ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09 липня 2008 року           10:45           № 12/70

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

суддів –Блажівської Н.Є., Ковзеля П.О.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача про стягнення коштів.

В суді позивач свої позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна на день відкомандирування зі Збройних Сил України до Державної спеціальної служби транспорту.

Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що чинне законодавство України не передбачає виплату грошової компенсації замість видачі речового майна, крім того, наполіг на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем порушено строк звернення до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 21.09.2004 року №655 він був звільнений з посади начальника групи інженерної підготовки виробництва проектно-технічного відділу управління будівництва та відновлення Головного управління залізничних військ Міністерства оборони України та направлений для проходження військової служби до Державної спеціальної служби транспорту з виключенням із списків особового складу Збройних Сил України.

Як з’ясовано, позивач був виключений із списків особового складу Збройних Сил України у 2004 році.

Отже, позивач знав або міг дізнатися про порушення його права з дня його звільнення на підставі наказу Міністра оборони України від 21.09.2004р. №655.

Звідси, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами з 21.09.2004р.

Станом на 21.09.2004р. спори, що виникали з правовідносин між приватною особою та органами влади, місцевого самоврядування і посадовцями розглядались судами в прядку Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 року, який діяв до 01.09.2005 року до початку діяльності адміністративних судів та до набрання чинності нового Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.  

Відповідно до статті 236 ЦПК від 18.07.1963 року, який втратив чинність, суд розглядає справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 248-1 ЦПК від 18.07.1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Згідно із ч.4 вищезазначеної статті ЦПК від 18.07.1963 року до суб'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Стаття 248-2 ЦПК від 18.07.1963 року встановлювала, що до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси.

Як передбачено статтею 248-5 ЦПК від 18.07.1963 року, скаргу може бути подано в суд: - у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів;  - у місячний строк з дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо особою не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Крім того, з 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що за  правилами  частини  третьої статті  100  КАС  України позовні   заяви   повинні   прийматися  до  розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення  строку  звернення до адміністративного суду.  Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку  звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду  справи,  тобто  відповідно  до встановлених  обставин  та  норм  матеріального  права.  У  разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску  строку звернення  до  суду  та  встановлення  факту  порушення  права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий  висновок  суду повинен міститися в постанові,  прийнятій за результатами розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу положень закону позивач мав право звернутись до суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено, позивач звернувся із даним позовом до суду  у вересні 2007 року.

У своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна на день відкомандирування. При цьому він не просить визнати рішення, дії або бездіяльність відповідача протиправними стосовно невиплати йому грошової компенсації за речове майно.

Судом береться до уваги, що відповідно до Наказу Міністра оборони України від 21.09.2004 року №655 позивача було виключено із списків особового складу Збройних Сил України.

Отже, позивач знав або міг дізнатися про порушення його права з його виключення із списків особового складу Збройних Сил України.

Таким чином, є підстави вважати, що у позивача виникло право вимоги за даним позовом з–21.09.2004р.

Представник відповідача наполіг на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв’язку з пропущенням строків звернення до суду.

Позивач не довів і не доводив в суді поважності причин пропуску процесуального строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку звернення до суду.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя:                                                                 Ю.І. Цвіркун

Суддя:                                                                                          Н.Є. Блажівська

Суддя:                                                                                          П.О. Ковзель