Справа № 22ц-7000/10 Суддя першої інстанції: Тихонова Н.С.
категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Осипенко О.С. ,
за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,
представника відповідачки – ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення перешкоди в користуванні будинком, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2003 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позивачка зазначала, що вона є власником 32/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Власниками 68/100 частки цього будинку є відповідачі.
Посилаючись на те, що у неї з відповідачами постійно виникають конфлікти з приводу користування ділянкою, позивачка просила задовольнити позов.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2005 року зазначений позов об’єднано в одне провадження з позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди і самочинно збудованого гаража, а також з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, будинком та водою.
Під час розгляду справи, позивачка уточнила свої вимоги та просила суд вселити її в частину спірного будинку, яка належить їй, зобов’язати ОСОБА_6 надати їй ключі від воріт, не перешкоджати в користуванні земельною ділянкою, в переплануванні будинки відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 1993 року та проведені робіт по підключенню до газо- та водопроводу, зобов’язати ОСОБА_6 знести самовільно збудований гараж літ. «Г», а також стягнути з відповідачки 46646 грн. матеріальної шкоди та 40000 грн. моральної шкоди за самовільне знесення прибудови літ. «А-1».
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено вселити ОСОБА_3 у належні їй 32/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов’язати ОСОБА_6 надати позивачці ключі від воріт, не чинити перешкоди позивачці в проведені ремонтних робіт та робіт по підключенню до водоводу та природного газу, а також зобов’язати ОСОБА_6 знести самовільно збудований гараж літ. «Г». Крім того, суд стягнув з відповідачки на користь позивачки 2000 грн. моральної шкоди та розподілив судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення змінити та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником 32/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1, в тому числі житлових приміщень 2-1, 2-2 в житловому будинку літ. «А». Власниками 68/100 частки цього будинку були ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які померли в 2003 та 2004 роках відповідно. Їх спадкоємцем є ОСОБА_6 Остання перешкоджає позивачці користуватись належною їй власністю.
Згідно ст. 391 ЦК України, в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тому, суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачка порушує права позивачки по користуванню власністю, і таке порушене право підлягає захисту шляхом вселення її в належну частку будинку, зобов’язання відповідачку не перешкоджати позивачці у користуванні її частиною будинку, проведення ремонтних робіт в цій частині будинку, а також передати позивачці ключі від воріт.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що вона не належний відповідач по вказаним вимогам, є необґрунтовані, оскільки вона, хоча і не отримала свідоцтво на право власності на спадкове майно після смерті батьків, однак є їх спадкоємцем, від спадщини не відмовлялась та користується 68/100 часткою спірного будинку. До того ж, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка ці вимоги визнавала.
Разом з тим, висновок суду про зобов’язання відповідачку не чинити перешкоди в проведенні водо- та газопроводів, є передчасним. Позивачка не надала суду доказів того, що нею вже підготовлені всі необхідні документи на виконання таких робіт, і їх проведенню перешкоджає лише відповідачка. Тому такі вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
Крім того, задовольняючи вимоги позивачки про знесення гаражу літ. «Г», суд вважав що така будівля є самовільною та порушує права позивачки.
Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконкому Заводської райради від 8 вересня 1972 року ОСОБА_7 надано дозвіл на будівництво гаражу розміром 2х2,4 м (т. 2 а.с. 65). Відповідно до технічного паспорту будинку, гараж літ. «Г» самовільно збільшений у розмірах на 6,2 м (т. 1 а.с. 24-26).
Крім того, цей гараж розташовано за земельній ділянці, наданої в користування спадкодавцям позивачки за рішенням рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 1984 року (т. 1 а.с. 68). До того ж, зобов’язавши відповідачку надати позивачці ключі від воріт, суд поновив права позивачки щодо користування воротами, для в’їзду у двір.
Посилання ОСОБА_3 на те, що гараж перешкоджає їй в обладнанні окремого в’їзду у двір на її частину домоволодіння, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірний гараж не порушує права позивачки, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Також колегія не погоджується з висновком суду щодо стягнення моральної шкоди.
Як вбачається із змісту ст.ст. 11, 31, 214 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. С уд не може змінити за власною ініціативою підстави позову.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 заявляла вимогу про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, яка на її думку заподіяна лише самовільним знесенням прибудови літ. «А-1». Підтримано такі вимоги і в судовому засіданні.
Не встановивши вини відповідачки в знесені прибудови, та обґрунтовано відмовивши в задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд не зробив ніякого висновку щодо вимог про стягнення моральної шкоди. Хоча в задоволенні таких вимог необхідно відмовити з тих же підстав.
Водночас, суд стягнув моральну шкоду за порушенням ОСОБА_3 права позивачки на користування та розпорядження майном, хоча таких вимог не заявлялось.
Отже суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про знесення гаражу, щодо усунення перешкод в проведені робіт по підключенню будинку до водоводу та природного газу, а також стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди завданої знесенням прибудови літ. «А-1» позивачка не оскаржувала.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2010 в частині задоволення позовних вимог про знесення гаражу, щодо усунення перешкод в проведені робіт по підключенню будинку до водоводу та природного газу, а також стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в проведені робіт по підключенню її частки будинку до водоводу та природного газу, а також знесення гаража літ. «Г» та стягнення моральної шкоди відмовити .
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до суді касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: