Справа № 2-3515/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Бондар О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та зобов’язання виплачувати пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та зобов’язання виплачувати пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посилаючись на те, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому розмір її пенсії повинен бути не нижчий 8 мінімальних пенсій за віком. А також позивачу повинна виплачуватись додаткова пенсія у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Позивач звертався до відповідача про перерахунок пенсії, однак отримала відмову у перерахунку. Відмову відповідача в перерахунку пенсії позивач вважає протиправною, тому просить суд визнати діяння відповідача по нарахуванню та відмову в перерахунку пенсії протиправними, зобов’язати відповідача призначити, перерахувати та виплатити державну (основну) пенсію, згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не нижче 8 мінімальних пенсій за віком з 01.01.2006 року по теперішній час (з врахуванням днів встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів та відповідно нових розмірів мінімальних пенсій за віком) та додаткову пенсію, за шкоду заподіяного здоров’ю не нижче 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по теперішній час, у випадку зміни прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за віком затверджених Законами України здійснювати перерахунок на постійній основі.
Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшли письмові заперечення, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.15), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок ЧАЕС (а.с.11).
Відповідно до відповіді на звернення позивача до УПФ, та заперечення на позов, відповідач не заперечує стосовно її статусу, яка дійсно має право на отримання додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року
№ 796-XII (далі по тексту Закон № 796-XII).
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідному розмірі.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 статті 67 Закону № 796-XII було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 4 статті 54 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону № 796-XII, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсії відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796-XII.
Пунктом 2 Постанови № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796-XII, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсії, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 Закон № 1058-IV також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, в частині 2 статті 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Нормами Закону № 1058-IV встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України – права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно статті 50 Закону № 796-XII у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та основної пенсії, відповідно до статті 54 цього ж закону у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України.
В період з 01.01.2008 року до 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії діяв правомірно, з огляду на положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 ст. 266 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В своїх запереченнях Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав пропуску строків позовної давності.
Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду лише 20.07.2010 року, тому позивачем порушено строк звернення до суду, визначеного ЦК України, за період з 1 січня 2006 року до 20 липня 2007 року.
Підлягають задоволенню позовні вимоги за період з 20.07.2007 року до 31.12.2007 року включно та починаючи з 22.05.2008 року по 13.08.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності, тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що УПФ України в Дніпровському районі м. Києва діяло неправомірно, відмовивши позивачу перерахувати пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 64, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 257, 266 ЦК України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215, 226 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та зобов’язання виплачувати пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задовольнити.
Визнати діяння Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва по нарахуванню та про відмову у перерахуванні ОСОБА_1 пенсії згідно п.1 ст. 50, п.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва призначити, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності згідно п.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров ’ ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 20.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 13.08.2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказані періоди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя