Справа № 2-113/2010 року.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            15 вересня 2010 року             смт. Фрунзівка    

           Фрунзівський районний суд  Одеської області України в складі:

головуючого судді                                                                           Тростенюка В.А.

при секретареві                                                                                 Грабовій І.Г.

    з участю:

позивача                                     ОСОБА_1

представника позивача                            адвоката ОСОБА_2

відповідача                                     ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Фрунзівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на житловий будинок,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання дійсним договору дарування житлового будинку в АДРЕСА_1 та визнання права власності на вказаний житловий будинок, мотивуючи його тим, що вона є дочкою спадкодавця ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Фрунзівка Одеської області та до дня смерті подарувала позивачці вказаний вище будинок.

Відповідач ОСОБА_3 є сином позивачки від спільного проживання з ОСОБА_5, а також відповідно він є внуком спадкодавця.

Спадкодавцю на праві власності, як спадкове майно її матері ОСОБА_6, належав житловий будинок житловою площею 12 кв.м. на земельній ділянці 1600 кв.м. в АДРЕСА_1 (далі - будинок) на підставі свідоцтва про право власності за законом, яке було видане 27 грудня 1984 року за реєстром № 1287 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області та зареєстроване Фрунзівським БТІ 22 жовтня 2009 року у реєстровій книзі № 1 за номером запису 173.

На підставі заповіту спадкодавця, складеного 27 жовтня 1997 року, відповідач ОСОБА_3 одержав у Фрунзівській державній нотаріальній конторі Одеської області свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєстрував його у Фрунзівському БТІ.

Позивачка проживає у вказаному будинку її покійної матері із 1991 року по теперішній час. На дні народженні позивачки її покійна мати подарувала їй вказаний будинок, шляхом вручення свідоцтва про право на спадщину за законом.

Тому позивачка не визнає  право на спадщину відповідача за заповітом після смерті її матері.    

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі за викладених в позовній заяві обставин, просять суд його задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши, що даний будинок йому заповіла його покійна баба - ОСОБА_4, із якою він із самого дитинства проживав, так як позивачка, тобто його мати, його вихованням не займалася та взагалі не цікавилась ним. В подальшому, баба до дня смерті проживала біля нього, тобто свого онуки ОСОБА_7 Баба любила внуку - відповідача і із його згоди склала заповіт на нього. Про вказаний заповіт знала вся рідня. Позивач  прийняв спадщину. Що стосується реконструкції та побудови господарських приміщень та споруд біля спірного будинку, то все те добудовував його дядько ОСОБА_8, який проживав у спірному будинку з 1986 року по 1990 рік. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки викладені в позовній заяві доводи не відповідають дійсності.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що згідно заповіту від 27.10.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження:  належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, заповіла внуку ОСОБА_3

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнається, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом (ст. 524 ч. 1,2 ЦК України 1963 р., який діяв на час виникнення правовідносин щодо спадкування). Спадкоємець ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_4 на підставі складеного нею заповіту.

Згідно ст. 60 ч. 1, 3 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 243 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно ст. 244 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей – на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

Відповідно ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.  

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 25 років тому ОСОБА_1 вселилася у будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1. Біля будинку не було огорожі, сарая та погреба. Все то пристроїла ОСОБА_1 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_11, який на даний час проживає з нею.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що 25 років тому ОСОБА_1 вселилася у будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1. Потім приїхав її син ОСОБА_3 Позивачка вирішила купити сину будинок, давши на нього гроші в сумі 2  тисячі гривень, але самого факту давання грошей вона не бачила. У вказаному будинку також раніше проживав ОСОБА_8, який поставив огорожу із сітки. Всі інші пристройки ОСОБА_1 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_11, який на даний час проживає з нею, добудовували самі.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили суду, що вони були присутні на дні народженні ОСОБА_1 в 2008 році і бачили документ, який подарувала покійна ОСОБА_4 своїй дочці ОСОБА_1 Це був документ на будинок в АДРЕСА_1, але самого документу вони не читали, а все взнали зі слів ОСОБА_1  

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що позивачка давала 2 тис. грн. відповідачу на купівлю будинку, який він придбав приблизно через 6 місяців в смт. Фрунзівка Одеської області.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що ОСОБА_3 виховувався у своєї бабусі ОСОБА_4 Йому також відомо, шо коли відповідач повернувся з військової служби в 1994-1995 роках, то його баба написала заповіт, яким заповіла йому будинок в  АДРЕСА_1, біля якого були також побудовані металева прибудова, погріб та частково огорожа. Будинок в якому проживає на даний час відповідач, належав йому, оскільки він продав його ОСОБА_3 за 1500 тис. доларів США. В нього не було повної суми, тому він розраховувався з ним частинами. Також вказав, що відповідач зі своєю матірю ОСОБА_1 проживав приблизно один місяць вже в дорослому віці.  

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що на її чоловіка, із яким вона проживає понад 5 років, відповідача по справі, бубуся склала заповіт, про який знала також ОСОБА_1 Покійна бабуся проживала постійно в них в смт. Фрунзівка Одеської області за якою вона разом із відповідачем по справі доглядали та час від часу купували їй лки. Їй також відомо, що покійна не хотіла приписувати до свого будинку, який знаходиться в с. Єлизаветівка Фрунзівського району свою дочку ОСОБА_1 та її співмешканця ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він проживає із ОСОБА_1 27 серпня 2008 року він привіз ОСОБА_4 із смт. Фрунзівка в с. Єлизаветівка Фрунзівського району  на святкування дня народження його співмешканки ОСОБА_1, яка привезла документ на будинок і подарувала ОСОБА_1 Вказаний документ на будинок в АДРЕСА_1 він не читав, а все взнав зі слів. Біля вказаного будинку він пристроїв кухню та господарські побудови.

Суд звернув увагу на те, що даючи свої пояснення, свідки з боку відповідача орієнтувались, відповідаючи на запитання, на якісь події в їхньому житті, а свідки з боку позивачки чітко зазначали роки подій двадцятирічної давності, про які запитувалось, що викликало сумнів в їх правдивості.

            Таким чином, суду не надано достатніх доказів з приводу дарування спірного будинку.

На підставі викладеного в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

 Керуючись ст. ст. 71, 80, 534, 524 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 1223, 1301 ЦК України, ст.ст.   10, 11, 60,  209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Рахманаліча про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на житловий будинок – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:  підпис

Копія вірна:  суддя Фрунзівського районного суду                 Тростенюк В.А.