+                  

                                                                                                                        Справа №1- 700/10

                                                         В И Р О К

                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010  року   Печерський  районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                Смик С.І.

при секретарях                      Перва О.А., Табалі Я.В.

з участю прокурорів             Бондура Д.В., Байдюка Д.А., Вавренюка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

                                                           ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого,  ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_2 проживаючого: АДРЕСА_1  раніше  судимого 18.06.2004 року Автозаводським районним судом м. Кременчука   Полтавської області  за ст.ст. 190 ч.2, 75КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,   звільнений від відбування покарання, з випробуванням на   1 рік 6 місяців.  16.09.2004 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за  ст.ст. 185 ч.2, 70ч.4, 75   КК України до  2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнено від відбування призначеного покарання, з випробуванням на 2 роки. 27.06.2006 року, Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області,скасовано звільнення з випробуванням, згідно вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, від 16.09.2004 року і направлено засудженого ОСОБА_1, для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2004 року. 26.12.2008 року звільнений  по відбуттю строку покарання

                             в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України ,-

                                    В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1,29.05.2010 року, приблизно о 17:45 годині, знаходячись біля «Лялькового театру», що розташований по вул. Грушевського, 1 в м. Києві, діючи за попередньою змовою та спільно  з  невстановленою слідством особою, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшли до малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та відвели їх за кущі, де за ними ніхто не спостерігав. Після цього, погрожуючи фізичною розправою, тобто насильством яке не є небезпечне  для життя і здоров`я потерпілого, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа  стали вимагати у малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передачі усіх цінних речей. Злякавшись погроз ОСОБА_3, передав свій мобільний телефон   «Моторола Е 8 » невстановленій слідством особі, а ОСОБА_4, передав свій мобільний телефон «Моторола ЕМ 30», ОСОБА_1. Повторно  відкрито викравши вказане чуже майно, а саме мобільний телефон «Моторола ЕМ 30 », вартістю 1150 гривень, у якому знаходилась картка мобільного оператора «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 10 гривень, а всього загальною вартістю 1170 гривень, який належить малолітньому ОСОБА_2 та  мобільний телефон «Моторола Е8»,  вартістю 2400 гривень, у якому знаходилась картка мобільного оператора «МТС», вартістю 50 гривень, на рахунку якої було 20 гривень, а всього загальною вартістю 2470 гривень, який належить ОСОБА_3., ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа з місця скоєння злочину з викраденим зникли.      

            Підсудний ОСОБА_1   в судовому засіданні свою вину у скоєному злочині не визнав та пояснив, що дійсно 29.05.2010 року, приблизно о 15.00год. він приїхав в м. Київ погуляти та зустрів раніше знайомого на ім»я ОСОБА_5. Коли вони гуляючи проходили в Маріїнському парку, він відійшов  на 15-20 хв., а коли повернувся, то побачив , як ОСОБА_5 зупинив двох хлопців, як потім стало йому відомо ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Підійшовши до них, він почув як ОСОБА_4 говорить ОСОБА_5,що телефон погано працює, що ще він казав не чув. Потів вони разом пішли в напрямку Поштової площі та по дорозі ОСОБА_5 зник. ОСОБА_3 поцікавився у нього, де дівся ОСОБА_5 та чи віддасть він  їм мобільні телефони. Він відповів, що не знає та  знаходився з ОСОБА_4 та ОСОБА_3  приблизно годину, після чого поїхав додому.

             Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним , винуватість ОСОБА_6 в скоєні злочину повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

            Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4  показав суду, що  29.05.2010 року, приблизно о 17.00 год., він разом з своїм товаришем ОСОБА_3 , знаходився у центральний частині м. Києва та  разом дійшли до «Лялькового театру».  Спускаючись по сходам які ведуть у напрямку Європейської площі до них ззаду підійшло двоє раніше невідомих ним громадян, як потім дізналися ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які сказали, щоб вони зупинилися. Коли вони відмовилися, посилаючись на те,що не мають часу, ОСОБА_5 став   погрожувати  ОСОБА_3, що вдарить в обличчя, якщо вони не зупиняться.  В цей час ОСОБА_6 сказав, що  у їх знайомої жінки  вкрали сумку та ОСОБА_3 схожий на викрадача. Після цього вони пройшли декілька метрів та повернули на алею, де не було людей. Зупинившись ОСОБА_5 спитав, чи є гроші, потім спитав про телефони і наказав дістати телефони.  При цьому  ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_3, що вдарить його, якщо вони не виконають його вимогу. Злякавшись погроз він дістав  свій мобільний  телефон та передав   ОСОБА_6, який  забрав його у нього з рук, а ОСОБА_3 дістав  свій мобільний телефон та передав ОСОБА_5, який забрав телефон у нього з рук. Його телефон ОСОБА_6 відразу  віддав   ОСОБА_5. Після цього на вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6  вони пішли в напрямку Поштової площі начебто для зустрічі з  жінкою, у якої  викрали сумку. По дорозі ОСОБА_5 кудись зник, а вони разом з ОСОБА_6 прийшли до Поштової площі. Через де який час ОСОБА_6  сказав, що потрібно іти знов в Маріїнський парк, бо ОСОБА_5 прийде туди. Коли вони повернулися в Маріїнський парк ОСОБА_6 пішов начебто зустріти ОСОБА_5 і також зник.

        Також  ОСОБА_4 повідомив, що у нього викрали  мобільний телефон  «Моторола ЕМ 30 », вартістю 1150 гривень, з  картою мобільного оператора «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 10 гривень, а всього загальною вартістю 1170 гривень.

              Допитаний в судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_3  дав покази, аналогічні показам потерпілого ОСОБА_2 Також потерпілий пояснив, що у нього викрали мобільний телефон  «Моторола Е8», вартістю 2400 грн. з карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 50 грн., на рахунку якої було 20 гривень, а всього загальною вартістю 2470 грн.

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_7 , покази якого оголошені та перевірені в  судовому засіданні   показав, що він  працює продавцем-консультантом на підприємстві «Мобільний зв'язок» у м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 10-В. У них у магазині продаються мобільні телефони, аксесуари та мобільні телефони б/у. Приблизно 30 травня 2010 року, о 12 год. дня до приміщення магазину мобільних телефонів, прийшов чоловік, на вигляд йому приблизно 24-27 років, зріст приблизно 170-175 см, худорлявої статури, волосся русяве, коротке. Вказаний чоловік запропонував купити у нього мобільний телефон «Моторола ЕМ30». Він оглянув телефон, перевірив його перевірочною сім-карткою «Лайф», тел. НОМЕР_1 після чого запитав у чоловіка, кому він належить, на що той відповів, що телефон належить йому, і він продає його, оскільки хоче купити новий. Після огляду вищевказаного телефону він запропонував чоловікові  210 гривень, на що останній погодився. Також він повинен був скласти на вказаний телефон акт купівлі, але у магазині було багато людей, тому він не встиг скласти вказаний документ, лише зробив запис про купівлю телефону у книжці обліку, де  ведуться записи купівлі-продажу мобільних телефонів. Після того, як він передав грошові кошти вказаному чоловіку, він вийшов з магазину і через скло вітрини він бачив як той підійшов до своїх товаришів. Вказані громадяни між собою розмовляли, а через чотири-п’ять хвилин до магазину зайшов один із вказаних громадян та запропонував йому купити у нього мобільний телефон «Моторола Е8». Перевіряючи вказаний телефон, він виявив, що у нього не працює функція «блютус», після цього купувати цей телефон він відмовився.  Після цього він нікого з вищевказаних осіб більше не бачив. (а.с.  49-53).

                    Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_8, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні  показав, що йому на виконання  30.05.2010 року,  зі слідчого відділу Печерського РУ надійшло доручення в порядку ст. 114 КПК України, стосовно встановлення осіб які 29.05.2010 року, по вул. Грушевського,1 в м. Києві, вчинили грабунок відносно неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після отримання вказаного доручення ним   були проведені відповідні оперативно розшукові заходи на встановлення осіб причетних до вказаного злочину. Під час проведення вказаних ОРЗ по наданому потерпілим серійному номеру телефону «Моторола ЕМ 30 », який належить ОСОБА_2  надано запит до УТЗ ГУ МВС України в м. Києві, після отримання оперативної роздруківки телефонних дзвінків, було встановлено,  що ним користувався  громадянин ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 , який працює ПП «Золін» яке займається продажем, ремонтом, купівлею б/у мобільних телефонів, яке розташоване у м. Бориспіль, Київської області.  У подальшому   ним 10.06.2010 року, було вилучено вказаний мобільний телефон у гр. ОСОБА_7. Мобільний  телефон  «Моторола Е 8 », який належить ОСОБА_3, під час проведення ОРЗ встановлено не було. У подальшому під час відпрацювання території м. Бориспіль, була отримана оперативна інформація, що до даного злочину по наданим прикметам потерпілими причетний гр. ОСОБА_1, проживаючий, АДРЕСА_1. У подальшому 29.06.2010 року, громадяни  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 був затриманий та доставлений до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві. (а.с.  56-58).

Крім того винність підсудного  підтверджується письмовими доказами по справі:

     - даними  протоколу очної ставки  від 11.08.2010 року  між обвинуваченим ОСОБА_1  та неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4, де останній підтвердив свої покази(а.с. 103-107);

    - даними протоколу очної ставки від 11.08.2010 року  між обвинуваченим ОСОБА_1  та неповнолітнім потерпілим ОСОБА_3, де останній підтвердив свої покази.(а.с.  108-112)

   -    даними протоколу огляду місця події від 29.05.2010 року та даними  план-схеми до нього.(а.с.  13-15);

  -      даними протоколу огляду та вилучення від 10.08.2010 року  мобільного телефону «Моторола ЕМ30» (а.с. 18);

  -    даними протоколу огляду речових доказів від 11.08.2010 року , а саме,  мобільного телефону «Моторола ЕМ30» який належить ОСОБА_2.(а.с.19-21);

   -    даними  постанови  від 11.08.2010 року про приєднання до справи речового доказу – мобільного телефону «Моторола ЕМ30» ( а.с. 22);

   - даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 29.06.2010 р. згідно якого неповнолітній ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_1, як особу яка 29.05.2010 року заволоділа його мобільним телефоном (а.с.  95-96):

    -  даними протоколу  пред’явлення особи для впізнання від 11.08.2010 р. згідно якого неповнолітній  ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_1, як особу яка заволоділа  мобільним телефоном ОСОБА_9 та відповідною фото таблицею до нього ( а.с.99-102).

За таких обставин суд доходить висновку, що винуватість  підсудного ОСОБА_1   в скоєні злочину повністю знайшла своє підтвердження доказами, зібраними в судовому засіданні.

Суд критично відноситься до показів підсудного, який  не визнав свою вину в скоєні злочину, оскільки вони повністю спростовуються усіма дослідженими доказами у сукупності.

Так його  вина повністю підтверджується показами неповнолітніх  потерпілих ОСОБА_9 та  ОСОБА_3, які під час судового слідства докладно розповіли про обставини викрадення у них мобільних телефонів.

Суд приймає за достовірні покази неповнолітніх потерпілих ОСОБА_9  та ОСОБА_3, які вони  дали в ході судового слідства, оскільки вони повністю узгоджуються поміж собою та   були послідовні  під час досудового та судового  слідства.

 Показами свідків  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, які узгоджуються як поміж собою  так і з показами  потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_3 та приймаються судом як належні  та допустимі докази.

Підстав не довіряти даним показам у суду не має. Судом не встановлено будь яких обставин для оговору підсудного ОСОБА_1  з боку потерпілих та свідків.  

 Разом з тим суд вважає, що стверджуючи про те, що   не скоював даний  злочин підсудний   бажає  уникнути  відповідальності.

Так  підсудний ОСОБА_1  протягом досудового слідства змінював свої покази,  спочатку стверджуючи, що він разом  з  наглядно знайомим ОСОБА_5 приїхали в м. Київ погуляти та коли знаходилися біля «Музею води», один з підлітків пропонував купити у нього мобільний телефон. Чи брав  у вказаних підлітків телефони  ОСОБА_5, він не знає. Він телефони хлопців у руки  не брав та вказані телефони  не бачив.

З урахуванням вищевикладеного  суд не приймає до уваги  як достовірні та правдиві покази  підсудного ОСОБА_1 про те, що він  не вчиняв даний злочин.

Умисні дії підсудного ОСОБА_1, які виразилися  у відкритому викраденні чужого майна, поєднаними з погрозою застосування насильства,  яке не є небезпечним  для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України.

              При призначенні покарання підсудному, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості  вчиненого ним злочину,  те, що скоєний злочин є тяжким, а також ставлення  підсудного до вчиненого,   особу  підсудного, який раніше судимий,  не працює, має  незадовільну  характеристику з місця відбування покарання, а також те, що на спеціальних обліках підсудний не перебуває.

У відповідності до ст. 66 КК України    обставин, що пом’якшують покарання підсудного судом – не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України   обставин, що  обтяжує покарання   підсудного – судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливо без ізоляції його від суспільства та доходить висновку про необхідність обрання йому  покарання у виді   позбавлення волі в межах санкції статті.

Цивільний позов ОСОБА_3 суд не розглядає, оскільки останній відмовився від нього в судовому засіданні.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.. 81 КПК України.

Керуючись ст. 323,324 КПК України, суд, -

                                                 З А С У Д И В :

ОСОБА_1   визнати винним в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186  КК України та призначити йому покарання  у виді   5 (п»яти) років  позбавлення волі.

 Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1  – залишити без зміни - утримання під вартою в  Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Строк  відбування покарання  засудженому ОСОБА_1   обраховувати з 29.06.2010 року.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Моторола ЕМ 30», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_9-  залишити останньому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва , через районний суд, протягом 15 діб з часу оголошення вироку, а засудженим в той же строк  з часу отримання копії вироку.

Суддя: