справа № 2 – 628 / 2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 року  Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді                   Гуляка В.В.

при секретарі                   Захарчук Н.Я.

особи, які беруть участь у справі :

позивач : ОСОБА_1,

представник позивача : адвокат ОСОБА_2,

відповідач : ОСОБА_3,

третя особа : відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області,

представник ВДВС Золочівського РУЮ Львівської області : ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Золочівського районного суду Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_3 матеріальної шкоди, упущеної вигоди і моральної шкоди у зв’язку із невиконання грошового зобов’язання,

        в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 у заявленому позові, уточнивши під час судового розгляду справи позовні вимоги, просить стягнути із відповідача ОСОБА_3 20412,12 грн. матеріальної шкоди, 13993,20 грн. упущеної вигоди і 5000 грн. моральної шкоди, заподіяної йому у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язання щодо повернення грошового боргу. Покликається позивач у позовній заяві та у судовому засіданні на те, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 31 березня 2008 р. вирішено стягнути із ОСОБА_3 в його, тобто позивача, користь 67680 грн. грошового боргу та 683,30 грн. судових витрат. Рішенням цього ж суду від 09 червня 2009 року вирішено додатково стягнути із відповідача в його користь 9989,58 грн. завданої матеріальної шкоди, 99,90 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Обидва вищевказані рішення суду вступили в законну силу і перебувають на виконанні у відділі ДВС Золочівського РУЮ Львівської області. По даний час відповідач вищевказаних судових рішень не виконав і свідомо ухиляється від повернення грошей. Для виконання цих рішень суду відповідач сплатив йому лише : 09.10.2008 року – 900 грн., 14.10.2008 року – 8980 грн., 14.01.2009 року - 9900 грн., 26.10.2009 року – 2700 грн.. Станом на даний час заборгованість відповідача становить 55972,78 грн.. У зв’язку із невиконанням відповідачем вищевказаних судових рішень йому, тобто позивачу, завдано матеріальної шкоди через зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) в Україні та через зростання курсу Євро відносно гривні. Тому відповідач повинен відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду за період із 09.06.2009 року по 31.08.2010 року. Згідно проведеного ним розрахунку розмір матеріальної шкоди з урахуванням рівня інфляції за розглядуваний період, тобто станом на 01.09.2010 року, становить 1442,52 грн.. Розмір матеріальної шкоди внаслідок зростання курсу Євро відносно гривні, згідно проведеного ним розрахунку становить 16949,60 грн.. Відповідач також повинен відшкодувати йому, тобто позивачу, додаткову матеріальну шкоду в розмірі 2020 грн.. Цю грошову суму 2020 грн. він, тобто позивач, сплатив у процесі виконавчого провадження як оплату послуг спеціаліста щодо оцінки житлового будинку відповідача, для забезпечення виконання рішення суду і для відновлення свого порушеного права. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди становить 20412,12 грн. (1442,52 грн. + 16949,60 грн. + 2020,00 грн.). Крім цього, із відповідача слід стягнути упущену вигоду в розмірі 13993,20 грн.. Вимоги про стягнення упущеної вигоди обґрунтовуються тим, що він, тобто позивач, у разі своєчасного отримання грошей від відповідача поклав би ці гроші на депозитний рахунок у ПАТ «ПриватБанк» і за період із 31.03.2008 року по 30.09.2010 року отримав би дохід в розмірі 13993,20 грн.. Крім цього із відповідача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн., заподіяної йому, тобто позивачу, неправомірними діями відповідача щодо невиконання обов’язку по поверненню визначених рішеннями суду грошових коштів. Така моральна шкода проявилась у тому, що він із березня 2008 року по даний час постійно переживає нервові стреси, зазнає душевних страждань, не може спати вночі, зазнає насмішок зі сторони відповідача, змушений затрачати час і сили для участі у судових засіданнях та виконавчих діях, тривалий період часу не може отримати від відповідача свої законно зароблені гроші. Правовими підставами позовних вимог позивач зазначає статті 22, 611, 1166 і 1167 ЦК України.          

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги і їхні обгрунтування підтримала і давши аналогічні пояснення як і позивач також зазначила, що відповідач свідомо і умисно ухиляється від виконання судових рішень про повернення позивачеві грошового боргу. Такими своїми неправомірними діями відповідач завдає позивачеві матеріальної і моральної шкоди, ставить його у скрутне матеріальне становище.  

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково, у письмових запереченнях на позов і у судовому засіданні пояснив, що він не ухиляється від виконання судових рішень від 31.03.2008 року і 09.06.2009 року про стягнення в користь позивача ОСОБА_1 грошей. Ці рішення суду він виконує і гроші позивачеві сплачує періодично по мірі можливості. У нього, тобто відповідача, скрутне матеріальне становище, він являється пенсіонером, стабільних доходів немає і тому він не має можливості виплатити позивачу зразу усю суму грошового боргу. Із заявлених позивачем позовних вимог він визнає лише вимоги про стягнення матеріальної шкоди у зв’язку з зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) в Україні, однак у меншому розмірі ніж визначено позивачем. Згідно проведеного ним контррозрахунку розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період із 09.06.2009 року по 31.08.2010 року становить 1173,20 грн. і лише цю суму він згідний сплатити позивачеві. Інші позовні вимоги, зокрема про стягнення матеріальної шкоди у зв’язку із зростанням курсу Євро відносно гривні, про стягнення 2020 грн. витрат за оплату послуг спеціаліста у процесі виконавчого провадження, про стягнення упущеної вигоди і про стягнення моральної шкоди, є надуманими, безпідставними, жодними доказами не підтверджуються і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Представник третьої особи відділу ДВС Золочівського РУЮ Львівської області Мартинюк З.І. із позовними вимогами погодився і пояснив, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Золочівського РУЮ Львівської області заходиться зведене виконавче провадження по примусовому виконанню рішень Золочівського районного суду Львівської області від 31.03.2008 року і від 09.06.2009 року щодо стягнення із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошових сум. За рішенням суду від 31.03.2008 року відповідач повинен сплатити позивачеві 67680 грн. грошового боргу та 683,30 грн. судових витрат, а за рішенням суду від 09.06.2009 року відповідач повинен сплатити позивачеві 9989,58 грн. матеріальної шкоди, 99,90 грн. судового збору і 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. По даний час в ході виконавчого провадження із відповідача в користь позивача стягнено 22480 грн., а саме : 14.10.2008 року – 900 грн., 21.10.2008 року – 8980 грн., 20.01.2009 року - 9900 грн., 26.10.2009 року – 2700 грн.. На даний час борг відповідача становить 56002,78 грн.. Відповідач умисно ухиляється від виконання рішень суду, приховує особисте майно, на вимоги державного виконавця щодо своєчасного повернення грошового боргу не реагує.  

Оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

З досліджених доказів судом встановлено, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 31.03.2008 року вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_1 67680 грн. боргу і 683,30 грн. судових витрат. Із цього рішення суду та із матеріалів справи № 2-51/2008 вбачається, що суму боргу 67680 грн. стягнено із відповідача у зв’язку із невиконанням ним договору доручення, який полягав у обов’язку відповідача ОСОБА_3 придбати автомобіль для позивача ОСОБА_5 за 9000 Євро. ОСОБА_1 на підставі ст. 1008 ЦК України був відмовився від укладеного із ОСОБА_3 договору доручення про придбання автомобіля, і вимагав повернення грошової суми 9000 Євро, які ним були передані ОСОБА_3 для придбання автомобіля.

Оскільки вищевказаним рішенням суду від 31.03.2008 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено і вирішено стягнути в його користь із ОСОБА_3 суму коштів 9000 Євро, що по курсу становило на той час 67680 грн., тому з того часу договірні відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 припинились. Тобто, з часу прийняття рішення суду від 31.03.2008 р. правові відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перейшли у площину виконання рішення суду, і з того часу ОСОБА_3 має обов’язок виплатити ОСОБА_1 не 9000 Євро на підставі договірного зобов’язання, а 67680 грн. грошового боргу і 683,30 грн. судових витрат на підставі рішення суду.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 09.06.2009 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 9989,58 грн. завданої матеріальної шкоди, 99,90 грн. сплаченого судового збору і 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Із цього рішення суду від 09.06.2009 року та із матеріалів справи № 2-230/2009 вбачається, що матеріальна шкода у розмірі 9989,58 грн. була завдана позивачеві у зв’язку із зростанням рівня інфляції в період невиконання відповідачем рішення суду від 31.03.2008 року, а саме за період квітня 2008 року – березня 2009 року включно.

Таким чином, обов’язок відповідача щодо сплати позивачеві грошового боргу у розмірі 10119,48 грн. (9989,58 грн. + 99,90 грн. + 30 грн.) виник на підставі рішення суду від 09.06.2009 року, а не на підставі договірного зобов’язання.

