ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
05.09.06 Справа№ 5/1984-13/189А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ДПІ у Личаківському районі м.Львова, м.Львів
до відповідача-1: ТзОВ “Анокс-сервіс”, м.Львів
до відповідача-2: ПП “Ра-Рур”, м.Київ
про визнання недійсним договору та застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України
За участю представників сторін:
Від позивача: Томашівський О.Г. - гол.держ.податк.інсп.юр.відділу, Курило С.В. –гол.держ.податк.інсп. відділу правового забезпечення прет. та догов.роботи юрид.упраління ДПА у Львів.обл.
Від відповідача-1: не з”явився
Від відповдача-2: не з”явився
Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Личаківському районі м.Львова, м.Львів до відповідача-1: ТзОВ “Анокс-сервіс”, м.Львів до відповідача-2: ПП “Ра-Рур”, м.Київ про визнання недійсним договору та застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України
З”ясовано:
в процесі проведення перевірки ТзОВ “Анокс-сервіс” встановлено, що ним укладено договір купівлі-продажу з ПП “Ра-Рур”, на виконання якого відповідачем отримано товару згідно податкової накладної №51 від 15.04.04р. на суму 6000,00грн.
Як вказується позивачем, ПП "Ра-Рур" має ознаки фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки рішенням суду від 21.03.2005р. по справі №2-793/05, установчі документи, первинні бухгалтерські документи, податкові накладні ПП "Ра-Рур" визнано недійсними з моменту реєстрації, та відповідно з моменту складання, а також скасовано свідоцтво платника на додану вартість ПП „Ра-Рур", яке вважається недійсним з моменту внесення ПП „Ра-Рур" до реєстру платників податку на додану вартість.
Позивачем вважається, що створення і реєстрація на підставну особу приватного підприємства із статусом юридичної особи, на яке законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.
Тому угоди, укладені від імені цих підприємств їх засновниками, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:
як поінформовано п.11 роз”яснення президії ВАС України від 12.03.99р. №02-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” до угод, що підпадають під ознаки ст.49 ЦК України, що рівнозначна ст.ст.207,208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установа ми, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), —шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язння": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Враховуючи викладене, господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується вказаними документами, є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України. Оскільки, на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, то при не вчиненні таких дій, у зв'язку із фіктивністю одного з контрагентів, посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в укладенні господарських зобов'язань не підкріплених реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами, у зв'язку з із фіктивністю одного із контрагентів, та в ухиленні від оподаткування у встановленому законом порядку іншим –ТзОВ “Анокс-сервіс”.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів - в даному випадку такий приховано ТзОВ “Анокс-сервіс” за рахунок збільшення валових витрат в результаті здійснення фіктивних господарських операцій з ПП “Ра-Рур”.
Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Умисел як форма вини є в тому випадку, якщо особа усвідомлювала неправомірність своєї поведінки, передбачала її наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Відповідачі свідомо оформляли дані операції і подавали відповідну податкову звітність з метою заявлення до відшкодування сум податкового кредиту, тобто мали беззаперечний умисел на вчинення неправомірних дій
Позивачем, на вимогу ухвали суду від 05.07.06р., не подано цивільно-правових доказів виконання господарського зобов”язання (накладних та доручень на відпуск товару (продукції), актів прийому-передачі, і т.ін.) без чого спір в частині застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України, вирішенню не підлягає.
ТзОВ “Анокс-Сервіс” подано клопотання від 04.08.06р. про відкладення розгляду справи в зв”язку з відпусткою директора товариства та його представника. Суд, розглянувши подане клопотання, приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, через його необгрунтованість, оскільки КАС України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичних осіб в господарському суді і таким чином, представниками можуть бути будь-які особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.
Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,п.7 ст.155, 160,161,163,164,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.Адміністративний позов задоволити частково.
2.Визнати недійсним договір б/н від 15.04.04р., укладений між ТзОВ “Анокс-сервіс”, м.Львів та ПП “Ра-Рур”, м.Київ.
3.В частині позовних вимог про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України – позов залишити без розгляду.
4.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.