Справа № 2а-359/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 листопада 2010 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соловйової Л.Я.
при секретарі Дементьєвій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу про визнання незаконною бездіяльність, зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману щомісячну доплату до пенсії як дитині війни та здійснювати доплату в подальшому, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування і виплати протягом періоду з 01.01.2006 року по 30.09.2010 року державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зобов»язання нарахувати та виплатити недоотриману суму щомісячної державної допомоги до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 30.09.2010 року, зобов»язання призначити та виплачувати в подальшому соціальну допомогу до пенсії в зазначеному розмірі. Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що вона має статус – дитина війни. Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак таку допомогу вона отримує не в повному обсязі. 01.10.2010 року їй стало відомо про порушене право і вона звернулася до відповідача з питанням відновлення її права. Проте, відповідач добровільно сплатити зазначену допомогу відмовився. Просить її вимоги задовольнити.
Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 15.10.2010 року відмовлено позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 13.04.2010 року. Вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування і виплати державної соціальної підтримки дітям війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 13.04.2010 року та зобов»язання нарахувати і виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 13.04.2010 року- залишені без розгляду, оскільки відсутні підстави для поновлення строку.
В судове засідання ОСОБА_1 не явилася, направила заяву в якій просить суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не явився, надійшло заперечення, в якому просять відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі. Свої заперечення обгрунтовують тим, що допомогу позивачу виплачують на підставі п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року, яка є обов»язковою до виконання. Справу просять розглянути за відсутності представника відповідача.
Дослідив письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.8), знаходиться на пенсії за віком та відповідно до ст.1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.7).
Згідно листа від 12.10.2010 року (а.с.5,6), заперечень на позовну заяву від 01.11.2010 року та довідки від 03.11.2010 року -Управлінням Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу, ОСОБА_1 виплачувалася щомісячна надбавка «Діти війни» з 01.10.2010 року по листопад 2010 року включно в розмірі 49,80 грн. в місяць (а.с.18).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. УПФУ в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195- IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення цієї правової норми таких нарахувань в повному обсязі не проводило.
Як убачається з матеріалів справи, виплата позивачу підвищення до пенсії як «дітям війни» з 14 квітня 2010 року здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», проте розмір підвищення, встановлений цією постановою, суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни» підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач в період з 14.04.2010р. по 01.10.2010 року повинен нарахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з урахування раніше проведених виплат.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише за ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Із зазначених підстав суд визнає, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком. Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195- IV не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов»язок по нарахуванню та виплаті пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок допомоги позивачу, як дитині війни в 2010 році та не оспорює виплачені ним позивачу суми за період з 14 квітня 2010 року, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум» застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На підставі положень ст. ст. 3, 6 Закону № 2195- IV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає, що розміри вказаної вище виплати позивачу не відповідали вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. З позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 14.10.2010 року.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню з 14 квітня 2010 року.
В частині строку, по який слід визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов’язати останнього здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу до пенсії, суд вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та вказати в рішенні період задоволення вимог позивача- по день винесення постанови, тобто по 10.11.2010 року включно, у зв’язку з тим, що позивач просить зобов’язати здійснювати нарахування та виплачувати допомогу в подальшому. Встановлено також, що з 01 жовтня 2010 року по 10 листопада 2010 року включно, розмір щомісячної доплати до пенсії позивача не відповідав вимогам встановленим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити та виплачувати підвищення до пенсії у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з дня набрання рішенням по даній справі чинності, суд вважає необгрунтованими, оскільки суду не відомо чи будуть порушені права позивача в подальшому, які зміни до діючого законодавства будуть внесені в майбутньому невідомо, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають. В цій частині вимог необхідно відмовити позивачу.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп..
На підставі ст.ст.8,22,46,64, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік та керуючись ст.ст. 8-12, 69, 71, 94, 99, 100, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 14 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року та з 01.10.2010 року по 10 листопада 2010 року включно.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 14 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року та з 01 жовтня 2010 року по 10 листопада 2010 року включно з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням різниці, яка була виплачена у вказані періоди.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. за рахунок коштів державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя