підставі, що в результаті здійснення останнім підприємницької діяльності утворилася заборгованість перед ФО ОСОБА_6 в сумі 364365,00 грн., яку він не може погасити протягом більш ніж 3-х місяців.

Постановою  господарського суду Харківської області від 19.07.2010р. (суддя Усатий В.О.)   визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 28.07.2007 р. Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області (номер запису про державну реєстрацію 24560000000002930), за адресою: АДРЕСА_3) - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Встановлено розмір безспірних вимог кредитора - ФОП ОСОБА_6, яка подала заяву про   порушення справи про банкрутство,   в сумі 364365,00 грн.

З дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки   (штрафу,  пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за  всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця   за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Скасовано арешти накладені на майно боржника (в тому числі - податкову заставу) і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (ліцензія серії АВ № 307384 від 04.04.2007 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1, поштова адреса: 61022, м. Харків, а/с 4596).

Затверджено оплату праці ліквідатора Кошовського С.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. п. З, 5 ст. 23 Закону в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Встановлено строк для пред'явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника -1 місяць з дня опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Зобов'язано ліквідатора в строк до 19.01.2011 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, інвентаризаційні відомості, акти оцінки майна, відомості про реалізацію кожного об'єкту ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, договори купівлі-продажу майна банкрута, акти приймання-передачі майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, докази погашення кредиторської заборгованості по кожному кредитору окремо, реєстр погашених вимог кредиторів, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку банку про рух грошових коштів по основному рахунку за весь час роботи ліквідатора, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення  дебіторської заборгованості,   інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

ПАТ «ОТП Банк», не погоджуючись з постановою  господарського суду Харківської області від  19.07.2010р.,  надіслало апеляційну скаргу з додатковим поясненням до неї, з проханням скасувати вказану постанову  та припинити провадження у справі,  посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що ініціюючим кредитором в якості наявності перед ним  боргу було надано  рішення Постійно діючого третейського суду при товарній  біржі «Правопорядок»від 01.12.2009р. у справі № 01-12/12  відповідно до якого позовні вимоги задоволені та стягнуто з ФОП ОСОБА_3  на користь ОСОБА_6 заборгованість  у розмірі 364365 грн., у зв'язку з чим Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист у справі № 2-6419/09, якій було видано на підставі невиконання цивільно-правові угоди, укладеної між боржником та фізичною особою, яка не як суб’єктом  підприємницької діяльності, зобов'язання що виникли на підставі договору не є господарськими про що свідчить також той факт, що виконавчий  лист видано Дзержинським районним судом м. Харкова. Отже, до господарського суду звернулася особа, яка не є суб'єктом господарювання, зі вказаним договором та виконавчим листом кредитором виступає не суб’єкт  підприємницької діяльності, відповідно, ці зобов’язання   не є господарськими, оскільки під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК України). Крім того, відповідно до оскаржуваної постанови у ФОП ОСОБА_3 відсутні невиконані грошові зобов’язання  у розмірі більш ніж 300 мінімальних заробітних плат (265200  грн.)  при  розмірі  мінімальної заробітної плати  884  грн.

Апелянт стверджував, що між ним та громадянином ОСОБА_3  було укладено три кредитні договори: № ML- 703/069/2007 від 07.06.2007 р., № МL-703/282/2007 від 12.12.2007 р., № СМ-SМЕ 701/46/2008 від 18.02.2008 в рамках якого ОСОБА_3, як фізичний особі (без статусу  підприємця), видані споживчі кредити в сумі 72800 дол. США; 19634,95 дол. США; 186480 швейцарських франків. Тобто, таке зобов’язання  не є господарським, та неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань  за вказаними кредитним договором не може підставою до звернення з заявою про порушення справи банкрутство. В постанові господарського суду першої інстанції про порушення провадження у справі про банкрутство в якості банків-кредиторів визначено крім АТ «ОТП Банк»ще ПАТ «Ощадбанк». Інших доказів, зокрема несплаченого розрахункового документу, наявних виконавчих документів (виконавчих листів, виконавчих написів нотаріуса тощо) або іншого документа, який підтверджує визнання грошових вимог кредиторів боржником - не було надано.

У власності  у боржника було зазначено наступне майно: квартира АДРЕСА_2, нежитлові приміщення підвалу № АДРЕСА_4; нежитлові приміщення підвалу  №  АДРЕСА_5, та грошові кошти у сумі: 00,00 грн.Проте, апелянт вважав, що боржником не надано доказів відсутності інших майнових активів, належних боржнику. Відсутність іншого майна та грошових коштів встановлено лише на підставі пояснень боржника та отримання інформації від державних органів Харківської області України, оскільки в Україні зареєстровано більше 100 банківських установ, проте боржником надано та судом досліджено довідки з декількох з них.

На думку апелянта  судом першої інстанції  залишено поза увагою та не перевірено відсутність грошових коштів в інших банківських установах, окрім вказаних. Крім того, відповідно до цих довідок судом досліджено лише факт того, що «інші рахунки боржника закриті, що підтверджується відповідними довідками банків», тобто наявність або відсутність відкритих поточних рахунків, депозитних рахунків та, відповідно, грошових коштів на них судом взагалі не досліджувалась. Регуляторними органами, що можуть надати відповідну інформацію, є регіональні управління Національного банку України в Харківській обл. та регіональні органи Державного комітету фінансового моніторингу України (згідно ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»від 22.11.2002 р.)

Апелянт вказував, що на виконання постанови господарського суду Харківської області від 02.10.2009р. про порушення провадження у справі про банкрутство, боржником отримано лише відповіді щодо відсутності іншого зареєстрованого за ним майна лише в Харкові та м. Дергачі Харківської області, а саме в їх регіональних органах: БТІ, ДАІ, Центрі державного земельного кадастру, Інспекції державного технічного нагляду м. Дергачі, але  не надано довідки з ДПІ Дергачівського, міжрайонного ДПІ та довідки з Інспекції державного технічного нагляду Харківської області.

З наведених вище підстав апелянт  вважав, що боржником не доведено відсутність майна - грошових коштів в якості депозиту (вкладу) в фінансових установах (державних та/або комерційних банках, кредитних спілках тощо), відсутність інтелектуальної власності, чи будь-якого іншого майна, зареєстрованого в інших містах України чи за кордоном та не перевірена відсутність зареєстрованого майна за боржником територіальними органами Держгіпромнагляду України, який здійснює реєстрацію та взяття на облік технологічного транспортного засобу.

Апелянт вважав, що аудиторський висновок не може бути доказом відсутності інших майнових активів, що можуть перебувати у власності боржника, оскільки згідно ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Апелянт звертав увагу на те, що  ані судом першої інстанції, ані боржником  не запитувалась довідка з ВАТ «БТА Банк», про наявність відкритого рахунку на ім'я ОСОБА_8,  хоча вищезазначені та додані до цих пояснень докази свідчать про постійні грошові надходження на такий рахунок. Також, в матеріалах справи  не міститься довідок з  ТОВ «УніКредит Банк», АТ «Індустріально-експортний банк», хоча вищезазначені довідки свідчать про те, що в цих банках у боржника були відкриті рахунки та відповідно до довідок про доходи з ВАТ «БТА Банк»дохід ОСОБА_3 з березня по листопад 2009 р. склав 152859 грн., що значним  чином впливає на платоспроможність боржника.

ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», м. Харків, не погоджуючись з постановою  господарського суду Харківської області від  19.07.2010р.,  надіслало апеляційну скаргу, в якій просило вказану постанову  суду першої інстанції скасувати  та припинити провадження у справі,  посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на такі ж самі обставини, що були викладені в апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк».

Також, апелянт вказував, що між ним та громадянином ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2572  від 11.08.2008р., згідно якого  ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»було надано ОСОБА_3, як фізичній особі (без статус) підприємця), кредит в розмірі 77 191,00 доларів США на споживчі потреби. Тобто, таке зобов'язання не с господарським, та неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором не може бути підставою для звернення Боржника з заявою про порушення справи банкрутства (копія кредитного договору є в матеріалах справи).

Боржник  - ФО-П ОСОБА_3 подав пояснення, в якому заперечував  просити апеляційних скарг  і вважав їх такими, що не підлягають  задоволенню.

Боржник вказував, що він займається  підприємницькою діяльністю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця з надання  туристичних послуги як турагент  на підставі відповідних договорів з туристичними операторами. У вересні минулого року до нього звернувся клієнт ОСОБА_6, яка замовила тур до Таїланду, про що нами було підписано спочатку попередній договір, відповідно до якого клієнт вніс аванс в розмірі 200000,00 грн., а згодом - основний договір, відповідно до якого клієнт вніс залишок оплати в розмірі 164365,00 грн. Загальна вартість послуг склала 364365,00 грн., які він  дійсно отримав від ОСОБА_6 У зв'язку з обставинами, пов'язаними зі зміною цінової політики готельного сегменту бізнесу Таїланду, вартість замовленого клієнтом туру збільшилася. Про необхідність доплатити за замовлений тур боржник повідомив клієнта письмово, зазначивши при цьому, що причини такої ситуації не залежать від волі турагента. Однак, клієнт відмовилася сплачувати додатково будь-які кошти, заявила про розірвання договору і вимагала повернути їй кошти, однак на той час не мав об'єктивної можливості їх повернути через дуже складний фінансовий стан, про що і повідомив клієнта.

Також боржник вказував, що ним на виконання вимог суду першої інстанції були надані усі підтверджуючі документи щодо мого майнового та фінансового стану, які  знаходяться у матеріалах справи.

Боржник зазначав, що усе без винятку наявне у нього майно знаходиться в іпотеці у банків у якості забезпечення виконання моїх зобов'язань за кредитними договорами, тому він об'єктивно не має можливості погасити заборгованість перед ОСОБА_6, що виникла у зв'язку з його підприємницькою діяльністю та не забезпечена заставою, оскільки відповідно до чинного законодавства на заставлене майно не може бути звернено стягнення.

Стосовно доходів від підприємницької діяльності боржник повідомляв, що за дев'ять місяців 2010р. обсяг виручки від підприємницької діяльності склав 53860,00 грн. Зазначені відомості підтверджуються відповідними звітами суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку, на яких є відмітка податкового органу про прийняття, але з  моменту винесення рішення про банкрутство, підприємницька  діяльність не ведеться. За 2009 р. обсяг виручки від  підприємницької діяльності склав усього 498085,00 грн., що підтверджується  відповідними звітами суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку, на яких є відмітка податкового органу про прийняття. Однак, значна частина коштів (отриманих, зокрема у 4-му кварталі 2009 р.) була витрачена  безпосередньо в процесі підприємницької діяльності, в тому числі, на розвиток бізнесу. На зазначені кошти було проведено капітальний ремонт приміщень підвалу заг.пл. 139,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Л.Свободи, буд. 50-В. Зокрема, кошти були витрачені на проведення вентиляції (придбання, установку та налагодження відповідного обладнання), підключення мереж енергопостачання, закупівлю будівельних матеріалів для проведення внутрішнього ремонту, оплату ремонтних робіт тощо. Даний факт підтверджується відповідними документами (чеками, рахунками-фактурами, договорами, накладними, актами виконаних робіт тощо);  порівнянням висновків про незалежну оцінку зазначених приміщень, виконаних до моменту проведення ремонту і після нього. З фотографічних матеріалів зазначених звітів про оцінку майна вбачається, що досліджувані приміщення були капітально відремонтовані.

Ліквідатор - арбітражний керуючий  Кошовський С.В. подав заперечення на апеляційні  скарги, в якому  вважав постанову господарського суду Харківської області від 19.07.2010р. у справі №Б-50/102-10 законною і підставі для її скасування не вбачав, в зв’язку з чим просив  постанову суду першої  інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.    

Ліквідатор вказував, що боржник є суб'єктом підприємницької діяльності і вимоги кредитора пов'язані з  його підприємницькою діяльністю, оскільки останній здійснював відповідну діяльність на підставі реєстраційних документів. Вимоги кредитора складають 364365,00 грн., що перевищує 300 мінімальних заробітних плат, і є безспірними, що підтверджується  відповідними  документами (рішення суду про стягнення, виконавчий лист, постанова ВДВС про відкриття виконавчого провадження). Дані вимоги кредитора   не   були   задоволені   боржником   протягом   трьох   місяців   після встановленого для їх погашення строку.

