ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07 липня 2008 року           15:30           № 12/27

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про зобов’язання вчинити певні дії.

В суді позивач та його представник позов підтримали і просили його задовольнити, посилаючись на те, що в недодержання вимог чинного законодавства України відповідачами при нарахуванні пенсії позивачу не враховуються положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв’язку із цим, позивач просить:  - визнати право на перерахунок та виплату щомісячного підвищення пенсії, як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком та на перерахунок щомісячного підвищення пенсії як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком за минулий час;  - зобов’язати військовий комісаріат провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення пенсії як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком та з 09.04.1997 року –перерахунок щомісячного підвищення пенсії як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком і виплатити недораховану суму пенсії за минулий час;  - зобов’язати в подальшому виплачувати підвищення до пенсії як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком;  - зобов’язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку про зроблений перерахунок підвищення пенсії Головному управлінню Пенсійного Фонду України в м.Києві  для здійснення функції виплати щомісячного підвищення пенсії та донарахованої суми.

Представник Київського міського військового комісаріату (відповідач-1) в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не сповістив.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (відповідач-2)  позовні вимоги не визнав, аргументуючи тим, що позивачу виплачується пенсія згідно із вимогами чинного законодавства України. Вважає позов необґрунтованим і безпідставним, подав письмові заперечення. При цьому наполягав на відмові у позові з причин пропущення строку звернення до суду.

Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши докази по справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

З 01.09.1999 року ОСОБА_1 була призначена пенсія  на підставі її заяви у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”.

Позивачу з 09.04.1997 р. Медико-соціальною експертною комісією була встановлена ІІ група інвалідності, а з 05.01.2005 року І група, про що 27.01.2005 року видане посвідчення інваліда І групи, відповідно до якого він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни.

В силу статті 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Закон “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551 в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачеві, передбачала у ч.13 ст.13, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Така редакція статті 13 існувала до 01.01.2006 року.

З 01.01.2006 року вступила в силу інша редакція Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (змінена Законом про внесення змін № 2939-IV від 05.10.2005 р.), де у ч.13 ст.13 визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто на момент призначення пенсії позивачеві як інвалідові війни ІІ групи виплачувалася додаткова пенсія у розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком, а з  січня 2005 р. як інвалідові війни I групи - 400 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.06 р. - 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірах, зазначених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України  «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»установлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з зазначеними нормами позивачеві була призначена надбавка як інваліду війни..

Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  у редакції Закону України яка почала діяти з 01.01.2006 р. інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №831 мінімальна пенсія за віком з 01.08.1996 року становила 16 грн. 62 коп., а згідно із постановою від 03.01.2002 року №1  з 01.10.2003 року –19 грн. 91 коп.

Після прийняття та набрання чинності Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 не втратила чинність.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В силу частини третьої статті 28 даного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Позивач посилається на те, що відповідач при виплаті йому пенсії неправомірно застосовував постанову Кабінету Міністрів  України від 03.01.2002 року №1 та Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.2005 року N2939-IV.  

У зв’язку із цим, позивач вважає, що в період з 09.04.1997 року по день звернення до суду –12.11.2007 року йому повинна нараховуватись та виплачуватись пенсія в більших розмірах, розрахунок яких він зазначив у позовній заяві.   

Натомість представник відповідача-2, посилаючись на названі вище положення законодавчих актів України, надав доводи про те, що підстав для перерахунку позивачу пенсії у бік збільшення не було і немає.

Разом з тим, представник відповідача-2 наполіг на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв’язку з пропущенням строків звернення до суду.

Судом беруться до уваги аргументи представника відповідача-2 стосовно того, що позивачем  пропущено строк звернення до суду.

В силу ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Постанова Кабінету Міністрів  України від 03.01.2002 року №1 була оприлюднена в офіційному виданні – газеті «Урядовий кур’єр” від 05.01.2002 №3.

Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.2005 року N 2939-IV було оприлюднено в офіційному виданні –газеті «Голос України»від 20.12.2005 року №241.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у листопаді 2007 році, поважних причин пропуску процесуального строку, встановленого законом, не довів.

Таким чином, з'ясувавши  обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Цвіркун Ю.І