Відповідно до ст. 99 ч.1 Конституції України і ст. 192 ЦК України, грошовою одиницею в Україні є гривня, яка є законним платіжним засобом обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

Відповідно до ст.ст. 524, 533 ЦК України, зобов’язання має бути виражене і виконане у грошовій одиниці України – гривні. Грошовий еквівалент в іноземній валюті може бути визначений лише за договірними зобов’язаннями по домовленості сторін, і підлягає використанню лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.    

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідач після вищевказаних рішень суду від 31.03.2008 року та 09.06.2009 року і по даний час повинен сплачувати грошовий борг в еквівалентному відношення до європейської грошової одиниці Євро. Тому, є безпідставними вимоги позивача про стягнення із відповідача 16949,60 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок зростання курсу Євро відносно гривні за період невиконання рішень суду починаючи із 31.03.2008 року і по даний час.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача матеріальної шкоди у зв’язку із зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) в Україні, за період із 09.06.2009 року по 31.08.2010 року, то такі вимоги підлягають до задоволення з врахуванням нижченаведеного.

Так, судом встановлено, зокрема із матеріалів виконавчого провадження, що обоє вищевказаних судових рішень від 31.03.2008 року і від 09.06.2009 року набрали законної сили і перебувають на примусовому виконанні у відділі ДВС Золочівського РУЮ Львівської області. Виконавче провадження щодо виконання рішення суду від 31.03.2008 року відкрито 10.07.2008 року, а виконавче провадження щодо виконання рішення суду від 09.06.2009 року відкрито 19.08.2009 року. Постановою державного виконавця від 19.08.2009 року ці виконавчі провадження об’єднані в одне зведене виконавче провадження, яке перебуває на даний час на виконанні у державного виконавця Мартинюка З.І..

Із матеріалів цього виконавчого провадження вбачається, що на виконання рішення суду від 31.03.2008 року про стягнення 68363,30 грн. (67680 грн. + 683,30 грн.)  відповідачем було сплачено в користь позивача 19780 грн., а саме : у жовтні 2008 року – 900 грн. і 8980 грн., у січні 2009 року – 9900 грн.. На час прийняття рішення суду від 09.06.2009 року борг відповідача перед позивачем становив 48583,30 грн. (68363,30 грн. – 19780 грн.).

Після прийняття рішення суду від 09.06.2009 року грошовий борг відповідача перед позивачем збільшився на 10119,48 грн. (9989,58 грн. + 99,90 грн. + 30 грн.), і почав становити 58702,78 грн. (48583,30 грн. + 10119,48 грн.). На час об’єднання виконавчих проваджень 19.08.2009 року загальний борг відповідача перед позивачем становив також 58702,78 грн..  

26.10.2009 року відповідачем було сплачено в користь позивача 2700 грн. боргу, і тому розмір боргу після 26.10.2009 року і по даний час становить 56002,78 грн. (58702,78 грн. – 2700 грн.).    

Таким чином, судом встановлено, що на даний час вищевказані рішення суду від 31.03.2008 р. і від 09.06.2009 року відповідачем ОСОБА_3 не виконані, що не заперечується особами, які беруть участь у справі. У зв’язку із цим, позивачу завдано матеріальної шкоди, зумовленої зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) в Україні.

Право позивача на відшкодування шкоди, пов’язаної із зростанням рівня інфляції (індексу споживчих цін) в Україні за період невиконання рішення суду передбачено ст. 1166 ЦК України і п.9 абз.5 ППВС України від 27.03.1992 р. № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”.

Суд вважає, що розмір завданої позивачу матеріальної шкоди відповідачем за несвоєчасне виконання вищевказаних рішень суду необхідно встановити за визначений позивачем період, тобто із 09.06.2009 року по 31.08.2010 року, згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ч.1 ЦПК України).

Розрахунок такої шкоди (збитків) слід провести з врахуванням офіційних даних про рівень індексів інфляції (індексів споживчих цін) в Україні, у відповідності до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, визначених Верховним Судом України від 03.04.1997 р. № 62-97.

Розмір такої шкоди слід визначати з врахуванням того, що виконавчі провадження були об’єднані 19.08.2009 року, а до об’єднання, у відповідача існували дві суми грошового боргу перед позивачем, тобто окремо за кожним судовим рішенням.

Визначення розміру шкоди у зв’язку з інфляцією станом на 19.08.2009 року, за період із червня 2009 року по серпень 2009 року включно слід провести таким чином :

Розмір боргу за рішенням суду від 31.03.2008 року за цей період становив 48583,30 грн..

Індекс інфляції за цей період становив 100,8 % = (101,1 % х 99,9 % х 99,8 % (тобто помісячні індекси інфляції перемножено між собою).  

Розмір шкоди за цей період становив 48583,30 грн. х 100,8% – 48583,30 грн. = 388,67 грн..

Отже, станом на 19.08.2009 року розмір завданої позивачеві шкоди у зв’язку із інфляцією через невиконання відповідачем рішення суду від 31.03.2008 року становив 388,67 грн..

Оскільки рішення суду від 09.06.2009 року набрало законної сили 20.06.2009 року, тому у відповідача обов’язок щодо сплати позивачеві 10119,48 грн. за цим рішенням суду виник після 20.06.2009 року. У зв’язку із цим до розрахунку для визначення шкоди станом на 19.08.2009 року через невиконання відповідачем рішення суду від 09.06.2009 року слід брати період із липня 2009 року по серпень 2009 року включно.

Розмір боргу за рішенням суду від 09.06.2009 року за цей період становив 10119,48 грн..

Індекс інфляції за цей період становив 99,7 % = (99,9 % х 99,8 %).  

Так як індекс інфляції за цей період становив менше 100 %, тому невиконанням рішення суду від 09.06.2009 року за цей період позивачу шкоди не було завдано.  

Станом на 19.08.2009 року, тобто на час об’єднання виконавчих проваджень по виконанню рішень суду від 31.03.2008 року і від 09.06.2009 року, загальний борг відповідача перед позивачем становив 58702,78 грн. (48583,30 грн. + 10119,48 грн.).  

Оскільки для погашення цього загального боргу відповідач сплатив позивачеві лише 26.10.2009 року 2700 грн., тому подальший розмір шкоди у зв’язку з інфляцією слід визначити за періоди із вересня 2009 року по жовтень 2009 року включно та із листопада 2009 року по серпень 2010 року включно.  

Визначення розміру шкоди у зв’язку з інфляцією за період із вересня 2009 року по жовтень 2009 року включно слід провести таким чином :

Розмір боргу за цей період становив 58702,78 грн..

Індекс інфляції за цей період становив 101,7 % = (100,8 % х 100,9 %).  

Розмір шкоди за цей період становив 58702,78 грн. х 101,7 % – 58702,78 грн. = 997,95 грн..

Визначення розміру шкоди у зв’язку з інфляцією за період із листопада 2009 року по серпень 2010 року включно слід провести таким чином :

Розмір боргу за цей період становив 56002,78 грн. (58702,78 грн. – 2700 грн.).

Індекс інфляції за цей період становив 106,4 % = (101,1 % х 100,9 % х 101,8 % х 101,9 % х 100,9 % х 99,7 % х 99,4 % х 99,6 % х 99,8 % х 101,2 %).  

Розмір шкоди за цей період становив 56002,78 грн. х 106,4 % – 56002,78 грн. = 3584,18 грн..

Таким чином, загальний розмір шкоди завданої позивачеві у зв’язку з інфляцією, через невиконання відповідачем рішень суду від 31.03.2008 року і 09.06.2009 року за визначений позивачем період становить 4970,80 грн.  = (388,67 грн. + 997,95 грн. + 3584,18 грн.).

Отже, згідно проведених судом розрахунків, із відповідача в користь позивача, підлягає стягненню 4970,80 грн. матеріальної шкоди завданої позивачеві у зв’язку з інфляцією за період із 09.06.2009 року по 31.08.2010 року, через неналежне виконання відповідачем рішень суду від 31.03.2008 року і 09.06.2009 року.  

При цьому, суд вважає, що розмір такої матеріальної шкоди у розрахунку позивача помилково визначено невірно. Згідно розрахунку суду розмір такої матеріальної шкоди за визначений позивачем період є більшим ніж вказано позивачем. Стягнення більшого розміру шкоди, тобто розміру, визначеного у розрахунку суду, не вважається виходом за межі позовних вимог, оскільки суть вищерозглядуваної позовної вимоги полягає у вимозі позивача стягнути із відповідача завдану матеріальну шкоду (збитки) у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань, визначених рішеннями суду від 31.03.2008 року і від 09.06.2009 року, протягом конкретного періоду із 09.06.2009 року по 31.08.2010 року.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача 2020 грн. матеріальної шкоди у зв’язку із оплатою послуг спеціаліста щодо оцінки житлового будинку відповідача у процесі виконавчого провадження, то така позовна вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів виконавчого провадження, зокрема із листа відділу ДВС № 09-07/217 від 28.01.2009 року та із квитанцій від 10.02.2009 року, вбачається, що  позивач ОСОБА_1 грошову суму 2000 грн. вніс на депозитний рахунок відділу ДВС Золочівського РУЮ Львівської області як оплату за авансування витрат по оцінці майна боржника ОСОБА_3 в користь оцінювача ПФО ОСОБА_6, з метою виконання рішення суду від 31.03.2008 року, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому 20 грн. – це комісійний збір «ПриватБанку» за виконання перерахунку внесеного платежу 2000 грн..

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач може за погодженням із державним виконавцем, з метою забезпечення провадження виконавчих дій, внести на депозитний рахунок відповідного органу ДВС певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини. Такий авансовий внесок повністю повертається стягувачеві при завершенні виконавчих дій, якщо інше не передбачене цим Законом.

Судом встановлено, що на даний час виконавчі дії щодо виконання рішення суду від 31.03.2008 року не завершені, а тому питання про повернення стягувачеві ОСОБА_1 внесеного авансового внеску у розмірі 2000 грн. не підлягає до вирішення.

Статтями 22, 1166 ЦК України, на які покликається позивач, передбачено право особи на відшкодування майнової шкоди (збитків), якої ця особа зазнала у зв’язку із порушенням її цивільного права неправомірними діями іншої особи. Під збитками розуміються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що на даний час, тобто до завершення здійснення виконавчих дій щодо виконання рішення суду від 31.03.2008 року, понесені позивачем витрати у розмірі 2020 грн. не можуть вважатись матеріальною шкодою (збитками) для позивача. Тому позовна вимога про стягнення цієї суми із відповідача є безпідставною.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача 13993,20 грн. упущеної вигоди, то така позовна вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 ч.2 п.2 ЦК України, під упущеною вигодою слід розуміти доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Із змісту позовних вимог та їхніх обґрунтувань вбачається, що позивач вважає, що якби відповідач своєчасно виконав рішення суду від 31.03.2008 року і від 09.06.2009 року про повернення грошового боргу і ці гроші знаходились би у нього, тобто у позивача, то він би поклав ці гроші на депозитний рахунок у ПАТ «ПриватБанк» і навіть за мінімальними відсотками отримав би дохід за період із 31.03.2008 року по 30.09.2010 року в сумі 13993,20 грн..

Однак, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що така позовна вимога вцілому жодними доказами не підтверджується.                      

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За результатами оцінки належності, допустимості, достовірності та переконливості отриманих доказів, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем своїх тверджень про те, що він мав намір покласти гроші на депозитний рахунок з метою реального отримання доходу, і що для реалізації цього наміру він вчиняв якісь дії.  

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача 5000 грн. моральної шкоди, то така позовна вимога підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача щодо умисного невиконання рішень суду від 31.03.2008 року та 09.06.2009 року, позивачеві завдано моральної шкоди.    

Однак, заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є, на думку суду, завищеною. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обсяг доведеності та обґрунтованості позивачем і його представником розміру моральної шкоди. Зокрема, суд враховує, що моральні страждання позивача полягають у тому, що він впродовж тривалого часу позбавлений можливості користуватись визначеними рішеннями суду грошовими коштами, у зв’язку із цим зазнає душевних страждань, змушений докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав та звичного ритму життя. Розмір грошового відшкодування такої моральної шкоди суд оцінює в 1000 грн..

Із відповідача в користь позивача підлягають також стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 51 грн. сплаченого судового збору за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди і 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Із відповідача в користь держави підлягає стягненню 8,50 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, оскільки такий судовий збір не було сплачено позивачем при поданні заяви від 18.10.2010 року про збільшення позовних вимог.

Із позивача в користь держави підлягає стягненню 139,93 грн. судового збору за безпідставну позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди, оскільки такий судовий збір не було сплачено позивачем при поданні заяви від 18.10.2010 року про збільшення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 23, 611, 623, 1166, 1167 ЦК України, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», суд –

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 4970,80 грн. матеріальної шкоди і 1000 грн. моральної шкоди, завданої у зв’язку із невиконанням грошових зобов’язань.

У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 51 грн. сплаченого судового збору і 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави 8,50 грн. несплаченого судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави 139,93 грн. несплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя :