УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня 27 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Безверхого О.М.
суддів Ященка В.А. Лантушенка Ю.Ф.
з участю прокурора Паливоди Л.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Роменського міськрайонного суду від 19 березня 2010 року, яким,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимий,
засуджений за ст.185 ч.1 КК України до арешту на 4 місяці.
За ст.ст.185 ч.1 та 304 ч.2 КК України ОСОБА_1 визнаний невинним і виправданий.
Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 150 грн.24 коп. на користь експертної установи за проведені по справі експертні дослідження.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 27 листопада 2009 року після 18 години перебуваючи у будинку ОСОБА_2 у селі Лаврове, Недригайлівського району, таємно від господаря викрав мобільний телефон «Нокіа 3600» з зарядним пристроєм, загальною вартістю 1 550 грн.45 коп.
Окрім цього, органами досудового слідства, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 12 листопада 2009 року близько 16 години 20 хвилин перебуваючи неподалік від відділення зв’язку , що по вулиці Радянській, 73 у смт. Терни, наказав малолітній особі, яка не досягла віку 14 років і відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв’язку з тим, що ця особа не є суб’єктом, вкрасти два велосипеди, які стояли поблизу відділення зв’язку і які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Вартістю велосипедів становить відповідно 405 грн. та 340 грн. Малолітня особа побоюючись ОСОБА_1 виконала його наказ і ОСОБА_1 у подальшому розпорядився викраденими велосипедами на власний розсуд. Зважаючи на це, органи досудового слідства вважали, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку чужого майна та втягнув малолітню особу у злочинну діяльність.
Суд у вироку зазначив, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 сам безпосередньо участі у крадіжці чужого майна не приймав, а тому в його діях відсутній склад злочину, а беручи до уваги, що відносно малолітньої особи відмовлено у порушенні кримінальної справи то і немає підстав для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за втягнення цієї особи в злочинну діяльність.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок суду подав апеляцію у якій вказує, що суд незаконно виправдав ОСОБА_1 за ст.185 ч.1 та 304 ч.2 КК України, адже на думку автора апеляції в діях ОСОБА_1 мається склад злочину передбачений ст.ст.185 ч.2 та 304 ч.2 КК України, а тому прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів передбачених ст.ст.185 ч.1 185 ч.2 та 304 ч.2 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила частково задовольнити апеляцію та скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні крадіжки мобільного телефону, в поданій апеляції під сумнів не ставляться.
Що стосується рішення суду про виправдання ОСОБА_1 за крадіжки велосипедів та втягнення малолітньої особи у злочинну діяльність то це рішення на думку колегії суддів не відповідає вимогам закону.
Як зазначено у п.6 Постанови пленуму Верховного Суду України №2 від 27 лютого 2004 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» - при вирішенні питання про кваліфікацію злочину, вчиненого дорослою особою із залученням неповнолітніх осіб, які внаслідок свого віку (ст.22 ККУ) чи неосудності (ст.19ККУ) не є його суб’єктами, треба мати на увазі, що таке спільне вчинення злочину не утворює співучасті. У зазначених випадках відповідно до ч.2 ст.27 КК доросла особа розглядається як виконавець злочину, і її дії кваліфікуються за статтями КК, якими передбачено відповідальність за цей злочин і за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
Таким чином висновки суду про те, що ОСОБА_1 сам безпосередньо не вчиняв крадіжки велосипедів, а особа яка вчинила ці дії за його вказівкою не притягується до кримінальної відповідальності, а тому і ОСОБА_1 не повинен нести за це відповідальності, є неправильними. Помилковими є і висновки суду стосовно того, що особа яка вчинила крадіжку не притягнута до кримінальної відповідальності тому що не досягла віку з якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності, а тому ОСОБА_1 не може нести відповідальності за її втягнення у злочинну діяльність.
З огляду на це, вирок суду є незаконним і його належить скасувати, але колегія суддів позбавлена можливості постановити новий вирок, тому що, суд першої інстанції кримінальну справу розглянув у порядку передбаченому ст.299 КПК України і по справі були досліджені не всі докази, які надійшли на розгляд суду. У зв’язку з цим, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню і скасовуючи вирок, справу необхідно направити на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,367,371,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Роменського міськрайонного суду від 19 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд іншому судді.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити у виді взяття під варту.
СУДДІ:
Безверхий О.М. Ященко В.А. Лантушенко Ю.Ф.