Справа № 22ц-6867/10 Суддя першої інстанції: Янцова О.А.
Категорія 33 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Петровській О.С. ,
за участі: позивачки ОСОБА_3,
прокурора Коробченко Д.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до Державного казначейства України, відділення Державного казначейства України в Первомайському районі Миколаївської області (далі – Первомайське відділення Державного казначейства України) , Первомайського міського відділу УМВС України в Миколаївській області (далі – Первомайський МВ УМВС України в Миколаївській області) про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
В серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Державного казначейства України, Первомайського відділення Державного казначейства України, Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 7 червня 2002 року в її квартирі було незаконно проведено обшук співробітниками міліції та вилучено її особисте майно на загальну суму 6000 грн.
Посилаючись на те, що такими діями їй завдано матеріальної шкоди та моральних страждань, позивачка просила стягнути на її користь 10 0000 грн. моральної шкоди, 6000 грн. вартості майна, або зобов’язати повернути спірне майно в натурі .
В судовому засіданні позивачка уточнила свої вимоги щодо розміру матеріальної шкоди та збільшила його до 6826 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність вказаного рішення суду, просила його скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, із змісту Закону України від 1 грудня 1994 року № 266 « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в редакції 1994 року, чинної на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 266 від 1 грудня 1994 року) вбачається, що право на повернення майна та відшкодування моральної шкоди, виникає зокрема у випадку відмови в порушенні кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину, якщо шкода завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, в тому числі незаконного проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуку.
Судом встановлено, що під час досудового слідства по кримінальній справі порушеної по факту заволодіння автомобілем, який належить ОСОБА_4, Первомайський міський суд Миколаївської області ухвалив 6 червня 2002 року постанову про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1, в якій мешкав ОСОБА_5, за підозрою останнього у вчинені вказаного злочину. В цій же квартирі мешкає мати підозрюваного – ОСОБА_3
7 червня 2002 року співробітниками органу досудового слідства в даній квартирі проведено обшук. За підозрою у вчинення вказаного злочину було затримано ОСОБА_5, а також позивачку.
16 червня 2002 року ОСОБА_3 було звільнено з під варти, а 15 серпня того ж року у порушені кримінальної справи відносно неї відмовлено. Сина позивачки – ОСОБА_5 засуджено 6 серпня 2003 року вироком Первомайського міського суду Миколаївської області за скоєння ряду злочинів, в тому числі за викрадення чужого майна.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2006 року позивачці відшкодовано 5000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним затриманням.
Отже обшук в квартирі ОСОБА_3 було проведено в ході розслідування кримінальної справи, по якій було постановлено обвинувальний вирок суду стосовно сина позивачки – ОСОБА_5
Тому відмова у порушені кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, не може бути достатньою підставою для визнання незаконним вказаного обшуку та відшкодування шкоди за правилами Закону № 266 від 1 грудня 1994 року.
Доводи ОСОБА_3 про те, що вказаний обшук проводився з порушенням чинного законодавства, за її відсутності, із залученням співробітників міліції в якості понятих, є необґрунтованим.
Як видно з протоколу обшуку, він проводився в присутності бувшого чоловіка позивачки – ОСОБА_6, який мешкав в даному приміщені, за участі двох понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Такий порядок проведення обшуку відповідає вимогам глави 16 КПК України, яка регламентує проведення даної слідчої дії.
Доказів того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є співробітниками міліції позивачкою суду не надано.
Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 в своїй позовній заяві на норми ЦК України 2003 року, як на підставу відшкодування шкоди, оскільки даний кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, дія цього кодексу на спірні правовідносини на розповсюджується.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що під час проведення обшуку були вилучені її особисті речі, спростовуються матеріалами справи.
Так, з протоколів слідчих дій вбачається, що речі, які були вилучені під час проведення обшуку, визнані речовими доказами по іншим епізодам крадіжок вчинених ОСОБА_5, та передані потерпілим.
До того ж, існує інший порядок вирішення спору щодо описаного та вилученого майна.
За таких обставин колегія суддів погоджується з основним висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування шкоди в порядку, передбаченому Законом № 266 від 1 грудня 1994 року.
Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_3 по суті позовних вимог, суд першої інстанції зробив зайвий висновок стосовно пропуску позивачкою строку позовної давності.
В зв’язку з чим, рішення підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з виключенням з мотивувальної частини рішення вказаного висновку.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2010 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про пропуск позивачкою строку позовної давності.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: