ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 листопада 2009 року 15:50 № 2а-9536/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Алай»до Головного управління юстиції в місті Києві, третя особа –Відкрите акціонерне товариство «Хрещатик», про визнання акта опису й арешту майна недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в адміністративний суд з позовом до Головного управління юстиції в місті Києві, третя особа –Відкрите акціонерне товариство «Хрещатик», про визнання акта опису й арешту майна недійсним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив суд визнати недійсним акт опису й арешту майна від 17.07.2009 року, складений головним державним виконавцем Пацуріною О.В. відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, посилаючись на те, що даний акт складений в порушення норм законодавства, оскільки при проведенні опису й арешту майна було залучено лише одного понятого замість двох, як це передбачено законодавством України.
Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив, письмових заперечень до суду не надав.
Представник третьої особи проти позову заперечив, послався на пропущення позивачем строку звернення до суду, зазначив, що присутність двох понятих при проведенні державним виконавцем опису та арешту майна не є обов’язковою, оскільки ці дії не мали примусового характеру, про що свідчить запис в акті : «Зауважень або заяв від осіб, що були присутніми під час опису майна не надходило».
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
17.07.2009 року головним державним виконавцем Пацюріною О.В. відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві було накладено арешт на майно позивача за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П. від 27.04.2009 року №1462.
На підставі ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем було складено оскаржуваний акт опису й арешту майна від 17.07.2009 року серія АА №842025.
Як вбачається із зазначеного акта, проведення опису й арешту майна позивача здійснювалось, зокрема, в присутності понятого ОСОБА_2.
Зазначене вище визнано сторонами і в судовому засіданні не оскаржувалось.
Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема до них належать виконавчі написи нотаріуса.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 50 зазначеного вище Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
В силу ч. 2 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 16 Закону України «Про виконавче провадження»регулює питання щодо залучення понятих до провадження виконавчих дій.
Так, ч.1 ст. 16 зазначеного Закону передбачає, що виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.
Відповідно до ч. 2 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження»присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.
Частина 3 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
Згідно п. 2 пп. 2.4.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 р. N 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за N 865/4158, присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилученні й передачі майна. Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.
Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець не дотримався вимог законодавства, оскільки залучив до проведення виконавчих дій лише одного понятого замість двох, присутність яких обов’язкова.
Таким чином, при проведенні опису й арешту майна державним виконавцем не додержані положення вищезазначених норм у частині кількості понятих, тому оскаржуваний акт є неправомірним та таким, що складений з порушенням вимог законодавства.
При цьому, суд звертає увагу, що представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку із порушенням строку звернення до суду.
Представник позивача зазначив, що позивачем у даному випадку не пропущено строк звернення до суду, оскільки він звернувся до суду відразу після того як дізнався про порушення його права.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно ч.1 ст. 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Ч.1 ст. 50 КАС України встановлює, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Отже, третя особа ВАТ «Хрещатик»не являється стороною у справі.
Оскільки відповідач свого представника до суду не направив, письмових заперечень на позов не надав, на відмові в позові у зв’язку із порушенням строку звернення до суду не наполіг, то судом не застосовувались до позивача наслідки ст. 100 КАС України, бо це суперечитиме положенням КАС України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вже зазначалось вище, відповідач свого представника до суду не направив, свою позицію не обґрунтував.
Натомість позивач надав суду вмотивовані доводи щодо правомірності позовної вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На основі встановленого, керуючись ст.ст. 86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Закритого акціонерного товариства «Алай»задовольнити.
Визнати неправомірним (недійсним) акт опису й арешту майна від 17.07.2009 року серія АА №842025, складений головним державним виконавцем Пацуріною О.В. відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І