КОПІЯ

Справа №11-542 2010 року             Головуючий в 1-й інстанції Мазур Н.В.

Категорія ст. 191 ч.5 КК України                 Доповідач   Кульбаба В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого – судді     Кульбаби В.М.

суддів             Бережного С.Д., Курдзіля В.Й.

з участю прокурора         Бардецького О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляційним поданням помічника Шепетівського міжрайонного прокурора на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 29 червня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку с. Городище Шепетівського району, працює робітницею на ПП „Тішко”, неодружену, раніше не судиму, -

засуджено:  

-   за ст. 191 ч.5 КК України,  із застосуванням ст. 69 К України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням на 3 роки права займати посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків;

-   за ст.ст. 28 ч.2, 366 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням на 1 рік права займати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків,

на підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів – на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права займати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків,

на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, іспитовим строком 3 роки.

За ст. 209 ч.2 КК України – виправдано.

ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканку АДРЕСА_1, розлучену, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не судиму, -

засуджено:

-   за ст. 191 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, з  позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговування товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки;

-   за ст. 28 ч.2,  366 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 1 рік,

на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей на 2 роки,

на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку 2 роки.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7, жительку м. Шепетівка, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружену, не працює, на утриманні  1 неповнолітня дитина, не судиму,

засуджено:

-   за ст. 191 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, що  пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки;

-   за ст. 28 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі  з позбавленням права обіймати посади, що  пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 1 рік,

на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, які  пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки,

на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8, жительку м.  Шепетівка, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучену, не працює, не судиму,

засуджено:

-   за ст. 191 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки;

-   за ст. 28 ч.2,  ст. 366 ч.1 КК України 1 рік з позбавленням права обіймати посади пов’язані з  обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 1 рік,

на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити – 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки,

на підставі ст. 75 КК України звільнено від  відбування основного покарання із встановленням іспитового строку 2 роки.

    За вироком суду ОСОБА_1, як головний бухгалтер ВАТ „Шепетівське АТП-16807”, за попередньою змовою з  касирами підприємства (кожним окремо) ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_4 та іншими, що до яких матеріали виділено в окреме провадження, протягом 2004 – 2006 років шляхом службових підроблень незаконно заволоділа коштами підприємств в особливо великому розмірі – 142838 грн. 56 коп.

    Так, 9 лютого 2004 року касир ОСОБА_5 отримала у Шепетівському відділені банку „Аваль” готівку в сумі 6300 грн., з яких 6000 грн. оприбуткувала по касовій книзі та виписала прибутковий касовий ордер, а  300 грн. передала ОСОБА_1 Остання також не оприбуткувала ці кошти, повернула на свою користь.

    Протягом лютого 2004 року – серпня 2006 року при отриманні готівки в банківських установах касири підприємства та ОСОБА_1 таким способом не оприбуткували 59300 грн., які обернули  на свою користь.

    В період з січня 2005 року по вересень 2006 року засуджені при отриманні від водіїв та кондукторів підприємства за квитково-касовими листами виручки не оприбутковували частину отриманих коштів.

    У актах приймання від водіїв готівки та у  прибуткових касових ордерах зменшували суми отриманої виручки, а різницю обертали на свою користь.

    Таким способом незаконно заволоділи коштами в сумі 82638 грн. 56 коп.

    28 травня 2004 року ОСОБА_1  із отриманих по видатковому касовому ордеру 3400 грн., які належало використати на зарплату, не оприбуткувала по касовій книзі 400 грн., заволодівши ними.

    4 травня 2005 року із отриманих по видатковому касовому ордеру 1500 грн. ОСОБА_1 передала касиру ОСОБА_3 для здачі в банк 1000 грн., а  500 грн. обернула на свою користь.

Всього ОСОБА_1 сумісно із ОСОБА_3 незаконно заволоділа коштами підприємства у сумі 74339 грн. 28 коп. Сумісно із ОСОБА_6 - 52781 грн. 73 коп., сумісно із ОСОБА_4 -  11105 грн. 75 коп.

    У апеляційному поданні ставиться питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

    Стверджується, що на порушення вимог ст. 334 ч.1 КК України у вироку не викладено доведеного обвинувачення  у службовому підробленні.

    Суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ст. 209 ч.2 КК України.

    Суд послався на показання виправданої, які вона дала в суді.

    Разом з тим не дав оцінки іншим доказам обвинувачення, приведеним у обвинувальному висновку, та  дослідженим по справі.

    В мотивувальній частині вироку не вказано з яких підстав не включено (чи виключено) із обвинувачення ОСОБА_3 епізод розкрадання 1200 грн. 29.07. 2004 року.

    Перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, заслухавши прокурора, який підтримав апеляцію, заперечення засуджених, колегія суддів знаходить апеляцію такою, що підлягає задоволенню частково.

    Винність засуджених у розкраданні грошових коштів транспортного підприємства за викладених у вироку обставин, у встановленому  розмірі, підтверджується сукупністю доказів.

    Так, із показань ОСОБА_1 вбачається, що частина отриманої в банках готівки та частина виручки від діяльності підприємства за її участю не  вказувалась у приходних касових ордерах та у касовій книзі, не поступала у касу підприємства.

    Засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідки ОСОБА_5 та  ОСОБА_7, касири підприємства, підтвердили ці показання. Показали, що кошти не оприбутковували та вилучали із підприємства за вказівкою ОСОБА_8, передавали їх останній.

    За актом ревізії фінансово-господарської діяльності АТП встановлено грубі порушення ведення касових документів, їх підробка, не оприбуткування готівки в сумі 142429 грн. 94 коп.

    Обставини розкрадання коштів підтверджуються письмовими доказами. Даними квитково-касових листів, актів про здачу виручки та  даними прибуткових касових ордерів касових книг, з яких вбачається, що  регулярно частина виручки та отримана в банку готівка не оприбутковувалась по касі.

    Вилучення коштів здійснювалось шляхом внесення засудженими завідомо неправдивих відомостей у  бухгалтерські документи: акти приймання виручки, касові ордери та касові книги.

    Давши належну оцінку доказам, місцевий суд вірно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст. 191 ч.5 КК України, як заволодіння чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, шляхом службових підроблень, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.

    За ст. 191 ч. 4, а ОСОБА_4 за  ст. 191 ч.3 КК України, за кваліфікуючою ознакою заволодіння чужим майном шляхом  зловживання службовим становищем, шляхом службових підроблень, колегія  суддів кваліфікує злочинні дії інших засуджених.

    Встановлено, що отримана касирами в банку по фінансовому чеку готівка за вказівкою головного бухгалтера ОСОБА_1 не  оприбутковувалась по касі, тобто не поступала в фонди підприємства, аналогічно не поступала виручка від транспортних послуг.

    Тим самим майно (кошти) не перебувало в законному віддані ОСОБА_1

    Заволодіння коштами мало місце через зловживання головного бухгалтера службовим становищем, яка давала злочинні вказівки касирам не оприбутковувати кошти. Для обернення коштів на свою користь ОСОБА_1  вчиняла сумісно з  касирами службове підроблення бухгалтерських документів.

    З наведених підстав колегія суддів виключає із обвинувачення ОСОБА_1  кваліфікуючі ознаки привласнення та розтрата чужого майна.

    Оскільки інші засуджені, касири, діяли за попередньою змовою із посадовою особою, виконували її вказівки по заволодінню майном, то їх злочинні дії підлягають  кваліфікації за ознаками, як і дії посадової особи.

    В цьому зв’язку суд перекваліфіковує в їх діях ознаки привласнення та розтрата майна на заволодіння чужого майна шляхом зловживання службовим становищем.

    Окрім того,  органи досудового слідства та суд не встановили та не навели у обвинувальних документах за якими епізодами мало місце привласнення чужого майна, а за якими розтрата, хоча ці кваліфікуючі ознаки є самостійними.

    Оскільки за кваліфікуючою ознакою заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем суб’єктом злочину є службова особа, то злочинні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів перекваліфіковує зі ст. 191 ч.4 КК на ст.ст. 27 ч.5, 191 ч.4 КК, а ОСОБА_9 відповідно на ст.ст. 27 ч.5, 191 ч.3 КК України, як пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Як службових осіб кваліфіковано дії інших засуджених по службовому підробленню.

    Разом з тим їх дії, як касирів, не пов’язані з виконанням  адміністративно-господарський функцій, як того вимагає ст. 364 КК України. Касири лише несли обов’язки по обслуговуванню грошових коштів, на них покладена повна матеріальна  відповідальність.

    Злочинні дії ОСОБА_1, яка вносила підробки в бухгалтерські документи, вірно кваліфіковано за ст. 366 ч.2 КК України як службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Оскільки інші засуджені сприяли службовій особі, ОСОБА_1, у вчиненні  службового підроблення, вони несуть відповідальність за співучасть (ст. 27 КК України) у злочині, передбаченому ст. 366 КК України.

    В цьому зв’язку колегія суддів перекваліфіковує дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.2 КК України, а  ОСОБА_9 на ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.1 КК України, як пособництво у службовому підроблені.

    Ст. 366 КПК України не передбачає кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, тому посилання суду на ст. 28 КК України колегія судів  виключає із обвинувачення.

    Оскільки в діях засуджених мало місце неодноразове незаконне заволодіння чужим майном, що складалось із тотожних діянь, які мали загальну мету та охоплювались єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, то судова колегія  виключає із обвинувачення засуджених кваліфікуючу ознаку повторність скоєння злочину і кваліфікує як один продовжуваний злочин.

    Із вироку суду (а.с. 47 т. 37) вбачається, що 29 липня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3  заволоділи готівкою в сумі 1200 грн.

    Наведене спростовує доводи апеляції про те. що цей епізод не включено до обвинувачення ОСОБА_3

    Аналогічно, в обвинувачених документах викладено, що засуджені вчиняли службове підроблення шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей в бухгалтерські документи і ордери, касові книги та інші.

    Разом з тим, доводи апеляції про  необґрунтованість вироку в частині виправдання ОСОБА_1 за  ст. 209 КК України мають під собою підґрунтя.

    За пред’явленими обвинуваченнями (а.с. 295, 296 т. 33) ОСОБА_1, заволодівши коштами підприємства, частину з них в сумі 8914 грн. 64 коп., використала на погашення кредиту.

    Кошти вносила на кредитний  рахунок в певних сумах за 20 прийомів.

    На порушення вимог ст. 334 КПК України суд у вироку не навів формулювання даного обвинувачення, яке визнано недоведеним. Не дав оцінки усім доказам обвинувачення, пославшись на один факт внесення незначної суми коштів та достатність зарплати для погашення кредиту (а.с. 90 т. 37).

    З наведених підстав вирок суд в частині виправдання засудженої за ст. 209 ч.2 КК України підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

    В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку через істотні порушення вимог ст. 334 КПК України та не ставиться питання про відповідність призначеного покарання вимогам ст. 39 КК України, ст. 372 КПК України.

    Оскільки справа розглядається в  межах апеляції, то колегія суддів позбавлена можливості зробити висновок щодо невідповідності призначеного засудженим покарання цим  нормам через його м’якість.

    Разом з тим, справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 309 ч.2 КК України,  суду належить розглянути відповідно до вимог ст. 375 КПК України.

    Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційне подання прокурора задоволити частково.

    Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 29 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання її за ст. 209 ч.2 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

    Злочинні дії засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі ст.ст.  191 ч.4, 28 ч.2, 366 ч.2 КК України перекваліфікувати на, відповідно, ст.ст. 27 ч.5, 191 ч.4, 27 ч.5, 366 ч.2 КК України.

    Призначити кожній покарання:

-   за ст. ст. 27 ч.5, 191 ч.4 КК України п’ять років позбавлення волі з позбавленням на два роки права займати  посади, пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей;

-   за ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.4 КК України два роки позбавлення волі з позбавлення права на 1 рік займати  посади, пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити п’ять років позбавлення волі з  позбавленням  на два роки права займати посади, пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

    На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, на іспитовий строк 2 роки – кожній.

    Дії засудженої ОСОБА_4 перекваліфікувати зі ст.ст. 191 ч.3, 28 ч.2, 366 ч.1 КК України на ст.ст. 27 ч. 5, 191 ч.3, 27 ч.5, ст. 366 ч.2 КК України.

    Призначити покарання:

-   за ст.ст. 27 ч.5, 191 ч.3 КК України три роки позбавлення волі з позбавленням права 2 роки  обіймати посади, пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей;

-   за ст. ст. 27 ч.5, 366 ч.2 КК України два роки позбавлення волі з позбавленням  на 1 рік права займати посади, пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

За сукупністю злочинів на підставі  ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити три роки позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права займати посади, пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

    На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, на іспитовий строк 2 роки.

    В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий  /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області                         В.М. Кульбаба