ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 12/440
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 грудня 2008 року 11:18 № 12/440
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов’язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до адміністративний суду з позовом до відповідача про зобов’язання вчинити дії, в якому просить зобов’язати Головне Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підтвердити статус ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 як постраждалого від аварії на ЧАЕС та видати вкладку до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2007 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що Головним управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протиправно відмовлено позивачу у видачі вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, всупереч положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, представник позивача посилався на ту обставину, що у березні 2000р. Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинно-наслідкового зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було надано висновок №5010-2963, що захворювання у позивача виникло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, аргументуючи тим, що критерії віднесення осіб до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи визначені у ст. 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких позивач не може вважатися потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а тому не має права на одержання вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, в обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача посилався на роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 04.02.2008р. №89/20/112-08, у якому зазначається, що правових підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії НОМЕР_1 від 24.09.2001р. та вкладки до нього немає.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
ОСОБА_1 в 1999 р. було зроблено операцію по видаленню злоякісної пухлини щитовидної залози.
У березні 2000р. Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинно-наслідкового зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було розглянуто його звернення на предмет встановлення причинно наслідкового зв’язку хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Експертною комісією було надано висновок від 13.03.2000 р. №5010-2963, що захворювання виникло внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС.
З 2000р. позивач є інвалідом ІІ групи, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується матеріалами справи.
У березні 2001 р. йому було видане безстрокове посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС та вкладку до посвідчення, термін дії якої тривав до 01.11.2007 року.
У 2004 та 2007 роках позивачу було проведено повторні операції з підстав виникнення метастаз.
08.10.2007 р. його знову визнано інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язано з аварією на ЧАЕС.
Після чого, позивач знову звернувся до відповідного суб’єкта владних повноважень із заявою про видачу вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Рішенням Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Головному управлінні у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яке занесено до протоколу № 9 від 23.10.2007 р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Листами від 25.10.2007 р. №1051/1 та від 25.12.2007 р. № 1244 позивача було повідомлено про відмову у видачі даної вкладки до посвідчення.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Таким чином, Конституція України гарантує особі у разі часткової або тимчасової втрати працездатності соціальний захист, передбачений відповідним законом. Для осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС таким спеціальним законом є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
З огляду на зазначену норму Закону, посилання відповідача, викладені ним у судовому засіданні та у своїх письмових запереченнях про те, що критерії віднесення осіб до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи визначені лише ст. 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є суперечливими, оскільки дані критерії зазначені також у ст. 10 та ч. 3 ст.12 цього Закону.
Крім того, як вбачається, роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 04.02.2008р. №89/20/112-08, на яке посилається відповідач, не узгоджується із правовими нормами.
При цьому посилання представника відповідача на ст. 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, не спростовує доводів позивача, а навпаки лише підтверджує їх, оскільки позивачу видане посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, правомірність його видачі ніким не оскаржено, видача посвідчення не визнавалась протиправною у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа, зокрема, хворих на рак щитовидної залози.
Позивач відноситься до категорії осіб, що визначена у ч. 3 ст. 12 Закону, оскільки причинний зв'язок між погіршенням стану здоров’я і встановленням інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи у нього встановлено.
Згідно із абз. 2, 3 пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51, до посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1 додається вкладка за встановленим зразком (додаток N 11). Зазначене посвідчення без вкладки з 1 січня 1997 р. вважається недійсним. Якщо після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підтверджено будь-яку групу інвалідності, посвідчення категорії 1 підлягає заміні на посвідчення іншої категорії відповідно до законодавства.
Відповідно до довідки МСЕК від 08.10.2007р. №022904, копія якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 було підтверджено ІІ групу інвалідності, а тому його посвідчення заміні не підлягає.
Таким чином, презюмується обов’язок відповідача видати позивачу вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як встановлено, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову позивачу у видачі вкладки є консультація Мінпраці.
З огляду на норму, що закріплена у ч.2 ст.19 Конституції України, суд не може погодитись з такою позицією відповідача.
Відповідне рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях. Однак рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях. Рішення органу державної влади повинно відповідати закону, прийматись на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тож відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проте відповідне рішення відповідача не відповідає вимогам щодо рішення суб’єкта владних повноважень.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідачем не доведено правомірність свого рішення про відмову ОСОБА_1 у видачі вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішення відповідача не відповідає положенням закону та порушує права позивача, тому таке рішення є неправомірним.
Аналіз суб'єктного складу та характеру спірних правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Враховуючи з’ясоване в суді, можна зробити висновок, що у даному випадку позивач звернувся до адміністративного суду правомірно.
За таких обставин, керуючись положеннями КАС України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів особи необхідно: - визнати протиправним та скасувати частково рішення засідання Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Головному управлінні у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23.12.2007 року в частині відмови видати ОСОБА_1 вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи; - зобов’язати Головне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вчинити дії та прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_1 вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2007 року у відповідності до законодавства України.
Разом з тим, з огляду на положення ст.ст.105, 162 КАС України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов’язання відповідача підтвердити статус позивача як постраждалого від аварії на ЧАЕС не підлягає задоволенню.
Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
На основі встановленого, керуючись ст.ст. 86, 159-163 КАС України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасувати рішення засідання Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Головному управлінні у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23.10.2007 року в частині відмови видати ОСОБА_1 вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов’язати Головне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вчинити дії та прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_1 вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2007 року, у відповідності до законодавства України.
В решті позовних вимог –відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І