Справа № 2-3868/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  09 вересня  2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді           Бірса О.В.                                                          

при секретарі                 Бушура Ю.В.                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  про зобов’язання провести перерахунок пенсії, -  

В С Т А Н О В И В:

    Позивач  звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з  вказаним  позовом  та просить  суд   визнати дії відповідача  застосування  у  2010  році  при  перерахунку її пенсії  показника  середньої  заробітної плати  за  2007  календарний  рік, такими, що  порушують її право на соціальний  захист у законних розмірах  та  зобов’язати  відповідача  провести  перерахунок  її пенсії  із застосуванням  показника  середньої  заробітної плати  за 2009  календарний  рік – 1650 гривень 43 копійки  з 02  липня  2010  року.

          Позовні вимоги  мотивує тим, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва. Перебуваючи на пенсії,  продовжувала працювати та відпрацювавши передбачений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  термін, в  02 липня 2010  року звернулась  до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва  з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» по стажу та заробітній платі. Відповідачем було здійснено перерахунок  пенсії  із застосуванням  показника  за 2007 рік – 1197 гривень 91 копійка замість показника за 2009 рік – 1650 гривень 43 копійки. В результаті перерахунку пенсія виявилася суттєво меншою за розміром, а причиною цього стало те, що фахівці зазначеного УПФУ вчинили всупереч чинній редакції ст. 40 та ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме - без визначених Законом України підстав застосували при перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн.), що спричинило значне зниження розрахункового розміру пенсії. У відповідь на її вимоги  пояснити  такі свої дії з посиланням на Закони України, керівник Дніпровського районного УПФУ в своєму листі не навела жодного такого посилання.

        Позивач  в  судове  засідання  не з’явилась,  надала  до  суду  заяву,  в  якій  просить слухати справу  за  її  відсутності,  позов  підтримує   повністю.

         Представник відповідача  в  судове  засідання  не з’явився,  надав  до   суду  письмові  заперечення  на позов,  в  яких  просив  в  позові  відмовити  з  підстав,  викладених  в   запереченнях,  та   слухати справу  за  його  відсутності.

         Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивач  є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва. Перебуваючи на пенсії, продовжує працювати, що не заперечується відповідачем.

         З матеріалів справи вбачається, що звернувшись у 2010 році до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з заявою щодо здійснення перерахунку, позивачу відповідачем був здійснений перерахунок  пенсії за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік, відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530, що також визнається відповідачем.

            З заперечень відповідача вбачається, що при здійсненні перерахунку пенсії органи Пенсійного фонду України  посилаються на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, згідно якого  норми статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність, а рішення про відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. Тому, на даний час відповідач вважає, що немає законодавчого врегулювання показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу при здійсненні перерахунку пенсій, а тому слід застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

            Позиція відповідача, на думку суду,  є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки дія пункту 35 підпункту 10 б) розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та в постанові КМУ від 28.05.208 року № 530, втратила чинність з 01 січня 2009 року відповідно до абзацу 7 ч. 2 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» зазначеного Закону, де, зокрема, вказано, що Розділ ІІ діє до 31 грудня 2008 року.

           Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

         Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

         Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.

         Згідно з ч. 4 ст. 42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

          Підпунктом 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України  «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу),  якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує перерахунку пенсії.

         22 травня 2008 року Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»  визнано неконституційними, в тому числі і підпункт 10 пункту 35 розділу ІІ вищезазначеного Закону України.

          Крім того, згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» … розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України « діє по 31 грудня 2008 року».            

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми зазначеного Закону втратили чинність з 22.05.2008 року.

    Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

           З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки положення абзаців 3 частини 1 статті 40, абзац 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачу слід було застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якій вона діяла до вказаних змін.

    Як зазначається у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізацію особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства.  До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

           Таким чином, суд дійшов висновку, що  позивач  має право в 2010 році на перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік  (1650, 43 грн.) на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, починаючи з 02  липня 2010 року  з  урахуванням  проведених виплат, підлягають задоволенню.

         Суд  вважає  такою,  що  не підлягає  задоволенню  вимога позивача  про  визнання  дій  відповідача  щодо  проведення  перерахунку  пенсії  із застосуванням  показника   середньої  заробітної плати  працівників  на одну  застраховану особу  в  цілому  по  Україні  у  розмірі 1197 гривень 91 копійка (2007 рік) неправомірними,  оскільки  Управління  Пенсійного фонду  України  в  Дніпровському  районі м. Києва   не є розпорядником  коштів  Державного бюджету  України.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення  позову.

         Судові витрати по справі – судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

         Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України,  ст.ст. 15, 16  ЦК  України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р., Законом України №1691-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами», суд, ст. ст.  10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218, 223, 294 ЦПК України,   -

В И Р І Ш И В:

           Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  про зобов’язання провести перерахунок пенсії -  задовольнити частково.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком  ОСОБА_1  відповідно до ст.ст.  40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (2009 рік – 1650 гривень 43 копійки), починаючи з 02 липня  2010 року з  урахуванням проведених  виплат.

          В іншій  частині  позовних вимог – відмовити.

         Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  на користь  ОСОБА_1 судовий збір  в розмірі  8 гривень 50 копійок  та  витрати на  інформаційно – технічне   забезпечення  розгляду  справи  в  розмірі  37 гривень, а всього 45 (сорок п’ять) гривень 50 копійок.

           Рішення  може  бути  оскаржене  до Апеляційного  суду м. Києва  через  Дніпровський  районний  суд м. Києва  протягом   десяти днів  з  дня  його  проголошення. Особи,  які  брали участь  у  справі,  але  не були присутні  в  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення,  можуть подати апеляційну  скаргу  протягом  десяти днів  з  дня отримання  копії  цього  рішення.

        С у д д я: