Справа № 22ц-6864/10 Суддя першої інстанції: Семенова Л.М.
категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Дудник Ю.П. ,
за участі: позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа – Котляревська сільська рада Жовтневого районного суду Миколаївської області, про усунення перешкоди в користуванні будинком та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкоди в користуванні будинком та стягнення моральної шкоди.
Позивач зазначав, що проживає в житловому будинку АДРЕСА_1. На сусідній земельній ділянці № 7 по цій же вулиці, наданій для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, відповідачі всупереч існуючим правилам та нормам, без відповідного дозволу, збудували тваринницьку ферму для утримання й вирощування великої рогатої худоби та свиней. Виробнича діяльність цієї ферми є незаконною та шкідливо впливає на навколишнє середовище і здоров'я людей.
Посилаючись на викладене, а також на те, що споруда ферми є самочинною, позивач просив суд накласти заборону на подальшу експлуатацію ферми, визнати цю ферму самовільно збудованою , припинити право власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, а також стягнути з кожного відповідача по 1695 грн. моральної шкоди.
24 квітня 2009 року ОСОБА_6 помер. Заяву про прийняття спадщини після його смерті подав до нотаріальної контори відповідач ОСОБА_5
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1500 грн. моральної шкоди та 51 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про заборону експлуатацію ферми, визнання споруд ферми самовільно збудованими та припинення права власності земельну ділянку скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог.
Відповідач рішення суду не оскаржував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці АДРЕСА_2, наданій ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, самовільно збудовано господарські споруди загальною площею 1436,4 кв.м., в яких утримується свині та велика рогата худоба.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 липня 2007 року задоволено позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 1500 грн. моральної шкоди, завданої утриманням на спірній земельній ділянці поголів’я свиней та великої рогатої худоби з порушенням санітарних правил.
Між тим, в подальшому на вказаній земельній ділянці продовжувалося утримання худоби. Такою діяльністю займається ОСОБА_5
Так, в лютому 2009 року під час перевірки прокуратурою Миколаївської області встановлено, що у господарських спорудах відповідача одночасно утримувалось 293 голів свиней та 25 голів великої рогатої худоби (а.с. 57). В квітні 2010 року в ході перевірки діяльності ОСОБА_5 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі встановлено, що ним утримується 362 свиней та 30 корів (а.с. 168).
При цьому, відстань від господарських споруд, у яких утримується худоба, до будинку позивача становить 50 м (а.с. 37, зворот).
Встановивши вказані обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем прав позивача на належні умови проживання у власному будинках та права на повагу до приватного життя, що завдало йому моральної шкоди. Оскільки утримання відповідачем у житловій зоні поголів'я свиней у кількості, що перевищує допустимі санітарні норми, та пов'язані із цим негативні наслідки, змушувало його протягом тривалого часу проживати в умовах поширення неприємних запахів, несвіжого повітря, значної кількості мух, що створювало загрозу для здоров'я й безпечного епідеміологічного стану.
Рішення в цій частині сторони не оскаржували.
Також суд правильно відмовив в задоволенні вимог про визнання споруд ферми самовільно збудованими та припинення права власності на земельну ділянку, оскільки встановив, що самочинність будування ферми вже визначена БТІ, а відповідач права власності на спірну земельну ділянку ще не набув.
Разом з тим, суд помилково відмовив в задоволенні позову про припинення експлуатації ферми, пославшись на те, що це не є компетенцією суду.
Так, відповідно до санітарних правил і норм розміщення, влаштування і експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затверджених Головним державним санітарним лікарем Української РСР 1 жовтня 1989 року, (чинних на даний час) утримання свиней та великої рогатої худоби від 10 до 250 голів передбачає створення малої тваринницької ферми на підставі рішень відповідних органів з їх розміщенням за територією житлової забудови, у виробничій зоні населеного пункту або на спеціально наданій земельній ділянці.
При цьому з метою запобігання безпеки забруднення та інфікування навколишнього середовища передбачається створення санітарно-захисної зони від тваринницьких ферм до межі житлової забудови залежно від кількості поголів'я тварин, зокрема при створенні свиноферм із кількістю поголів'я 15 тварин - 75 м, 100 тварин - 150 м, понад 200 тварин – 500 м.
Із матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_5 відповідного дозволу на утворення свиноферми на земельній ділянці, наданій для житлового будівництва, не отримав, а утримання поголів'я свиней здійснюється ним з порушенням діючих санітарних правил.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.
Власник житлового будинку має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).
При здійсненні права власності згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Нормами ст. 50 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і до приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.
У силу ст.ст. 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння, та право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Отже, відповідач в порушення санітарних, епідеміологічних та будівельних норм, на земельній ділянці в межах житлової забудови, у безпосередній близькості від жилого будинку позивача, займається вирощуванням поголів'я свиней та великої рогатої худоби у кількості, яка перевищує допустимі норми утримання в межах житлової зони.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про припинення експлуатації ферми підлягають частковому задоволенню, оскільки утворене відповідачем підсобне господарство статусу ферми не набуло. Водночас діяльність ОСОБА_5 по вирощуванню на спірній земельній ділянці поголів'я свиней та великої рогатої худоби у кількості, яка перевищує допустимі норми утримання в межах житлової зони, є неправомірною, перешкоджає позивачу належним чином здійснювати право власника жилого будинку і порушує його право на безпечне довкілля, а тому має бути припинена.
Вирішуючи позовні вимоги, суд не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права. Хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення діяльності ферми підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення діяльності ферми скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення таких вимог.
Зобов’язати ОСОБА_5 припинити вирощування поголів'я свиней та великої рогатої худоби у кількості, яка перевищує допустимі норми, визначені Санітарними правилами і нормами розміщення, влаштування і експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затверджених Головним державним санітарним лікарем Української РСР 1 жовтня 1989 року, на земельній ділянці № 7 по вул. Миру у с. Котляреве Жовтневого району Миколаївської області.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: