Справа № 2-1281/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 листопада 2010 року                                         місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А.М.,

при секретарі Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

треті особи – Четверта маріупольська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача, в особі Маріупольської міської ради, про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності. В обґрунтування вимог посилалась на те, що її матір ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали сумісно без реєстрації шлюбу з 1946 року. У 1979 році за договором міни матір та вітчим отримали квартиру АДРЕСА_1. Мати померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, а вітчим помер у 1996 році. До самої смерті вітчим вважав її своєю дочкою, виховував її, утримав матеріально. За життя ОСОБА_3 заповіла належну їй Ѕ частку квартири дочці позивачки ОСОБА_5. Решта частки квартири належала ОСОБА_4, яку він мав намір також заповісти дочці позивачки, однак, раптово помер, не зробивши цього. На момент смерті вітчима ніхто спадщину не прийняв, оскільки своїх дітей він не мав, а позивачка, вважаючи його своїм батьком, і фактично залишаючись проживати у зазначеній квартирі, прийняла спадщину, тому не зверталась до нотконтори. Вважаючи, що має право на спадкування після смерті вітчима, а також, що строк для прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, просила визнати її спадкоємицею четвертої черги за законом майна померлого вітчима, надати додаткових строк для прийняття спадщини та визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири в порядку спадкування після його смерті.

В ході судового розгляду справи та за встановлення нових обставин у справі, позивачкою було змінено та доповнено позовні вимоги, у зв’язку із чим відповідача – Маріупольську міську раду було замінено належним відповідачем в особі ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. В уточненій редакції позову просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину у вигляді Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_4, виданого ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя від 21.09.1999 року, реєстровий № 2-2145; визнати її спадкоємицею четвертої черги за законом майна померлого ОСОБА_4; визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті вітчима; визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири в порядку спадкування після його смерті.

В подальшому позивачкою було залишено без розгляду позов в частині вимог щодо визнання за нею право власності на Ѕ частку квартири в порядку спадкування після смерті вітчима.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 вимоги позову в уточненій редакції підтримали у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні, викладеним у позові. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача – ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання не прибув з невідомих суду причин. Заяв про відкладення слухання справи чи про неможливість прибути до судового засідання від нього не надходило.

Представник третьої особи – Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа – ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі.

Отже, суд, за наявної згоди позивачки та її представника, ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає вимогам ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1993 року за реєстраційним № 1661, на праві власності належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В подальшому, згідно із змінами, внесеними до зазначеного свідоцтва, Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою 11.08.1995 року за реєстровим № 2-191 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3.

Згідно із договором купівлі-продажу серії ВКР № 793499, нотаріально посвідченого від 24.12.2008 року за реєстровим № 5180, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній набув право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-НО № НОМЕР_1, виданого Орджонікідзевським відділом РАГС м. Маріуполя Донецької області від 16.02.1996 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що вчинено актовий запис № 255.

За змістом положень ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першої статті 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається із акту, наданого ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 28.07.2010 року, ОСОБА_1, будучи зареєстрованому у квартирі АДРЕСА_2, фактично з 27.08.1979 року проживала разом із батьками ОСОБА_3, померлою у 1995 році, та ОСОБА_4, померлим у 1996 році.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пояснили, що є сусідами позивачки ОСОБА_1, родину якої знають від дня заселення до будинку, а саме з 1979 року. На протязі даного часу у них склались добросусідські відносини. Як їм відомо ОСОБА_1 постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом із своєю матір’ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_4, якого називала батьком. Він в свою чергу також ставився до неї як до рідної доньки, опікувався нею, а в той час, коли вже став немічним і сам був не в змозі себе обслуговувати, ОСОБА_1 постійно доглядала його до дня смерті.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивачка ОСОБА_1 з 27.08.1979 року постійно проживала однією сім’єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1, а тому вимоги в частині визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом після вітчима підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За відомостями Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, наданими від 11.05.2010 року, у провадженні нотконтори наявна спадкова справа № 868/96 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4. 21.09.1999 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-2145 Державі в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Згідно із ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за встановлення постійного проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1, Ѕ частка якої становить спадкову масу після смерті ОСОБА_4, а також її визнання спадкоємцем четвертої черги за законом майна померлого вітчима, суд вважає за необхідне визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане після його смерті Державі, в особі ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд вважає переконливими доводи позивачки ОСОБА_1 і доходить до висновку про можливість визнання причин пропуску нею строку для прийняття спадщини поважними, надавши додатковий строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини протягом двох місяців.

Представник ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, не прибувши у судове засідання, не побажав реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову, і тим самим його не оспорює.                                        

На підставі ст. 1220, 1264, 1270, 1272, 1301 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,    

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.09.1999 року, реєстровий № 2-2145, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, видане Державі, в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 – визнати недійсним.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом двох місяців.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ______________________________