Справа № 22ц-7816/10                  Суддя першої інстанції: Лузан Л.В.

Категорія 53                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Осипенко О.С. ,

за участі позивачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 липня 2010 року

за позовом

ОСОБА_3  до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» (далі – ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»), третя особа –   відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції  про захист трудових прав,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року ОСОБА_3  звернулася з позовом до ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» про захист трудових прав.

Позивачка зазначала, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2009 року на її користь з відповідача стягнуто 18235 грн. 85 коп. заборгованості по заробітній платі. 24 липня 2009 року рішенням того ж суду на її користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Рішення суду від 19 червня 2009 року відповідач виконав лише 5 березня 2010 року.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача 15942 грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 липня 2009 року по 5 березня 2010 року.

Крім того, посилаючись на те, що відповідач не своєчасно сплачував їй заробітну плату, а також не розрахувався за невикористані дні відпустки, позивачка просила суд стягнути з відповідача 4945 грн. 51 коп. компенсації втрати частини грошового доходу у зв’язку з порушення строків виплати заробітної плати, та 1112 грн. 54 коп. компенсації за невикористані дні відпустки.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 липня 2010 року позов в частині вимог про стягнення компенсації втрати частини грошового доходу у зв’язку з порушення строків виплати заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , просила його в цій частині скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони знаходилися в трудових відносинах. 30 січня 2009 року позивачка була звільнена з роботи за власним бажанням. Р ішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2009 року на її користь стягнута заборгованість по заробітній платі. Рішенням того ж суду від 24 липня 2009 року на її користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

 За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що на користь позивачки вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день постановлення рішення (24 липня 2009 року). А тому, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3, оскільки правила ст. 117 КЗпП України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3  про те, що період з 25 липня 2009 року по 5 березня 2010 року (день виконання рішення по виплаті заборгованості по заробітній платі), є періодом затримки розрахунку при звільненні, і за цей період мають застосовуватись наслідки ст. 117 КЗпП України, не можуть братись до уваги, оскільки є наслідком помилкового тлумачення трудового законодавства.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л  и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 липня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                     Судді: