ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02 липня 2008 року 19:30 № 12/158
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,
суддів Арсірія Р.О., Кротюка О.В.
при секретарі Яремій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державного казначейства України, треті особи –Військова частина А-0952 Міністерства оборони України, про поновлення на посаді,
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідачів про поновлення його на посаді.
В суді позивач позов підтримав повністю і просив: - скасувати п. 26 наказу начальника Генерального штабу –Головнокомандуючого Збройних Сил України № 290 від 24 липня 2007 року про звільнення капітана ОСОБА_1, старшого офіцера відділення спеціальної підготовки 138 Центру спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) Військової служби правопорядку; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого офіцера відділення спеціальної підготовки в Центрі спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) з 24 липня 2007 року; - стягнути з відповідачів грошове забезпечення в розмірі 2250,00 гривень за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1; - стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень на користь ОСОБА_1; - стягнути судові витрати з відповідачів на користь ОСОБА_1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що п.26 наказу начальника Генерального штабу –Головнокомандуючого Збройних Сил України №290 від 24 липня 2007 року є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
З 26 червня 2007 по 27 липня 2007 року позивач перебував на лікуванні в ГВКН МО України. 26 липня 2007 року після проходження медичного огляду ВЛК військово-лікарською комісією було прийняте рішення щодо необхідності надати позивачу відпустку на 30 діб. З довідкою про надання йому відпустки, як зазначив позивач, він звернувся до командування військової частини 30 липня 2007 року, у відповідь на що дізнався про існування наказу МОУ №290 від 24 липня 2007 року, яким позивача –капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби. Позивач зазначив, що копію наказу про звільнення йому надано не було. Також позивач посилався на те, що його не було попереджено про звільнення у встановлений законодавством термін. Після обстеження ВЛК терапевтичного профілю ГВКГ МО України у Головному військовому Ордена Червоної зірки госпіталю було прийняте рішення щодо необхідності надати позивачу відпустку на 30 діб. В даній довідці ВЛК № 1025 від 26.07.2007 р., як зазначає позивач, не йдеться про непридатність чи обмежену придатність для проходження військової служби, що вимагається положенням чинного законодавства. Тому підстав для звільнення, на думку позивача, відповідач не мав.
Також позивач зазначив, що він не був присутнім на засіданні атестаційної комісії військової частини 02.06.2007 р., на якій було прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення з лав Збройних Сил України.
Позивач вказав, що з 31 липня по теперішній час він не може виконувати покладені на нього обов’язки, такі дії він трактує як вимушений прогул, тому просить суд зобов’язати відповідача виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки дії відповідача по звільненню суттєво вплинули на моральний стан позивача та на його морально-ідейні погляди, що існували до звільнення.
Представник відповідача –Міністерства оборони України –в суді проти позову заперечив та просив визнати Міністерство оборони України неналежним відповідачем по даній справі, оскільки, як зазначив представник відповідача, позивачем та його представниками не з’ясовані вимоги нормативно-правових актів щодо правоздатності і дієздатності Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, органів військового управління та військових частин.
В обґрунтування заперечень на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що дії посадових (службових) осіб Збройних Сил України при звільненні позивача з військової служби є законними та такими, що вчинені в межах повноважень, наданих чинним законодавством України. Позивач був звільнений з військової служби наказом начальника Генерального штабу –Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.07.07р. № 290 відповідно до підпункту “в” (за станом здоров’я) пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.01 №1053/2001 (далі –Положення). Підставою для такого звільнення став висновок військово-лікарської комісії ГВКГ Міністерства оборони України від 17.04.07 № 611, яким позивача визнано обмежено придатним до військової служби. Також представник відповідача посилався на нормативні вимоги, які передбачають, що піклування про здоров’я підлеглих військовослужбовців, турбота про його збереження та зміцнення –обов’язок командирів (начальників). Разом з тим, представник відповідача зазначив, що зі змісту довідки ВЛК від 26.07.07 № 1025 вбачається, що хвороба, зазначена у висновку військово-лікарської комісії ГВКГ Міністерства оборони України від 17.04.07р. № 611 продовжується і прогресує, тому це зайвий раз підтверджує, на думку представника відповідача, факт правомірності звільнення позивача з військової служби.
Представник відповідача –Генерального штабу Збройних Сил України –в суді проти позову заперечив, обгрунтовуючи це тим, що на підставі висновку військово-лікарської комісії ГВКГ Міністерства оборони України від 17.04.07 № 611 позивача було визнано обмежено придатним до військової служби. 02.06.2007 р., як зазначив представник відповідача, позивач був заслуханий на засіданні атестаційної комісії військової частини (склад якої був повноважним –понад 2/3 затвердженого складу), результатом якого стало ухвалення рішення про невідповідність займаній посаді та необхідність звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров’я. Тому, на підставі направленого командиром військової частини А 0952 подання, наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 290 від 24.07.2007 р. позивача було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров’я.
Представник відповідача –Державного казначейства України до суду свого представника не направив, письмового відношення по суті заявлених позовних вимог суду не надав.
Представник третьої особи –Військової частини А 0952 –в суді проти позову заперечив, посилаючись на правомірність звільнення позивача з військової служби за станом здоров’я на підставі висновку військово-лікарської комісії ГВКГ Міністерства оборони України від 17.04.07 № 611, яким встановлено обмежену придатність позивача продовжувати проходження військової служби. Наказ начальника Генерального штабу України № 290 про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби був виданий 24 липня 2007 року, а з заявою про надання відпустки на лікування у зв’язку з хворобою позивач звернувся 30 липня 2007 року, тобто вже після його звільнення, тому відмова відповідача у наданні відпустки є законною та відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, спеціаліста ОСОБА_3, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі та особову справу ОСОБА_1, встановив наступне.
Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 58 від 20 липня 2006 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого офіцера відділення спеціальної підготовки в Центрі спеціального призначення (протидія диверсіям та терористичним актам).
У період з 03.11.2006 р. по 09.11.2006 р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Миколаївської комунальної центральної лікарні з діагнозом «перфоративна виразка дванадцятипалої кишки, перитоніт»(довідка Миколаївської комунальної центральної районної лікарні № 483 від 03.11.2006 р.) У період з 09.11.2006 р. по 24.11.2006 р. позивач знаходився на лікуванні у відділенні невідкладної хірургії клініки торакоабдомінальної хірургії 1120 Центрального військового клінічного госпіталю, що підтверджується довідкою № 715/5 від 14.11.2006 р., в якій на підставі ст. 58 графи ІІІ МО України 2-1994 р., № 207-1999 р. було визначено необхідність надання позивачу відпустки за станом здоров’я на 30 діб.
17.04.2007 р. за розпорядженням командира військової частини А 0952 від 27.02.2007 р. було проведене повторне обстеження ГВЛК у Військово-лікарській комісії терапевтичного профілю ГВКГ, за результатами якого капітана ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби (довідка № 611 від 24.04.2007 р.).
Роз’ясненням №1151 від 15.08.2007 р. було констатовано, що військовослужбовці з постановою ВЛК «обмежено придатний до військової служби»непридатні за станом здоров’я до служби у аеромобільних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах та, відповідно до вимог Таблиці додаткових вимог «Б»графа 16-19, непридатні до роботи з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітного поля, джерелами лазерного випромінювання.
У період з 27 квітня 2007 року по 01 червня 2007 року позивач перебував у відпустці на підставі п. 50 Указу Президента України «Про положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», про що свідчить відпускний квиток № 7 від 26.04.2007 р.
З 26 червня 2007 року по 27 липня 2007 року позивач перебував на лікуванні в УВКН МО України. Довідкою № 1025 від 26.07.2007 р. було прийнято рішення про те, що позивач потребує відпустки за станом здоров’я на 30 діб.
Згідно положення пункту б частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров’я –на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Відповідно до положень пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р. №1053/2001, контракт припиняється (розривається), а особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани), які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Пункт 7.9. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16.07.02 р. № 237 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.08.02 р. за № 647/6935), передбачає, що рішення щодо подальшого проходження служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами), які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку обіймає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань.
Пункт 249 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.94 р. № 2, визначає, що особи, визнані обмежено придатними до військової служби, до служби у аеромобільних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах непридатні.
Положенням пункту 2.4. Тимчасового Положення про 138 Центр спеціального призначення (протидії диверсіям і терористичним актам) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, затвердженого начальником Генерального штабу –Головнокомандувачем Збройних Сил України від 04.04.2006 р., передбачено, що центр спеціального призначення комплектується військовослужбовцями Збройних Сил України, які мають високі морально-ділові якості, придатні за станом здоров’я до служби в підрозділах спеціального призначення, здійсненню стрибків з парашутом та виконання завдань у складі миротворчих контингентів Збройних Сил України за кордоном.
Відповідно до висновку військово-лікарської комісії ГВКГ Міністерства оборони України № 611 від 17.04.07 р. позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Тому суд погоджується з доводами представника відповідача, що оскаржуваний наказ начальника Генерального штабу –Головнокомандувача Збройних Сил України № 290 від 24.07.2007 р., є правомірним та винесений в межах, наданих чинним законодавством повноважень.
Згідно пункту 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: - наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.
Положенням пункту 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що командир полку зобов'язаний піклуватися про здоров'я підлеглих, вживати для їх фізичного зміцнення всіх необхідних заходів.
Статтею 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників).
Тому в даному випадку суд приходить до висновку, що дії командира є законними та відповідають покладеним на нього чинним законодавством обов’язкам.
Аналіз розділу 8 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.01 р. №1053/2001 та Розділу 7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16 липня 2002 р. N 237, дає підстави стверджувати, що у разі дострокового розірвання контракту з військовослужбовцем, чинне законодавство в цій частині не передбачає, що йому повинні бути запропоновані інші посади в Збройних Силах України. А оскільки ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому посилання позивача на те, що йому таких пропозицій не було надано, є безпідставними і не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Однак, при аналізі пояснень сторін та особової справи позивача вбачається, що позивачу при проведенні першої бесіди 01.02.2007 р. було запропоновано у зв’язку із захворюванням переміститися на посаду з меншим обсягом роботи у військовій частині А 0952, при проведенні другої бесіди 28.04.2007 р. повторно було запропоновано у зв’язку з захворюванням переміститися на посаду з меншим обсягом роботи у військовій частині А 0952, однак позивач відмовився від двох вказаних пропозицій. Тому йому було запропоновано знайти відношення з іншої військової частини на посаду, де за станом свого здоров’я він буде в змозі повноцінно виконувати службові обов’язки. При проведенні третьої бесіди 02.06.2007 р. капітан ОСОБА_1 відношення на переміщення не надав, тому до його відома було доведено пункт 7.9 наказу Міністра оборони України від 16.07.2002 р. № 237 «Про затвердження інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» про те, що особи офіцерського складу, які визнані непридатними до військової служби подаються до звільнення за станом здоров’я та рішення Міністра оборони України від 28.04.2007 р. щодо збереження здоров’я військовослужбовців, доведено, що на підставі рішення військово лікарської комісії підготовлено документи на звільнення його з військової служби у відставку за станом здоров’я, дано роз’яснення про пільги та переваги щодо працевлаштування та матеріального забезпечення, з розрахунком вислуги років ознайомлено.
Згідно довідки № 611 від 24.04.2007 р., постановою Центральної військово-лікарської комісії МО України капітана ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби.
У зв’язку з цим 02 червня 2007 року на засіданні атестаційної комісії відповідної військової частини, якою ухвалено рішення про невідповідність займаній посаді та необхідність звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров’я ОСОБА_1.
Відповідно до п. 5.29 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16 липня 2002 р. N 237 атестаційний висновок приймається комісією відкритим голосуванням без присутності того, хто атестується. Голосування проводиться за наявності не менше 2/3 членів затвердженого складу атестаційної комісії. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу засідання атестаційної комісії військової частини А 0952 № 10 від 02.06.2007 р. склад атестаційної комісії був повноважним при прийнятті рішення про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров’я позивача.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, погоджується з доводами представника відповідача стосовно того, що позивач був повідомлений про рішення, яке було прийняте атестаційною комісією 02.06.2007 р. (як свідчать записи в Протоколі № 10 від 02.06.2007 р. рішення атестаційної комісії доведено до відома позивача 05.06.2007 р. в присутності відповідних осіб). Про це також свідчить той факт, що позивачем був підписаний лист бесіди від 02.06.2007 р., в якому міститься формулювання «підготувати документи на звільнення з військової служби за станом здоров’я».
Оскільки суд прийшов до висновку, що п. 26 наказу начальника Генерального штабу –Головнокомандуючого Збройних Сил України № 290 від 24 липня 2007 року про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби є законним та скасуванню не підлягає, то вимоги про поновлення позивача на посаді, відшкодування йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. не можуть бути задоволені.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд прийшов до висновку, що вчинені відповідачем дії при вирішенні питання про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров’я відповідають передбаченим ч.3 ст. 2 КАС України критеріям і такими діями права позивача порушені не були.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами по справі було надано достатньо належних доказів, які підтверджують правомірність їхньої позиції.
Тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного наказу та зобов’язання вчинити певні дії.
Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки виданий начальником Генерального штабу –Головнокомандуючим ЗСУ наказ № 290 від 24.07.2007 р. є законним та таким, що винесений в межах наданих йому повноважень.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд
постановив:
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий-суддя : Ю.І. Цвіркун
Суддя: Р.О. Арсірій
Суддя: О.В. Кротюк