№ 2-а-1165/10    

   ПОСТАНОВА

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року суддя Новоайдарського районного суду Луганської області Мальченко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Новоайдар Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, стягнення не донарахованої державної пенсії згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р.   №   1293, -

      встановив:

      07.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок і виплату пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2006 року, встановивши основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком збільшеною в 2,5 рази відповідно до постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року, визнати дії відповідача неправомірними.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби в під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він з 01 січня  2006 року має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком збільшеною в 2,5 рази відповідно до постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року.

 У зв’язку з тим, що пенсія не виплачувалась йому у належному розмірі, в вересні 2010 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Новоайдарському районі Луганської області із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії, в чому йому було відмовлено. Таким чином відповідачем було порушено його права, гарантовані Конституцією та законами України.

    В судовому засіданні позивач та його представник підтвердили позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягали на задоволенні позову.

    Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення за змістом яких позовні вимоги спростовує.

    В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що порушень при призначенні позивачу пенсії з боку Управління не має. Розмір пенсії, яку отримує позивач, відповідає чинному законодавству, просить відмовити позивачеві в задоволенні позову, в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.  

    Також додатково повідомили, що позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2006 року згідно постанови Білокуракінського районного суду в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

    Пенсія позивачу була призначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року № 1, виходячи із розміру 19,91 грн.

    Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсій, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, вважає, що позивачу призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з виконанням обов’язків військової служби в під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, розмір пенсії, яку отримує позивач, відповідає чинному законодавству. Відповідач не погоджується із позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії по інвалідності та її збільшення в 2,5 рази, оскільки в силу ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Також відповідач вказує на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

    Врахувавши думку позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.    

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи першої категорії та є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідками серії НОМЕР_2 від 13.03.2007 року, посвідченням серії  НОМЕР_1 від 12.12.1996 року ( а.с.5,6 ).

    Позивач одержує пенсію по інвалідності та  додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.

    14.09.2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі із заявою про здійснення йому перерахунку та виплати державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.9).

    21.09.2010 року Управління Пенсійного фонду у Новоайдарському районі Луганської області  відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, вказуючи на відсутність підстав для такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсій (а.с. 10).

    Судом встановлено, що пенсія позивачу Управлінням Пенсійного фонду України у Новоайдарському районі Луганської області призначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, де розрахункова величина мінімального розміру пенсії за віком визначена в розмірі 19,91 грн.

    Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку зі втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

    Відповідно до вищенаведеної статті в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

    по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

    по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

    по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:  

    інвалідам І групи – 100 % мінімальної пенсії за віком,

    інвалідам ІІ групи – 75% мінімальної пенсії за віком,  

    інвалідам ІІІ групи – 50 %   мінімальної пенсії за віком.

    Таким чином, вихідним критерієм для обчислення основної та додаткової пенсії, особам, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, визначено мінімальну пенсію за віком.

    Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

    Також ст.54 вищезазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-IV - відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

    Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Відповідно до ст.46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

    Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

    Згідно вимог частини 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

    За змістом абзацу 3  статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії – це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

    Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.  

    Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

    Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

    Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

    Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.  

Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, зазначених в статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Вихідним критерієм обрахунку державної  та додаткової пенсії виступає пенсія за віком, яка згідно із ст.8 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

    Положення частини 3 ст.28 даного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

    Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до суб’єкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.  

    Суд виходить також із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50,54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленими Законами України Про державний бюджет на відповідний рік, із яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Тому суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Законі.  

    Проте відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст.99,100 КАС України.  

    Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для зверненням за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася Як вбачається із письмових пояснень Управління Пенсійного фонду України у Новоайдарському районі, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії керувався постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється  за рахунок коштів державного бюджету».

    Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому нормативно-правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.    

    Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач повинен був керуватися  ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг прав позивача, встановлених законом.    

    Суд визнає безпідставним посилання відповідача на ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії не може бути нижчим для інвалідів ІІ групи 500 грн.

    Також суд бере до уваги той факт, що позивачу вже було перераховано та виплачено пенсію за період з 01.11.2007 року  згідно постанови Білокуракінського районного суду від 09.02.2007 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю  в розмірі 75 % мінімальної пенсії в сумі 366 грн.

    Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір основної та додаткової  пенсії, яку отримував позивач з 01 січня 2009 року, не відповідає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Таким чином, відповідачем було порушено законне право позивача на отримання державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в належному розмірі.

    Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.  У  разі  невідповідності  нормативно-правового акта Конституції України,  закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

    Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати  п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293 без огляду на необґрунтовані докази, на які посилається представник відповідача, на підставі заперечень проти позову.  

    У Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.  

    Суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача збільшити державну пенсію у 2,5 рази відповідно до вимог пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293  з 01.01.2006 року, в іншій частині позовних вимог – залишити без задоволення. Обов`язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного Фонду України.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46 Конституції України; Рішеннями Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп   /2002,   від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004. від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008; статтями 49,50,54,67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(796-12); Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107- VI); «Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-\Т від 26.12.2008 року; ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від іі. 10.2009 р. № 1646-VI: п.1 Постанови Кабінету Міністрів України  «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. №  1293;   ст.ст.99,104,105,163,164 КАС України, суд –  

                        ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі про визнання дій неправомірними, стягнення не донарахованої державної пенсії згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р.  №   1293 – задовольнити частково.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно вимог пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, збільшивши її у 2,5 рази з 01.01.2006 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням сплачених сум, нарахованих при виконанні постанови Білокуракінського районного суду від 09.02.2007 року.

        Судовий збір віднести за рахунок Державного бюджету.  

        В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

      Суддя                                 І.В.Мальченко