КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2007 № 2-479/15.2007
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача 1 - ОСОБА_3.,
від відповідача 2 - ОСОБА_3.,
від третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.05.2007
у справі № 2-479/15.2007
за позовом ОСОБА_1
до ВАТ "Фірма "Київздравреконструкція" (відповідач 1)
ОСОБА_2 (відповідач 2)
третя особа відповідача Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України
про розірвання договору купівлі-продажу, поновлення прав акціонера ВАТ "Фірма "Київздравреконструкція"
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 2-479/15.2007 від 24.05.2007р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на нього, в якій просив його скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що позивач не був обізнаний про складання спірного договору, а тому суд неправомірно послався на те, що перебіг строку позовної давності розпочався 12.04.2000р., в день укладення договору; в підтвердження цього факту суд безпідставно взяв до уваги показання свідків та експертний висновок, оскільки вони не є належними доказами у справі; показання свідків суперечать одне одному, а на підставі експертного висновку неможливо встановити час вчинення підпису на спірному договорі, а отже і факт підписання позивачем саме тексту спірного договору; крім того, поважною причиною пропуску строку позовної давності слід вважати звернення позивача до ВДСБЕЗ Голосіївського РУГУ МВС України в січні-лютому 2003р., після того як він дізнався про порушення свого права, про що позивач неодноразово наголошував в судовому засіданні; за таких підстав відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України порушені права підлягають захистові; відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не зазначив підстави для відмови в задоволенні позову в частині вимог щодо поновлення прав позивача як акціонера; позивач був виведений з реєстру акціонерів товариства неправомірно, оскільки він не підписував передавальне розпорядження щодо передачі своїх акцій відповідачу 2; за таких підстав права позивача, як акціонера товариства, підлягають поновленню.
В ході апеляційного провадження на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду позивач надав уточнення позовних вимог і просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2000р. та поновити права позивача як акціонера - власника іменних акцій ВАТ “Фірма Київздравреконструкція” в кількості 1 419 штук на загальну суму 354 грн. 75 коп. шляхом визнання його права власності на вказані акції ВАТ “Фірма Київздравреконструкція” та відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача внаслідок незаконного його виведення з реєстру акціонерів. При цьому позивач зазначив, що підставою визнання договору недійсним є факт його непідписання позивачем; вимогу про поновлення його прав як акціонера слід розуміти, як поновлення права в результаті визнання угоди недійсною.
Відповідачі та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 17.06.1994р. позивач, ОСОБА_1, отримав сертифікат акцій ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція”, відповідно до якого він став власником 1 419 іменних акцій, сумарною вартістю 35 475 000 крб. статутного фонду товариства.
Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2000р. ОСОБА_1 був виведений з реєстру акціонерів ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція”.
02.08.2006р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2000р. та поновлення прав акціонера. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є акціонером ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція”; 12.04.2000р. голова правління ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція” протиправно, на підставі договору купівлі-продажу заволодів акціями, які належали позивачу, в результаті чого останнього було виключено з реєстру акціонерів товариства; спірний договір укладено з порушенням норм законодавства, а саме: в договорі купівлі-продажу від 12.04.2000р. були зазначені не ті паспортні дані позивача, на момент укладання спірного договору позивач не працював на ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція”, передача іменних цінних паперів здійснюється шляхом повного індосаменту, проте позивач передавальне розпорядження не заповнював, позивач не підписував спірний договір; таким чином спірний договір слід визнати недійсним, внаслідок чого права позивача як акціонера підлягають поновленню.
15.05.2007р. позивач надав доповнення до позовної заяви і просив суд розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів в кількості 1 419 шт. на загальну суму 354 грн. 75 коп. та поновити в правах акціонера ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція” в первісному стані співвідношення пакета акцій ОСОБА_1. до загальної кількості акцій ВАТ “Фірма “Київздравреконструкція” з видачею сертифіката акцій. Обґрунтовуючи такі вимоги, позивач послався на істотні порушення умов спірного договору, що відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору.
В судовому засіданні від 19.10.2006р. до участі у справі в якості другого відповідача був залучений ОСОБА_2, в якості третьої особи - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідачі та третя особа відзивів на позовну заяву не надавали.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва в задоволенні позову про визнання розірвання договору купівлі-продажу та поновлення прав акціонера відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що спірний договір було укладено 12.04.2000 року; позивач звернувся до суду 02.08.2006р., а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності; заперечення позивача щодо необізнаності його про існування вказаного договору спростовуються показами свідків та експертним висновком, який підтвердив, що підпис на спірному договорі був вчинений позивачем.
Апеляційний господарський суд, заслухавши позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю по всім заявленим вимогам.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення не відповідає вказаним вимогам.
Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції встановив, що позивач пропустив строк позовної давності і прийшов до висновку, що сама лише ця обставина є підставою для відмови в задоволені позові.
Разом з тим мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Однак обставини справи, підстави, з якими позивач звернувся з позовом судом першої інстанції, не досліджувались, юридична оцінка їм не надавалась, що є порушенням норм процесуального права, щодо повного і всебічного розгляду справи.
Так судом першої інстанції невірно визначено предмет позову у справі.
В ході судового розгляду справи 15.05.2007р. позивач надав доповнення до позовної заяви, в яких просив суд розірвати спірний договору і поновити його в правах акціонера.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав, зазначених у статті 99 цього Кодексу, позивач вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову.
Таким чином позивач протягом розгляду справи наділений правом змінити або предмет позову, або його підстави. При цьому одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається, оскільки за своєю суттю це є новим позовом.
Проаналізувавши подані доповнення до позовної заяви, колегія суддів приходить до висновку, що фактично позивач змінив як підставу, так і предмет позову, що є порушення вимог ч. 1 ст. 103 ЦПК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку щодо розгляду вимоги про розірвання умов договору.
Вимогами позовної заяви є визнання недійсним договору, внаслідок чого позивач просить поновити його в правах акціонера товариства.
Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (чинного на час укладання спірної угоди) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Оспорюючи дійсність спірного договору, позивач стверджує, що він не відповідає вимогам закону, оскільки позивачем спірний договір не підписувався.
Однак вказані доводи позивача спростовуються висновком Науково-дослідного Бюро судових експертиз № 2/3 від 30.03.2006р. та висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4138 від 15.05.2006р., якими встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1. в графі “продавець” у двох примірниках договору купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2000р. виконані ОСОБА_1.
Докази, які б спростовували правильність і законність вказаних висновків, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин апеляційний господарський дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання спірної угоди недійсною є безпідставними, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для їх задоволення.
Оскільки підставою позовних вимог щодо поновлення прав акціонера було визнання договору купівлі-продажу від 12.04.2000р. недійсним, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.05.2007р. у справі № 2-479/15.2007 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю по кожній із заявлених вимог.
Головуючий суддя
Судді
07.11.07 (відправлено)