Справа № 22ц-6624/10                  Суддя першої інстанції: Черенкова Н.П.

категорія 19                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Осипенко О.С. ,

за участі:     позивачки ОСОБА_3,

        відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

        третьої особи Курганська В.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2010 року

за позовом

ОСОБА_3  до  ОСОБА_4, третя особа – приватний нотаріус Курганська Валентина Пантеліївна  про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, складеного 2 лютого 2007 року її тіткою ОСОБА_8 на користь відповідачки.

Посилаючись на те, що заповіт було складено під впливом обману, а тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, позивачка просила задовольнити її позов.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2010 року в задоволені позов відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,  просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 2 лютого 2007 року приватним нотаріусом посвідчено заповіт , за яким ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Її племінниця ОСОБА_3 поставила питання про визнання цього договору недійсним, вважаючи, що його було укладено під впливом обману.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, правочин визнається судом недійсним якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням). Також обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Між тим, позивачка не надала будь-яких доказів того, що при укладені спірного заповіту відповідачка умисно, повідомивши відомості, що не відповідають дійсності, або замовчувавши обставини, які мають істотне значення для такої угоди, (що укладається,) ввела в оману її тітку.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вказаних позивачкою для визнання спірного договору недійсним. В зв'язку з чим, обґрунтовано відмовив в задоволені позову .

Доводи апелянта про те, що підставою для визнання спірного договору є обман відповідачів, які не виконали свою обіцянку ОСОБА_8 довічно її утримувати, не можуть братись до уваги.

Обіцянки відповідачки в майбутньому вчинити на користь ОСОБА_8 інші дії майнового характеру, якщо таке і мало місце, то це є мотивом правочину, який виходить за межі заповіту і не впливає на його дійсність.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Водночас, вказане рішення не перешкоджає позивачці звернутись з позовом про визнання спірної угоди недійсною з інших правових підстав.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2010   залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                     Судді: