П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2010 року Справа № 2а-256/10-0407
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщика міліції Стогнія Віталія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В:
03.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому прохає в изнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 128107 від 25.10.2010 року, винесену інспектором ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщиком міліції Стогнієм Віталієм Володимировичем, про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях позивача складу зазначеного адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що, згідно вказаної постанови про адміністративне правопорушення, його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, керуючи автомобілем, не виконав вимог дорожнього знаку «Рух без зупинки заборонено». З висновком інспектора він не погодився і письмово про це зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення, фактично ніяких порушень ПДР України не допускав. На його усні та письмові заперечення стосовно фактичних обставин справи і відсутності факту порушення ПДР, за яке б наступала адміністративна відповідальність, інспектор ДАІ не відреагував. Крім суб’єктивної думки інспектора, факт скоєння позивачем порушення ПДР нічим не підтверджується, окрім того, в постанові не зазначено час, місце вчинення начебто правопорушення, марка автомобіля, яким керував позивач, що на думку останнього є суттєвим порушенням вимог КУпАП.
В судове засідання позивач не з’явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив, але сам був повідомлений про місце, час та дату судового засідання належним чином, згідно поштових повідомлень про вручення – 13.11.2010 р. та 17.11.2010 р.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій суб’єкта владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що 25.10.2010 року інспектором ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщиком міліції Стогнієм Віталієм Володимировичем, який є суб’єктом владних повноважень, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії В11 № 063269 та на підставі цього протоколу винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 128107 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він 25.10.2010 року, о 17.40 год. в с. Садки, Кременчуцького району, керуючи автомобілем, не виконав вимоги дорожнього знаку «Рух без зупинки заборонено», чим порушив вимоги п.33 (2.2) ПДР України, за що на нього накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Копії вказаних протоколу та постанови були вручені позивачеві 25.10.2010 року. Згідно письмового пояснення правопорушника в протоколі зазначено: « С решением инспектора не согласен, так как указаниям знака стоп подчинился, остановился. Инспектором не была разъяснена ст. 268 КУпАП».
Суд звертає увагу на те, що вищезазначені: протокол про адміністративне правопорушення і постанова у справі про адміністративне правопорушення складені в один і той же день 25.10.2010 року, відповідно, о 17.42 год. та о 17.47 год.
Ні в протоколі, ні в постанові не зазначено, які саме за змістом права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, були роз’яснені позивачеві, свідків події не зазначено, інших доказів не прилучено; ні в протоколі ні в постанові не зазначено яким транспортним засобом керував позивач, не зазначено назви області та повної назви підрозділу де працює відповідач. Окрім того, в постанові взагалі, не зазначено ні місця, ні часу вчинення правопорушення, ні пунктів ПДР України, які були порушені, тобто об’єктивна сторона правопорушення не зазначена в повному обсязі.
Факти, викладені в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки не спростовані твердження позивача, які були ним зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
З позовом до відповідача позивач звернувся в установлений законом десятиденний строк, згідно ст. 289 КУпАП.
Надаючи юридичну оцінку фактам та обставинам справи, суд керується наступними нормами права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і
передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка
загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами
і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення
орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, в тому числі відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення вимог дорожніх знаків, за що встановлене адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно знаку - 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», п.33 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року зі змінами та доповненнями, забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня – перед знаком.
Згідно Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463 (далі Наказ), а саме п.2.6.- зазначено, що при складанні протоколу, при викладенні обставин правопорушення вказується число, місяць, рік, час його скоєння, суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. У випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дає письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, яке записується в протокол, і ставить свій підпис, а також може робити заяви і клопотати по суті складання протоколу та розгляду справи (у разі відмови від пояснення або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол, що підтверджується підписами свідків).
Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.
Згідно пункту 2.7. Наказу до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Згідно пункту 2.11. Наказу у постанові, у розділі "ВСТАНОВИВ" вказується число, місяць, рік, час скоєння адміністративного правопорушення, прізвище та ініціали особи, яка його вчинила, викладаються обставини і суть скоєного правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи.
В порушення вимог ст.251 КУпАП, ст.256 КУпАП, п.2.6, п.2.7 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463, в протоколі про скоєне адміністративне правопорушення не було зазначено інших, будь-яких фактичних даних, на основі яких, у визначеному законом порядку відповідач міг об’єктивно і обґрунтовано встановити: наявність адміністративного правопорушення, винність позивача у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; не спростоване заперечення позивача, що він виконав вимогу дорожнього знаку і здійснив зупинку; до протоколу не долучено жодних матеріалів, що підтверджували б факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо), матеріали фото-відеозйомки, які б могли бути визнані судом джерелами доказів; відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і виніс про це постанову безпідставно, тобто, за відсутності для такого висновку доказів.
Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи суб’єктом владних повноважень, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 255 грн., в порушення вимог п.п.3,4,5,6,9,10 ч.3 ст.2 КАС України, діяв необґрунтовано, упереджено, свої обов’язки та права здійснив формально, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не добросовісно та нерозсудливо, без урахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення, не своєчасно, тобто протягом строку, в період якого позивач був позбавлений реальної можливості реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП; без належного роз’яснення позивачу його прав та обов’язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить відсутність в протоколі текстуально викладених прав особи, що передбачені ст. 63 Конституції України, та прав і обов’язків правопорушника, передбачених ст. 268 КУпАП, що викликає сумнів у тому, що ці права та обов’язки, насправді, були доведені позивачеві, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, зокрема, користуватися послугами захисника та іншого фахівця у галузі права при розгляді справи про адміністративне правопорушення; в порушення ст.252 КУпАП - без всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи в їх сукупності; оскільки позивач письмово заявив про свою незгоду з правопорушенням, інших доказів до справи не було прилучено, тобто було проігноровано інші джерела доказів, які підтвердили б чи спростували наявність складу правопорушення в діях позивача; в порушення вимог ст.280 КУпАП, ст.268 КУпАП, без з’ясування того, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність; з порушенням процесуального характеру, тобто без викладення в постанові в повному обсязі об’єктивної сторони правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись законом, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, а саме про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за недоведеності його вини та факту події правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів для підтвердження своїх заперечень проти заявленого позову, які б свідчили, про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а протокол серії В11 № 063269 від 25.10.2010 року на підставі наведеного вище, суд визнає недопустимим джерелом доказів, суд приходить до висновку, що заперечень відповідача на позов не надійшло, а обставини справи, викладені в протоколі та постанові не ґрунтуються на об’єктивно встановлених обставинах події та вимогах Закону.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно п.1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за недоведеності його вини та факту події правопорушення, що, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача.
Відповідно до вимог ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, даних про інші документально підтверджені витрати позивач не надав, тому, згідно ч.1 ст. 94 КАС України, судові витрати у даній справі в розмірі 03 гривні 40 копійок слід покласти за рахунок Держави України.
Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167,171-2,255,256 КАС України, ст. 247 п.1 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 128107 від 25.10.2010 року, винесену інспектором ДПС Кобеляцької роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області прапорщиком міліції Стогнієм Віталієм Володимировичем, про накладення на позивача - ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях позивача складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Судові витрати у справі в виді судового збору в сумі 03 гривні 40 копійок покласти за рахунок Держави України.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови, не пізніше трьох днів після її проголошення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачеві та відповідачу.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.