Справа № 2-1156/10

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем      України

11 листопада 2010 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого – судді Гуревського В.К.

за секретаря         – Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку, –

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача усунути йому перешкоди у користуванні власністю – квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення, посилаючись на таке. 23 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. за реєстровим № 1178. Згідно з вказаним договором ОСОБА_4 отримала від позивача позику у розмірі 825000,0 (вісімсот двадцять п'ять тисяч) гривень. 05 вересня 2007 року для часткового забезпечення виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виступаючи як майнові поручителі ОСОБА_4, уклали з позивачем Договір іпотеки, за яким в іпотеку передана належне ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності квартира АДРЕСА_1. Зобов'язання щодо своєчасного повернення позики ОСОБА_4 порушила. 14 березня 2008 року Малиновським місцевим судом м. Одеси був виданий судовий наказ, згідно з яким за ОСОБА_1 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, наказ набрав законної сили у встановленому законом порядку та не був оскаржений. На теперішній час позивач є власником квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі мешкає та зареєстрована відповідач ОСОБА_2, яка створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, тому позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити у задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на те, що в зазначеній квартирі проживають ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (онкологічно хвора). Право власності на спірну квартиру перейшло до позивача на підставі судового наказу від 14.03.2008 року, який ґрунтується на іпотечному договорі від 05.09.2007 року, але договором іпотеки не було передбачено позбавлення права осіб, які проживали в квартирі на подальше проживання в цій квартирі. Позивач не вказав в позовній заяві підстав для виселення відповідачів з квартири.  

У наступному судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог та просив усунути йому перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення відповідачки ОСОБА_2, обґрунтовуючи це тим, що згідно довідки балансоутримувача будинку від 23 червня 2009 року у спірній квартирі на сьогоднішній день зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а ОСОБА_3 у спірній квартирі не мешкає та не зареєстрований, а тому позиває не має до нього позовних вимог щодо звільнення квартири. Після остаточного уточнення позовних вимог позивач просив суд зобов’язати відповідача ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні власністю – квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення, знаття з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат на розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, поважних причини неявки в судове засідання суду не представила. Суд у зв’язку з її неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явилась, у порядку заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень позивача, представлених письмових доказів.

23 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. за реєстровим № 1178, згідно якого позивач передав, а ОСОБА_4 позичила 825000,0 грн. строком до 01 січня 2008 року. З метою забезпечення повернення позики ОСОБА_4 зобов’язалась передати в іпотеку позивачу нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_2. Згідно з п. 11 договору позики ОСОБА_4 отримала від позивача позику, грошові кошти, до підписання цього договору.

05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, які є майновими поручителями ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. за реєстровим № 1254. В забезпечення виконання умов договору позики ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: квартиру під АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 28,6 кв. м., загальною площею 51,3 кв. м., про що свідчить технічний паспорт від 15.01.2010 року. Майно, яке складає предмет іпотеки, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.12.1999 року, за реєстровим № 3749. Відповідно до п. 3.1 іпотечного договору від 05 вересня 2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання боржника та /або іпотекодавцями умов договору позики та /або умов цього договору, іпотеко держатель має право звернути стягнення за простроченим зобов’язанням на предмет іпотеки.  

У порушення прийнятих на себе зобов'язань до 01 січня 2008 року ОСОБА_4 не повернула суми позики.

14 березня 2008 року Малиновським районним судом м. Одеси був виданий судовий наказ справа № 2Н-1147/08, згідно з яким за ОСОБА_1 було визнано право власності на квартира АДРЕСА_1, наказ набрав законної сили у встановленому законом порядку та не був оскаржений.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі судового наказу справа №2Н-1147/08 від 14.03.2008 року Малиновського районного суду м. Одеси.  Право власності за позивачем на 1/1 частину спірної квартири зареєстровано в КП „ОМБТІ та РОН” за № 3278 в кн. 189 дод - 9 від 20 травня 2010 року.

Згідно довідки (виписка із будинкової книги про склад сім’ї та прописці) від 23.06.2009 року за № 40, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають з 23.03.1998 року ОСОБА_2, з 12.02.2007 року – ОСОБА_7, яка перебуває на стаціонарному лікуванні (онкологічна хвора), що підтверджує довідка № 3022 від 25.06.2009 року, а ОСОБА_3 не зареєстрований у спірній квартирі.  

Оскільки за вказаною адресою зареєстрована відповідач ОСОБА_2, комунальні послуги не сплачує та таким чином створює позивачу перешкоди в здійсненні своїм правом власності відносно спірної квартири.

Оскільки розрахунок експлуатаційних платежів і платежів за комунальні послуги здійснюється, за загальним правилом, виходячи із кількості зареєстрованих за адресою квартири осіб, факт реєстрації сторонніх осіб створює позивачу перешкоди в здійсненні його права власності відносно спірної квартири. Також реєстрація відповідача за адресою спірної квартири створює позивачу перешкоди в здійсненні розпорядження цією квартирою.

Суд враховує, що відповідно до ст.ст. 3, 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення  суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим   приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійснені ним прав користування, розпорядження своїм майном.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов частково обґрунтованим та зобов’язати відповідача усунути позивачу перешкоди у користуванні його майном – квартирою АДРЕСА_1.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.      

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов’язання в натурі.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд,  який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  вжити заходів  для  забезпечення  його  виконання,  про  що  зазначає  в рішенні.

Керуючись ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 214-215, 217, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення та зняття її з реєстраційного обліку за адресою квартири.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 91,14 грн.

Встановити порядок виконання рішення, згідно з яким, після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі ВГІРФО для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ                     В.К.Гуревський