Також,  ліквідатор  вказував, що у судове засідання боржником було надано усі докази, що підтверджують склад його активів та їх вартість, а саме: довідки БТІ, ДАІ, ЦДЗК, ІДТН щодо майна, довідки ДПІ про рахунки та довідки і виписки про кошти на усіх рахунках відповідно до даних ДПІ, витяги з реєстрів обтяжень та заборон про обтяження майна, звіти про експертну оцінку про дійсну вартість майна, аудиторський висновок про фінансовий стан боржника.

Ініціюючий кредитор  ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційні скарги, в якому повідомляла, що вона  сплатила  ОСОБА_3 гроші за  путівку у розмірі 364365,00 грн., які  останній не повернув. В зв’язку  з чим ОСОБА_6 звернулась до суду загальної юрисдикції про стягнення вказаної заборгованості. Після прийняття рішення, яким було задоволено позов ОСОБА_6  подала виконавчий лист до виконавчої служби, яка через неможливість стягнення боргу з  ОСОБА_3 повернула виконавчий лист без виконання. Після чого ОСОБА_6 звернулась до господарського суду про визнання банкрутом ФО-П ОСОБА_3 і  його борг перед нею було визнано.

Ініціюючий кредитор  ОСОБА_6 повідомляв, що оскільки  вона не  може бити присутньою у суду, просила проводити слухання справи без її участі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України передбачено, що господарський  суд  вирішує  господарські  спори  на підставі Конституції   України   цього  Кодексу,  інших законодавчих   актів  України,  міжнародних  договорів,  згода  на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення, зокрема, апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 р. за N 2453-VI, згідно з якою учасники  судового  процесу  та  інші  особи  у випадках і порядку,  встановлених  процесуальним  законом,  мають  право   на апеляційне  та  касаційне оскарження судового рішення,  а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 р. за N 2453-VI, звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які  відповідно  до  закону  не  є учасниками судового процесу,  з приводу розгляду конкретних справ  судом  не  розглядаються,  якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Статтею 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу на рішення місцевого господарського суду,  яке  не  набрало  законної сили.   

Згідно зі ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В абз. 20 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що сторонами у справі про банкрутство  - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття оскаржуваної постанови  про визнання боржника  банкрутом на  відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «ОТП Банк» та ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»не є кредиторами у справі.

У відповідності до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Статті 47-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачають особливості процедури банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності –громадянина. Відповідно до приписів вказаних норм Закону, господарський суд порушує провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця за заявою громадянина–підприємця, який є боржником, або його кредитором. Після прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд направляє копію постанови всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред’явлення кредиторських вимог, який не може перевищувати 2 місяця.

Отже, на час винесення постанови про визнання громадянина–підприємця банкрутом в порядку ст.ст. 47-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у справі про банкрутство громадянина–підприємця відсутні кредитори, якщо вони не подавали заяву про визнання громадянина–підприємця банкрутом, тобто не були ініціюючим кредитором.

Згідно з п. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 р. за N 2453-VI, звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які  відповідно  до  закону  не  є учасниками судового процесу,  з приводу розгляду конкретних справ  судом  не  розглядаються,  якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, право на оскарження постанови про визнання ФО-П ОСОБА_3 банкрутом належить лише ініціюючому кредитору, боржнику та ліквідатору, оскільки інших учасників справи на цей час ще не має.

Як вбачається з апеляційних скарг та матеріалів справи  ПАТ «ОТП Банк»та ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» укладали кредитні договори з громадянином ОСОБА_3, кошти надавалися на споживчі потреби, а не з ФО-П ОСОБА_3 і не на підприємницьку діяльність, тобто ФО-П ОСОБА_3 не є боржником по вказаним кредитним договорам.

За таких обставин здійснення апеляційного  провадження за апеляційною скаргою особи, яка не має статусу учасника провадження у справі про банкрутство неможливо.

Керуючись  п. 1 ст. 80, ст. 86, ст. ст. 91, 99, 101, 102, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ухвалила:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»та за апеляційною скаргою  ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»на постанову господарського суду Харківської області від  19.07.2010 р. по справі № Б-50/102-10.

                          Головуючий суддя                                              І.С. Карбань.

                                                        Суддя                                                Л.М. Здоровко.

                                                        Суддя                                                І.А. Шутенко.