Справа № 2-26-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року Солом”янський районний суд м.Києва
в складі:
головуючої-судді Завгородньої І.М.
при секретарях Гончаренко К.М., Копєйчиковій К.І., Хортик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним,-
встановив:
У червні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним, складеного 09.02.2001 року на користь відповідачки ОСОБА_3 заповіту, яким ОСОБА_4 на випадок його смерті заповів належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 та речі домашньої обстановки і вжитку. Вважає, що вказаний заповіт не відповідав волевиявленню ОСОБА_4, який страждав на психічну хворобу і під час складання та підписання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій.
Поряд з цим, з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин між ними як двоюрідними братами.
Ухвалою Солом”янського районного суду м. Києва від 10.10.2008 року позови про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним об’єднані в одне провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовних заявах.
Відповідач позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_4 за життя не страждав психічним захворюванням, заповіт складав на її користь, усвідомлюючи свої дії. Вважає ОСОБА_2 неналежним позивачем у цій справі, оскільки документи, які підтверджують їх родинні відносини з померлим ОСОБА_4 відсутні, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судові засідання 27.09.2010 та 13.10.2010 року відповідач, будучи повідомленою належним чином, про що свідчать дані (т.3 а.с.173-174, 179-180), повторно не з”явилася, у зв»зку з чим відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу у її відсутність на підставі наявних у ній даних та доказів.
В поясненнях (т.1 а.с.119-120) Головне управління юстиції у м. Києві зазначає, що державним нотаріусом П»ятої Київської державної нотаріальної контори Орловською О.Е. 09.02.2001 року за реєстровим № 5-328 було посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іванівка Білоцерківського району Київської області на випадок своєї смерті належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та речі домашньої обстановки і вжитку заповідав ОСОБА_3 Державним нотаріусом було встановлено особу заповідача, перевірено його дієздатність, з»ясовано намір та волевиявлення заповідача, внесено відповідний запис до реєстру для вчинення нотаріальних дій. Головне управління юстиції у м. Києві просить розглянути справу у відсутність їх представника.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, висновок експерта, дослідивши письмові матеріали справи, оглянувши медичну документацію, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.02.2001 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом П”ятої Київської державної нотаріальної контори Орловською О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 5-328, згідно якого на випадок смерті заповів ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 та речі домашньої обстановки і вжитку (т.1 а.с.8)
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть (т.1 а.с.9).
Як вбачається із спадкової справи (т.1 а.с.136-151) до П”ятої Київської державної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який зазначив, що є двоюрідним братом померлого.
На підтвердження факту родинних відносин позивач зазначив, що матір померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та його мати - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 були рідними сестрами, що підтверджується архівними довідками Центрального державного історичного архіву України № 02-477 і № 02-478 від 13.04.2006 року (т.1 а.с.13-14) та № 02-674 від 07.06.2006 року (т.2 а.с.7-8). З цих довідок вбачається, що при перегляді метричних книг церкви Різдва Богородиці с.Лопатинщина (сучасна назва с.Іванівки) Васильківського повіту за 1880-1919 роки виявлено записи про родину ОСОБА_9. Народилася 9, хрестили 10 січня 1907 року; № 40. Улита. Народилася 14, хрестили 18 липня 1897 року. Іхні батьки: селянин ОСОБА_10 і законна дружина його ОСОБА_11.
З повторного свідоцтва про народження позивача вбачається, що його матір”ю є ОСОБА_12 (т.1 а.с.12), а запис акта про народження № 152 ОСОБА_4 свідчить, що його мати - ОСОБА_13 (т.2 а.с.11-12). Дошлюбні прізвища рідних сестер ОСОБА_10 були змінені ними при реєстрації шлюбів.
Із повідомленнь відділу РАЦ Київського обласного управління юстиції № 834-3-18 від 22.05.2006 року (т.1 а.с.16) і № 2235/0359 від 19.05.2006 року (т.2 а.с.10) видно, що актового запису про шлюб ОСОБА_14 та ОСОБА_9 за 1925-1926 роки не виявлено, оскільки книги реєстрації актів про шлюб за 1922-1928 роки по с.Іванівка Білоцерківського району Київської області не збереглися. Аналогічне повідомлення стосується актового запису про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_15 (т.2 а.с.9).
Однак факт родинних відносин позивача та ОСОБА_4 підтвердили в судовому засіданні допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_16 суду показала, що як сусідка та подруга ОСОБА_17, знає її трьох дітей: ОСОБА_18 – батька відповідачки, ОСОБА_40 та ОСОБА_2 - позивача у справі, з яким познайомилась в 1970 році, а з 1971 року знає її племінника ОСОБА_4, який проживав у ОСОБА_17 і доводиться позивачу двоюрідним братом. Відповідачку вона також знає, т.я. в квартирі АДРЕСА_2 у ОСОБА_17 вона деякий час проживала з батьками ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і сестрою ОСОБА_21. Відповідачка є рідною племінницею позивача, а до померлого ОСОБА_4 вона доводиться двоюрідною племінницею.
Свідок ОСОБА_22 суду засвідчив, що його баба ОСОБА_23, мати позивача ОСОБА_9 та мати ОСОБА_4 - ОСОБА_24 між собою були рідними сестрами. Мати свідка ОСОБА_25 доводиться двоюрідною сестрою матері позивача ОСОБА_17, а його дядьки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 між собою двоюрідні брати. Зі школьних років він знав ОСОБА_26, який проживав у баби ОСОБА_17, після служби в армії працював на заводі. До смерті в 1976 році баби він часто в гостях бачив ОСОБА_4 та спілкувався з ним. ОСОБА_4 був нервовим та з цього приводу лікувався. Також знає старшого брата позивача – ОСОБА_27, який є батьком відповідачки.
Свідок ОСОБА_18 суду показала, що її батько ОСОБА_28 та батько відповідачки - ОСОБА_27 є двоюрідними братами, а позивач ОСОБА_2 по лінії своєї матері ОСОБА_12 є рідним братом ОСОБА_27, тобто відповідачка є племінницею позивача.
Допитана в порядку окремого доручення свідок ОСОБА_29 (т.1 а.с.209-210) засвідчила, що знає позивача та покійного ОСОБА_4 з дитинства, вони перебували в добрих родинних стосунках і доводяться їй дядьками. Відомо, що батьки ОСОБА_4 загинули, коли йому було приблизно десять років і його забрала до себе на виховання батьки позивача, які весь час піклувалися його життям та здоров»ям. В судовому засіданні свідок підтвердила дані покази та, крім того, показала, що позивач та ОСОБА_4 є двоюрідними братами. У тітки ОСОБА_8, яка вийшла заміж за ОСОБА_4, народився син ОСОБА_30, який з дитинства був слабкий і нервовий.
Про те, що позивач та ОСОБА_4 є двоюрідними братами також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, а свідку ОСОБА_34 зі слів ОСОБА_4 було відомо, що вони з позивачем є родичами.
Крім того, факт родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_4 підтверджується cімейними фото, наданими суду позивачем (т.1 а.с.191-194).
Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_4 є двоюрідним братом позивача, у зв»язку з чим находить безпідставними доводи відповідаки на те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем у даній справі.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.
Як вбачається з акту посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 780 від 05.07.2007 року (т.1 а.с.60-63) ОСОБА_4 страждав хронічним психічним захворюванням, шизофренією параноідної форми, безперервно - прогредієтним типом перебігу, виражений апатіко - дісоціативним типом дефекту. За своїм психічним станом ОСОБА_4 на момент підписання заповіту 09.02.2001 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_35 підтвердив вказаний висновок та крім того, зазначив, що хронічне психічне захворювання, яким з 1960-х років страждав ОСОБА_4 з часом посилювалось і до середини 1990-х років виразилось у негативній симптоматиці, яка носила незворотній характер. Ці розлади психіки відзначалися у ОСОБА_4 і на період складання заповіту 09.02.2001 року. Той факт, що нотаріус при посвідченні заповіту не відзначив у ОСОБА_4 психічних порушень, не свідчить про відсутність у нього в той період виражених психічних розладів, які позбавляли останнього не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З наданої медичної документації видно, що інтенсивне лікування психотропними препаратами, такими як „модитен-депо” та „сибазон” при розладі психічної діяльності застосовувалось до ОСОБА_4, як до так і після лютого 2001 року.
Поряд з тим, експерт ОСОБА_35 зазначив, для працівників МСЕК до осіб, які страждають на психічні розлади здоров»я з метою утримання їх в соціумі, критерій їх працевлаштування є пріоритетним, тому суд находить надуманими доводи відповідачки про те, що трудова діяльність ОСОБА_4 та встановлена 3 група інвалідності є свідченням його нормального психічного стану.
Крім того, такі доводи відповідачки спростовуються показами свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_31, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_21 щодо стану здоров”я ОСОБА_4
Так, свідок ОСОБА_32 показав, що з 1974 року як сусід по під»їзду спілкувався з ОСОБА_4 кожного дня. Останній був психічно неврівноважений, перебував на обліку в психоневрологічному диспансері, часто скаржився на головний біль. Свідок двічі особисто водив його на огляд до лікаря в диспансер, оскільки сам ОСОБА_4 самостійно не міг. За пів року до смерті бачив у ОСОБА_4 вдома відповідачку, зі слів якого знає, що вона є його родичкою. Відповідачка робила йому уколи та давала ліки.
Свідок ОСОБА_33 засвідчив, що знав покійного ОСОБА_4 як сусіда з 1974 року та разом зі своїм батьком ОСОБА_32 часто його відвідували. Був присутній в момент смерті ОСОБА_4 та двічі викликав швидку. За життя у ОСОБА_4 був психічний розлад, він часто хвилювався, часто скаржився на головний біль, приблизно за 5 років до смерті у нього трусилися руки. На заводі він виконував не складну роботу.
Свідок ОСОБА_31 показав, що за станом здоров”я ОСОБА_4 міг працювати лише на легкій роботі, оскільки не переносив шуму, часто скаржився на головний біль і завжди приймав таблетки, психічно він виглядав нездоровим.
Свідок ОСОБА_36 - лікар невідкладної допомоги поліклініки № 1 Солом”янського району м. Києва, показав, що отримав виклик за адресою: АДРЕСА_3. По приїзду встановив у пацієнта – ОСОБА_4 знижений тиск і зробив йому два уколи для підтримання серцевої діяльності та підвищення тиску, однак через 3-4 години знову був викликаний за вищевказаною адресою і констатував смерть хворого.
Свідок ОСОБА_37 - лікар Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5, оглянувши медичну документацію ОСОБА_4 суду показав, що карта ведеться з 1972 року і з неї видно, що останній періодично проходив стаціонарне лікування у відділенні неврології з діагнозом „в”ялотекуча шизофренія”. Хворий з таким діагнозом міг працювати на легкій роботі, в тому числі, безспірно охоронцем, незважаючи на інвалідність 3-ї групи, яка встановлена ОСОБА_4 з 1995 року.
Свідок ОСОБА_21 засвідчив, що працюючи в психоневрологічному диспансері № 4 дільничим лікарем, двічі 12.06.2001 року та 31.07.2002 року оглядав ОСОБА_4 та призначив йому заспокійлеве амбулаторне лікування. У хворого був діагноз „шизофренія помірного ступеню вираженості”. Протипоказань до роботи або направлення до стаціонару він не вбачав через адекватну поведінку хворого, однак підтвердив, що ОСОБА_4 щороку з 1991 року лікувався в стаціонарі. Крім того, свідок суду показав, що відповідачка в приміщенні суду 26.05.2010 року надала копію судово-психіатрічної експертизи, з якою він ознайомився перед допитом в якості свідка.
Разом з тим, покази свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_34 щодо стану здоров»я ОСОБА_4, який при спілкуванні з ними був спокійний та психічно врівноважений, а також надані відповідачкою фото святкувань, на яких зображений ОСОБА_4 (т.3 а.с.118-119,121) не спростовують наведені вище докази про наявність у останнього психічного захворювання, внаслідок якого за своїм психічним станом на момент підписання заповіту 09.02.2001 року він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі.
З урахуванням викладеного, заповіт, посвідчений державним нотаріусом П”ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 5-328, складений 09.02.2001 року ОСОБА_4 на користь відповідачки ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним.
Керуючись ст.ст. 3, 169, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 255, 1233, 1257 ЦК України,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, є двоюрідним братом ОСОБА_2.
Заповіт, складений 09.02.2001 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом П”ятої Київської державної нотаріальної контори Орловською О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 5-328 – визнати недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
ОСОБА_3
АДРЕСА_2
№ 2-26-1/10
19.10.2010 року
На Вашу заяву від 18.10.2010 року, Солом”янський районний суд м.Києва надсилає копію рішення від 13.10.2010 року для відома.
Додаток: копія рішення на 2-х арк.
Суддя: Завгородня І.М.
Вик.: пом.судді Гончаренко К.М.
Тел.456-70-28
ОСОБА_3
АДРЕСА_2
№ 2-26-1/10
19.10.2010 року
На Вашу заяву від 18.10.2010 року, Солом”янський районний суд м.Києва надсилає копію рішення від 13.10.2010 року для відома.
Додаток: копія рішення на 2-х арк.
Суддя: Завгородня І.М.
Вик.: пом.судді Гончаренко К.М.
Тел.456-70-28
АО ЮК Святошинського району м.Києва
Адвокату ОСОБА_39
АДРЕСА_3
№ 2-26-1/10
07.06.2010 року
Солом”янський районний суд м.Києва повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин відкладено на 17.06.2010 року на 11-00 год.
Розгляд справи відбудеться в приміщенні суду за адресою: м.Київ, вул..Шутова, 1, каб.18 під головуванням судді Завгородньої І.М.
Суддя: Завгородня І.М.
Вик.: пом.судді Гончаренко К.М.
Тел.456-70-28