Справа № 2а-247
2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.10.2010р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої – судді Струс Л.Б.
при секретарі Цап І.М.
з участю пр-ка позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду у Городоцькому районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, суд -
в с т а н о в и в:
25.01.2010р. ОСОБА_2 звернулася до суду, з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2007р.р. в сумі 2733 грн. 30 коп.
Позовні вимоги в основному обгрунтовує тим, що вона відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась. Просить відновити пропущений строк на звернення з вимогами до суду за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. та зобов”язати відповідача нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007р.р. в сумі 2733 грн. 30 коп.
18.02.2010р. ОСОБА_2 подала до суду додаток до позовної заяви, в якому збільшила позовні вимоги, просить відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. та зобов”язати відповідача нарахувати недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007р.р. в сумі 2733 грн. 30 коп. та за 2008-2009р.р. в сумі 1519 грн. 40 коп., а всього в загальній сумі 4252 грн. 70 коп.
Окрім цього, позивачка подала до суду додаток до позовних заяв від 23.09.2010р., в якому збільшила позовні вимоги, просить відновити пропущений строк строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 23.09.2010р. та зобов”язати відповідача нарахувати недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007р.р. в сумі 2733 грн. 30 коп., за 2008-2009р.р. в сумі 1519 грн. 40 коп. та за 2010р. в сумі 1889 грн., а всього на 6151 грн. 70 коп.
Збільшені позовні вимоги обгрунтовує тим, що у 2008-2010р.р. одержувала доплату до пенсії як дитина війни, але ця доплата не становить 30 % від мінімальної пенсії.
В судове засідання позивачка не з’явилася, надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без її участі в присутності представника ОСОБА_1
Представник позивачки ОСОБА_1 в суді позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить про задоволення вимог та про відновлення її довірительці пропущеного строку на звернення з вимогами до суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, судом належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень чи відгуку на позов не надав. Відповідно до положень ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом спору по цій справі є право позивачки на отримання у 2006-2010 р.р. передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення (надбавки) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» надбавок до пенсії.
Право позивачки на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивачки із заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Судом встановлено, що позивачка народилася 13.06.1935 року, що підтверджується копією паспорту (а.с.-7).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Цей факт підтверджується також долученою до справи ксерокопією посвідчення серії АГ №729223 з відміткою дитина війни (а.с.-8). Це надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.
Як вбачається із позовної заяви, додатків до неї та підтверджено матеріалами справи, і зокрема довідкою Управління пенсійного фонду України №1630/03-24 від 20.11.2009р. (а.с.6, 17) позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області, у період з 2006-2010р.р., їй не призначалось, не нараховувалось та не виплачувалось підвищення (надбавка) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2007р.р. Починаючи з 1.01.2008р. позивачці нараховувалось та виплачувалося підвищення (надбавка) до пенсії, як дитині війни в таких розмірах: з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. щомісячний розмір підвищення становив 47 грн; з 1.04.2008р. по 30.06.2008р. щомісячний розмір підвищення становив 48 грн. 10 коп; з 1.07.2008р. по 30.09.2008р. такий розмір складав 48 грн. 20 коп; з 1.10.2008р. по 30.11.2009р. такий розмір складав 49 грн. 80 коп., всього за вказаний період нею отримано 1127 грн. 10 коп. (а.с.-17).
Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачці передбаченого ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р., підвищення (надбавки) до пенсії, суд спираючись на Конституцію України, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. та Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008р., прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивачки на гарантований державною соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивачки, яка має статус «дитини війни».
Між тим, згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. ЗУ “Про внесення змін до ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006р. до ст. 110 ЗУ „Про Державний бюджет на 2006р.” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” у 2006р. запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були. ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до ЗУ „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006р.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Виходячи із системного аналізу норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються нарахування підвищення (надбавки) до пенсії за 2006р. Відповідач по справі протягом 2006р. діяв у відповідності з діючим законодавством та не мави підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Право позивачки на отримання підвищення (надбавки) до пенсії дітям війни виникло в період з 9.07 по 31.12.2007р. включно, відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р., що було підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007р. дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Крім цього, право позивачки на отримання за період з 22.05 по 31.12.2008р. включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційними положення п.п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Між тим, у відповідності до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачкою пропущено строк на звернення до суду, з вимогами до Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі про нарахування підвищення (надбавки) до пенсії дітям війни за період з 1.01.2007 по 25.07.2009р. не наведено поважності причин пропуску такого, а отже суд не вбачає підстав для його поновлення.
Як вбачається з пояснень представника позивачки й долученої до справи ксерокопії витягу з медичної картки стаціонарного хворого (а.с.-23) ОСОБА_2 знаходилася в неврологічному відділенні з 24.08. по 14.09.2004р., що не є поважною причиною пропуску строку на звернення з вимогами до суду у період з 1.01.2007р. по 25.07.2009р.
Викладені позивачкою в позові та наведені її представником в суді обставини пропущення строку для звернення до суду, суд знаходить такими, що не є поважними.
В силу ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Тому, приймаючи до уваги, що позивачкою і її представником не наведено переконливих доказів поважності пропуску строку звернення до суду з вимогами до Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі про нарахування підвищення (надбавки) до пенсії дітям війни у період з 1.07.2007р. по 25.07.2009р., з огляду на те, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом 25.01.2010 року, суд відмовляє у задоволенні її позовних вимог за період з 2007 року по 25.07.2009 року.
Право позивачки на отримання підвищення (надбавки) до пенсії за період з 25.07.2009р. по 25.10.2010р. включно (по день ухвалення постанови суду у цій справі) підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період були чинними.
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити позивачці за період з 25.07.2009р. по 25.10.2010р. (по день ухвалення постанови у цій справі) включно підвищення (надбавку) до пенсії дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи приписи цього Закону та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний нараховувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2009 року та січні-жовтні 2010 року мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, для забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення, суд вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на донарахування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні -грудні 2009 року, січні-жовтні 2010 року, що відповідно забезпечить відновлення порушеного права позивачки.
Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивачки.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із викладеного, суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги та вважає, що такий спосіб захисту прав позивачки найбільш оптимальним і таким, що гарантуватиме дотримання і захист прав і свобод людини та громадянина.
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача нарахувати конкретну суму заборгованості по виплаті підвищення (надбавки) до пенсії, і зокрема провести нарахування у період з 2006р. по 2010р. в загальній сумі 6151 грн. 70 коп., в контексті задоволених вимог та відомостей позовної заяви, додатків до такої, то суд вважає зазначені вимоги позивачки безпідставними та покладає обов’язок проведення перерахунку у період з 25.07.2009р. по 25.10.2010р. на суб’єкта владних повноважень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 46, 55, 64, 95 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.2, 6, 7-14, 17-19, 24, 69-72, 99, 100-103, 143, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволити частково.
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України у Городоцькому районі Львівської області провести перерахунок та донарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення (надбавку) до пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, право на яку передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 25.07.2009р. по 25.10.2010р., з урахуванням вже проведених виплат.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 – відмовити за безпідставністю вимог та через пропущення строку на звернення з вимогами до суду.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів.
Суддя:
Копія відповідає оригіналу.
Суддя: Струс Л.Б.