Справа № 22ц-7993/10 Суддя першої інстанції: Гречана С.І.
Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Меріковій Д.В. ,
за участю: представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
представників відповідача Баштової Ю.Г. та Гладишка Ю.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма «Людмила»
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2010 року
за позовом
ОСОБА_7 до Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма «Людмила» (далі – СПП АФ «Людмила») про захист трудових прав,
в с т а н о в и л а:
В грудні 2009 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до СПП АФ «Людмила» про захист трудових прав .
Позивач зазначав, що працював на СПП АФ «Людмила» з 25 червня по 30 листопада 2007 року на посаді менеджера, та з 4 грудня 2007 року по 31 жовтня 2008 року на посаді комерційного директора. Однак відповідач виплатив йому заробітну плату лише за перші три місяці роботи. Не розрахувався відповідач і на момент звільнення з роботи.
Посилаючись на викладене, позивач, уточнивши свої вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь 6151 грн. 85 коп. заборгованості по заробітній платі за липень-листопад 2007 року, 3168 грн. 43 коп. компенсації втрати частини грошового доходу у зв’язку з порушення строків виплати заробітної плати, 53644 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 1095 грн. 25 коп. витрат на проведення експертизи .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі СПП АФ «Людмила», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 працював в СПП АФ «Людмила» на посаді менеджера з 25 червня по 30 листопада 2007 року, та з 4 грудня 2007 року по 31 жовтня 2008 року на посаді комерційного директора.
В грудні 2009 року позивач поставив питання про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з жовтня по листопад 2007 року. В подальшому, після проведення судової почеркознавчої експертизи, позивач збільшив свої вимоги, та посилаючись на те, що не отримував заробіток і в липні-вересні 2007 року, просив його також стягнути.
Відповідно до положень статті 21 та глави VII КЗпП України, кожному працівнику гарантується оплата власником заробітної плати за виконану роботу. Доказом отримання заробітної плати є підпис працівника у відповідному документі.
Заперечуючи проти позову відповідач надав суду відомості про видачу заробітної плати адмінапарату підприємства за всі місяці роботи позивача.
Як вбачається з висновку судової почеркознавчої експертизи, експерт не зміг дати відповідь на питання: ким, ОСОБА_7, або іншою особою, виконано підпис в графі про отримання заробітної плати за липень-листопад 2007 року, в зв’язку з несумісністю підписів.
Представники відповідача пояснили, що ОСОБА_7 та генеральний директор СПП АФ «Людмила» - Баштовий О.М., мають близькі стосунки та займались спільною підприємницькою діяльністю. ОСОБА_7 не часто приїжджав до офісу, не завжди він був і в дні видачі заробітної плати, а тому, оскільки у генерального директора та позивача були довірливі стосунки, то у відомостях про отримання заробітної плати міг розписатись інший працівник, а заробітну плату передати позивачу пізніше, коли він приїжджав у офіс.
Представники позивача не заперечували, що ОСОБА_7 лише періодично з’являвся в офісі відповідача, де отримував грошові кошти як за спільну дійсність, так і за заробітну плату. Однак він не завжди звертав увагу на те, в якому документі розписується, а тому не пам’ятав чи розписувався за заробітну плату за липень-листопад 2007 року. Остаточно він переконався в тому, що не отримав заробіток за спірний період лише після того, як побачив в суді відповідні відомості, на яких був не його підпис.
Отже, відповідач не представив документів з підписом позивача, які б підтверджували отримання ним заробітної плати за липень-листопад 2007 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем відомості про видачу заробітної плати не можуть бути достатнім доказом отримання позивачем зарплати за спірний період. А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за липень-листопад 2007 року підлягають задоволенню.
В зв’язку з чим, рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни.
Разом з тим, враховуючи вище викладене, а також те, що між сторонами на момент виникнення трудових відносин склались довірливі стосунки, зокрема щодо строків та порядку отримання заробітної плати, відсутність у СПП АФ «Людмила» документальної заборгованості по заробітній платі за спірний період, те що позивач і сам допускав ймовірність отримання зарплати в цей період, і з вимогою про стягнення заборгованості ні під час перебування в трудових відносинах з відповідачем, ні після звільнення в листопаді 2007 року, не звертався, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані п оложення трудового законодавства про компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Крім того, з цих же підстав, а також враховуючи, що позивач не надав доказів того, що він в день звільнення 30 листопада 2007 року працював або пред’являв вимоги про розрахунок 3 грудня 2007 року (у проміжок часу між звільненням та подальшим влаштуванням на роботу на це ж підприємство 4 грудня 2007 року), а від вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при повторному звільненні 31 жовтня 2008 року позивач відмовився, колегія вважає, що на СПП АФ «Людмила» не може бути покладено обов’язок по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача 30 листопада 2007 року.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошового доходу у зв’язку з порушення строків виплати заробітної плати підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог. Тому рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні за правилами ч. 5 цієї ж статті.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма «Людмила» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошового доходу у зв’язку з порушення строків виплати заробітної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_7 до Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма «Людмила» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошового доходу у зв’язку з порушення строків виплати заробітної плати відмовити.
Рішення суду в частині судових витрат змінити.
Зменшити стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства агрофірма «Людмила» на користь ОСОБА_7 витрат на проведення судової експертизи з 1095 грн. 25 коп. до 109 грн., а також на користь держави судового збору з 629 грн. 65 коп. до 63 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи зі 120 грн. до 12 грн.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: