Справа №2а-1170/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
Судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Постика Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої соціальної допомоги до пенсії, зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно Законів України «Про Державний бюджет України» на 2006-2008 роки було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22.05.2008 року положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п ункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , були визнані такими, що не відповідають Конституції України. В ідповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмір соціальної допомоги, яка повинна їй виплачуватись становить 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем їй допомога в зазначеному вище розмірі не виплачується. В зв’язку з цим, просила визнати неправомірними дії відповідача та стягнути з останнього на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період 01.01.2006 року по 31.12.2010 року в сумі 8282 грн. 90 коп., зобов’язати відповідача надалі нараховувати допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії. Також просила поновити строк для звернення до суду з позовом, посилаючись на поважність причин пропуску останнього.
В судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська в судове засідання не з’явився. В наданих письмових запереченнях просили розгляд справи проводити без участі представника Управління, позов не визнали у повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на пропуск позивачкою строку для звернення до суду. Також в письмових запереченнях зазначили, що були внесені відповідні зміни до Законів України, якими регулювалися спірні правовідносини та з 01.01.2008 року позивачу нараховується та виплачується надбавка до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету міністрів України №530 від 28.05.2008 року. Крім того посилались на неврегульованість законодавства в частині виплат дітям війни, передбачених в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З урахуванням зазначеного та відповідно до ч.4 ст.122 КАС України судом було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін у письмовому провадженні на підставі наявних доказів.
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та в письмових запереченнях представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 (а.с.7).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.ст.77,110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дій ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Частина друга ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Відповідно до п.3 рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визначено, що положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, оскільки ст.ст.77,110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці норми закону в установленому порядку не визнані неконституційними, вимога позивача про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягає.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007 року. Відповідно, категоріям осіб які підпадають під поняття "діти війни" згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з цього моменту поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, та підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та виплачував позивачу в 2008 році надбавки, визначені постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, що вбачається з письмових заперечень відповідача.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено в первісній редакції щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру надбавки до пенсії дітям війни повинні застосовуватись саме положення ст.6 зазначеного Закону, яки мають вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України №530.
А у відповідності до п.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.
Заперечення відповідача стосовно відсутності на законодавчому рівні механізму згідно з яким можливо було визначити величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" судом не приймаються до уваги оскільки зазначене не звільняє суб'єкта владних повноважень в особі Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент подачі позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Позивачка в своєму позові ставить питання про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення з останнього на її користь недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період 01.01.2006 року по 31.12.2010 року в сумі 8282 грн. 90 коп., зобов’язати відповідача надалі нараховувати допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії
При цьому просить поновити строк для звернення до суду з позовом. Однак не надає жодних доказів щодо поважності причин пропуску останнього.
Позовна заява подана останньою згідно штемпелю на конверті 04.10.2010 року.
Разом з тим, Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року, р ішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було опубліковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 року.
Офіційний вісник України є загальнодоступним друкованим засобом інформації для всіх громадян. Тому позивачка мала дізнатись про порушення своїх прав з моменту опублікування зазначених вище Рішень Конституційного Суду України, якими було відновлено її право на отримання надбавки до пенсії.
Крім того, позивачка отримує пенсію щомісяця та мала можливість самостійно відслідкувати повноту та своєчасність її нарахування відповідачем.
Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням зазначених вище обставин, встановлених судом та положень закону, враховуючи, що на теперішній час відповідач виплату надбавки до пенсії здійснює позивачці в розмірі меншому ніж передбачено діючим законодавством та, згідно наданих письмових заперечень між сторонами існує спір з приводу розміру щомісячної соціальної допомоги, що підлягає сплаті позивачці, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в межах строку позовної давності, та слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 04.04.2010 року по 04.10.2010 року; зобов’язати відповідача провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 04.04.2010 року по 04.10.2010 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки та здійснювати з 05.10.2010 року в подальшому виплату пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до внесення відповідних змін у діючому законодавстві.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по доплаті до пенсії в певній сумі позивачці слід відмовити, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру пенсії позивачки, що стане підміною функцій пенсійного органу та є неприпустимим відповідно до чинного законодавства.
Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.8,9,11,99,100,122,128,160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої соціальної допомоги до пенсії, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 04 квітня 2010 року по 04 жовтня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 04 квітня 2010 року по 04 жовтня 2010 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки та здійснювати з 05 жовтня 2010 року в подальшому виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до внесення відповідних змін у діючому законодавстві.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Повний текст постанови складений 17.11.2010 року.
Суддя С.Ю.Казак