Справа № 2-188/2010  року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            12 листопада 2010 року                                                                             смт. Фрунзівка

 Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:  

головуючого:               Тростенюка В.А.

при секретареві:                                                             Грабовій І.Г.

за участі:

позивача     ОСОБА_4

представника позивача                                                                 адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Фрунзівка Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Онилівської сільської ради про визнання права приватної власності на спадкове майно,  

В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Онилівської сільської ради про визнання права приватної власності на спадкове майно.  

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний брат позивача –ОСОБА_3. Після його смерті залишилось спадкове майно – земельна частка розміром 7,4 умовних кадастрових га, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, вартістю 56983, 13 грн. та посвідчена сертифікатом серії ОД № 0199602 на право на земельну частку, виданий на підставі рішення Фрунзівської районної ради Одеської області від 01 квітня 1997 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку за № 362 від 01 квітня 1997 року.

Заповіту брат позивача не залишав. Крім позивача спадкоємців більше немає.

Позивач зазначає, що він є спадкоємцем п’ятої черги після свого двоюрідного брата – ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Онилове Фрунзівського району Одеської області. Крім ОСОБА_4 ніхто більше не вступав в управління спадковим майном. В нього знаходяться правовстановлюючі документи на земельний пай.

В зв’язку з цим позивач просить визнати за ним право власності на спадкове майно у вигляді земельної частки розміром 7,4 умовних кадастрових га, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, вартістю 56983, 13 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлений позов та просили такий задовольнити.  

Представник відповідача на розгляд справи не з’явився, але попередньо надав суду письмову заяву, де пояснює, що з позовними вимогами згоден, просить розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Онилове Фрунзівського району Одеської області помер ОСОБА_3, після смерті якого залишилась спадщина у вигляді земельної частки розміром 7,4 умовних кадастрових га, яка знаходиться на території Онилівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області.

На день смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла вищевказана земельна частка.

    У встановлений законом шестимісячний строк жодна особа не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

В такому випадку спадщина вважається неприйнятою, так як заповіту померлий після себе не залишав.

Суд констатує, що правовідносини, які відповідають встановленим фактам, врегульовані Перехідними та Прикінцевими положеннями ЦК України 2003 року та нормами ЦК України 1963 року.  

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим – день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.  

Таким чином, часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а тому відносини спадкування регулюються чинним на той час ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ).  

Згідно приписів ст. 524 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.  

Статтею 548 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) визначено, що для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. При цьому згідно ст. 549 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1.   якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.  

Суд встановив, що з часу смерті ОСОБА_3 до сьогоднішнього часу спадщина не відкривалась, жоден спадкоємець з відповідною заявою до нотаріальної контори не звертався. Крім того, до суду не надходило заяв від можливих спадкоємців про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що не зробив і позивач по даній справі.

Ст. 549 ЦК України 1963 року встановлює, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. За правилами ст. 553 спадкоємець має право відмовитися від прийняття спадщини, а однією із підстав виникнення права приватної власності на майно є одержання майна внаслідок спадкування.  

Статтею 530 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) визначено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Таким чином, згідно положень діючого на момент відкриття спадщини ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який підлягає застосуванню при визначенні кола спадкоємців за законом, станом на момент смерті ОСОБА_3 законодавцем було визначено лише дві черги спадкоємців за законом.  

ОСОБА_4 який являється двоюрідним братом померлого, відповідно до положень ст.ст. 529-530 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) не входить до кола спадкоємців за законом і відповідно позбавлений можливості прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3  

Виходячи з положень ст. 548-549 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) дії щодо прийняття спадщини можуть бути вчинені виключно спадкоємцем, тобто особою яка на відповідних правових підставах являється спадкоємцем за заповітом або ж спадкоємцем за законом щодо майна спадкодавця.  

Однак право пред’явити вимогу про визнання права власності на спадщину може лише спадкоємець, який на підставі заповіту або за законом має право на прийняття спадщини померлого спадкодавця.  

Враховуючи той факт, що позивач відповідно до положень ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) не являється спадкоємцем за заповітом та не є спадкоємцем за законом щодо майна померлого ОСОБА_3 і не має правових підстав для прийняття спадщини померлого брата, відповідно він і не має правових підстав висувати вимогу про визнання права власності на спадщину після його смерті.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Онилівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області про визнання права приватної власності на спадкове майно задоволенню не підлягають у зв’язку з їх безпідставністю.  

Керуючись п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, ст.ст. 524, 525 – 527, 529-532, 534, 548-550 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ), ст. ст. 10, 11, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Онилівської сільської ради про визнання права приватної власності на спадкове майно – відмовити.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги.

              Суддя:  підпис

Копія вірна: суддя Фрунзівського районного суду                   Тростенюк В.А.