Справа  №   2 -2353\10                                                                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м.Василівка                                                                                                                08 листопада 2010  року

              Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Кочевої І.В., при секретарі –   Кара Р.Т.,  за участю представників відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що діють на підставі довіреностей, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернулася до суду з позовом у якому, збільшивши та уточнивши свої вимоги в порядку ст.31 ЦПК України (а.с.1-4, 51, 115)  просить суд стягнути   з  відповідачів на її користь солідарно: 2100 грн. матеріальної шкоди; 3574 грн. 50 коп. витрат на лікування; 8000 грн.  на відшкодування моральної шкоди; 1200 грн.  та 1100 грн. витрат за проведення експертиз;  судові витрати та витрати на правову допомогу.

    За заявою позивача (а.с.50) ухвалою суду (а.с.79) первісна позовна заява в частині солідарного стягнення з відповідачів 12081 грн. 37 коп. не отриманого позивачем доходу за договором про надання послуг – залишена без розгляду на підставі ст.207 ч.1 п.5 ЦПК України.

    Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що  11 квітня 2010 року о 9 год. 20 хв. В м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області на перехресті вулиць Нижньої та Шахтарської сталася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення автомобіля ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_3 під її керуванням та автомобіля «Тойота» держномер НОМЕР_4 під керуванням відповідача ОСОБА_5 Відповідно до постанови Василівського районного суду Запорізької області у справі №3-969\10 про адміністративне правопорушення відповідача ОСОБА_11 було піддано адміністративному стягненню за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу, а справа відносно позивача була закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

    Позивач зазначає, що внаслідок ДТП було пошкоджено її автомобіль ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_5 вартість відновлювального ремонту якого становить 2100 грн. Внаслідок ДТП позивач змушена була у зв’язку з погіршенням стану здоров’я звертатися за медичною допомогою та проходити курс лікування, витративши на придбання призначених лікарем препаратів – 3574 грн. 50 коп. Крім того, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв’язку з пошкодженням її власності – вказаного автомобіля ВАЗ та можливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за його призначенням, порушенні нормальних життєвих зв’язків, через пошкодження автомобіля вона вимушена була відшукувати кошти та виділяти їх з сімейного бюджету на ремонт свого автомобіля, хвилюється з приводу того, що не може заробити коштів на утримання себе та своєї сім`ї. Позивач вказує, що вона тривалий час не має будь-якого заробітку, вимушена позичати кошти на проживання, вона перенесла стрес, пов'язаний з пошкодженням її автомобіля, не може його використовувати для сімейних потреб, вимушена була витрачати свій час для вирішення питань, пов’язаних з проведенням експертизи, отримання постанови суду в адміністративній справі, а відповідачі відмовляються в добровільному порядку відшкодувати завдану їй шкоду. Автомобіль «Тойота» належить на праві власності відповідачу ОСОБА_6, винною у скоєнні адміністративного правопорушення та пошкодженні автомобіля ВАЗ є відповідач ОСОБА_5, а тому відповідачі повинні, на думку позивача, нести солідарну відповідальність за завдану їй шкоду в результаті дії джерела підвищеної небезпеки. Для встановлення наявності протиправності дій ОСОБА_5 позивач вимушена була сплачувати 1200 грн. за проведення авто технічної експертизи.

    У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та просить задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково суду пояснила, що  власником автомобіля ВАЗ був її нині покійний батько – ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Вона мала довіреність на право керування автомобілем та користувалася на її підставі автомобілем і 11 квітня 2010 року – коли сталося ДТП. Про те, що довіреність з часу смерті довірителя  припиняється їй відомо не було. На теперішній час вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але свідоцтво про право на спадщину у вигляді вказаного автомобіля не отримувала та своє право власності на вказаний транспортний засіб в органах МРЕВ ДАІ – не реєструвала. Автомобіль ВАЗ на теперішній час не відремонтований, з приводу встановлення вартості його ремонту вона зверталася до експерта -  приватного підприємця ОСОБА_8, який  надав їй документи про вартість ремонту на суму 2100 грн.,  які вона надала до матеріалів справи на обґрунтування своїх вимог. Крім того, вона у зв’язку з перенесеним стресом, викликаним пошкодженням автомобіля,  зверталася за медичною допомогою та для лікування купувала призначені лікарем ліки, на що витратила 3574 грн. 50 коп. Оскільки відповідачі заперечували проти її позовних вимог, вона вимушена була оплатити проведення експертизи 1100 грн., за результатами якої встановлено, що розмір завданої їй моральної шкоди в результаті ДТП та пошкодження автомобіля становить 8000 грн. Також вона вимушена була оплачувати вартість проведення авто технічної експертизи при розгляді справи про адміністративне правопорушення для доведення вини відповідача ОСОБА_5

    Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно через своїх представників. Відповідач ОСОБА_4 надав суду свої письмові заперечення (а.с.40-43) та просив відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову у зв’язку з  їх не обґрунтованістю та недоведеністю.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши надані суду сторонами докази та матеріали справи суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.58 ч.1  ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.59 ч.2   ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.60  ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної  небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом..

Згідно зі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У судовому засіданні встановлено, що   11 квітня 2010 року о 9 год. 20 хв. у м.Дніпрорудне  Василівського району Запорізької області на перехресті вулиць Нижня та Шахтарська сталася ДТП, в результаті якого  автомобілі: ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_6 під  керуванням  позивача, та «Тойота» держномер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 були технічно пошкоджені. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно водіїв: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 16  червня 2010 року Василівським районним судом Запорізької області було винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн., а справу відносно позивача – було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вказане підтверджено матеріалами адміністративної справи №3-969\10, яка була оглянута у судовому засіданні  та копією постанови суду в цій справі, яка є в матеріалах справи (а.с.5-7). На час розгляду справи – вказана постанова саду набрала законної сили,  ніким не оскаржена, не скасована та ОСОБА_5 добровільно  сплачено вказану суму штрафу.

Відповідно до ст.14 ЦПК України вказане судове рішення, що набрало законної сили, є обов’язковими для суду при вирішенні цивільної справи. Таким чином, посилання позивача на винність ОСОБА_5 у скоєнні ДТП та технічному пошкодженні автомобіля ВАЗ є доведеним позивачем в суді.

Разом з тим, відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення…

Ст.16  ч.1,2 п.8,9 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.. способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:… відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.22 ч.1, 2 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)…

Судом встановлено, що автомобіль ВАЗ0-2101, 1981 року випуску, державний реєстраційний номер  НОМЕР_2 належав на праві власності ОСОБА_7 відповідно до технічного паспорта автомобіля  НОМЕР_7. 14 серпня 2006 року ОСОБА_7  видав позивачу довіреність, посвідчену нотаріусом, якою уповноважив позивача керувати та розпоряджатися вказаним автомобілем безстроково. Копії техпаспорту та довіреності  є в матеріалам справи про адміністративне правопорушення, та долучені до матеріалів цієї справи.

Сторонами у справі факт смерті ОСОБА_7 23.03.2009 року не оспорювався, та підтверджений позивачем. Таким чином, станом на 11 квітня 2010 року, відповідно до ст.248 ЦК України повноваження позивача як довіреної особи за довіреністю – припинилися.

Жодних доказів того, що на час подачі позову до суду та на час  розгляду справи в суді, позивач була чи є власником вказаного вище автомобіля  ВАЗ-2101 – суду не надано.

Таким чином, посилання позивача на те, що в результаті ДТП було пошкоджено належне саме їй на праві власності майно – автомобіль ВАЗ -2101 в суді не доведені, а тому суд не вбачає підстав для стягнення матеріальної шкоди у зв’язку з пошкодженням автомобіля.

Суд не приймає до уваги як докази вартості відновлюваного ремонту надані позивачем як експерту оцінку -  наряди замовлення та рахунок на виконання ремонтних робіт (а.с.8-10), оскільки у даному випадку для встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля необхідні спеціальні знання в області техніки та для з’ясування  об’єму реальних збитків власника автомобіля у зв’язку з його пошкодженням,  мала б бути призначена та проведена авто товарознавча експертиза, про що сторони клопотань суду не заявляли, а позивач наполягала, що  надані нею вказані вище документи складені експертом. Приватний же підприємець ОСОБА_9 (а.с.11-12) не є експертом, який має повноваження на проведення вказаного виду експертиз, відповідних доказів з цього приводу суду позивачем не надано.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення на її користь з відповідачів завданої в результататі ДТП моральної шкоди, обґрунтованої позивачем  тим, що було пошкоджено належне їй майно, було завдано шкоди її здоров’ю, оскільки вона понесла стрес у зв’язку з пошкодженням її автомобіля виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 ч.1,2  п.п.1,3 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода полягає:  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як вказано вище позивачем не доведено того, що в результаті протиправних дій відповідачів пошкоджено належне саме їй майно, або про те, що внаслідок ДТП вона зазнала фізичного болю чи страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Душевні страждання, яких фізична особа могла зазнати внаслідок пошкодження майна що їй не належить, відповідно до діючого законодавства,  не є підставою для стягнення моральної шкоди.

Наданий позивачем висновок спеціаліста психолога про наявність факту завдання моральної шкоди позивачу з додатками (а.с.54-65), які,  як наполягала позивач,  є заключенням експертизи, суд не приймає до уваги як допустимий доказ, оскільки  наданий позивачем висновок не є таким, що  відповідає вимогам ст.147 ЦПК України. Позивачем клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи не заявлялося.

Таким чином, підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 8000 грн. моральної шкоди з відповідачів суд не вбачає.

З наданих позивачем: запису лікаря психіатра  Дніпрорудненської міської лікарні – Шепеленко про те, що  позивач з 12.05.2010 року перебувала на консультативному обліку у зв’язку з реакцією на стрес (а.с.14-15); копії рецептів датованих 14 травня 2010 року, рахунку на придбання ліків на суму 3574 грн. 50 коп. (а.с.16, 13),  суд не приймає як належні докази,  оскільки вони не містять відомостей про те,  що лікування позивачу було призначено саме у зв’язку з подіями,  які мали місце 11 квітня 2010 року.

Відповідно до ст.79 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати на проведення судових експертиз.

Позивач заявила позовні вимоги і про стягнення з відповідачів понесених нею витрат на проведення  авто технічної експертизи в сумі 1200 грн. та витрат на проведення психологічної експертизи – 1100 грн.

Оскільки при розгляді цивільної справи позивачем не заявлялися клопотання про призначення та проведення будь-яких експертиз,  у цій цивільній справі експертизи не проводилися.

Судова авто технічна експертиза, за проведення якої позивач просить стягнути 1200 грн. проводилися при розгляді справи про адміністративне правопорушення, що було встановлено при дослідженні судом матеріалів справи №3-969\10, ця експертиза була проведена за клопотанням особи, що притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та просила призначити проведення експертизи експертами Дніпропетровського  НДЕКЦ чи Українського експертного центру «Єксперт-Сервіс-Авто». Це клопотання судом було задоволено, проведення експертизи було доручено експертам Українського експертного центру «Єксперт-Сервіс-Авто» і саме за проведення авто технічної  експертизи у справі про адміністративне правопорушення позивач понесла витрати, хоча такого роду експертизи експертами НКЦ при ГУМВС України в Запорозькій області проводяться у справах про адміністративні правопорушення безкоштовно. Таким чином, витрати понесені позивачем в сумі 1200 грн.(а.с.23) не відносяться до судових витрат у цивільній справі, а тому і не підлягають задоволенню вимоги позивача про їх стягнення з відповідачів.

Також витрати позивача в сумі 1100 грн. (а.с.53) за квитанцією, наданою суду за оплату психологічного консультування, відповідно до ст.79 ЦПК України до судових витрат не відносяться, та також не підлягають стягненню з відповідачів.

Доказів понесення позивачем витрат на оплату правових послуг також суду не надано.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем (а.с.24,25), суд покладає на позивача, у зв’язку з відмовою в задоволенні позову.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 248, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 57, 58, 59, 60, 79, 81, 84,  88, 208, 209, 214 -215  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом десяти днів  після його проголошення через Василівський районний суд запорізької області до апеляційного суду Запорізької області.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області                                                                                   Кочева І.В.