Справа № 2-2720/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року                   Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді                         Антиповій Л.О.

при секретарі                                Дворніковій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ВАТ «КиївЗНДІЕП» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «КиївЗНДІЕП» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що з 07.08.2008 року вона працювала на ВАТ «КиївЗНДІЕП». Наказом №60-к від 30.03.2010 року позивача було звільнено з займаної посади, однак на момент подачі позову відповідач не сплатив розрахункові кошти при звільненні, копію наказу про звільнення з роботи позивачу не надав.

В судовому засіданні позовні вимоги позивач та представник позивача збільшили та просили стягнути з відповідача 12698 грн. грошових коштів належних при звільненні з роботи, 64424, 75 грн. – середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31.03.2010 р. по 07.07.2010 р. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Позов просили задовольнити.

Відповідачі позов не визнали, проти задоволення  заперечували, мотивуючи тим, що відповідач не надав докази, які підтверджують її позовні вимоги та пояснив, що всі виплати з позивачкою проведені, що підтверджуються бухгалтерськими звітами.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, з 07 серпня 2008 року позивачка прийнята на посаду начальника відділу оренди в ВАТ «КиївЗНДІЕП».

29 березня 2010 року позивачем подано заяву про звільнення з роботи з 30.03.2010 р. на підставі п.1 ст.36  КЗпПУкраїни за угодою сторін.

Відповідно до наказу №60-к від 30.03.2010 року позивача було звільнено з займаної посади, про що було зроблено запис в трудовій книжці.

В судовому засіданні позивач надала до суду підтвердження своїх вимог, а саме відомості про розмір її заробітної плати за період роботи. Позивач не заперечує і того що з нею провівся розрахунок, але вона вважає його не повним, оскільки розмір заробітної плати, на який вона посилається, значно вищий того, на який посилаються представники відповідача.

Спростовую вимоги позивача представники відповідача надали суду матеріали з який вбачається, що в період роботи ОСОБА_1 були скасовані всі додаткові виплати до заробітної плати, про що видано наказ, тому на даний момент вони вважають розмір заробітної плати, яка нараховувалася ОСОБА_1 був незаконно завищений, а розрахунок по ній та вказаним позивачем виплатам проведений повністю.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи добуті в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що позивач не довела наявність перед нею заборгованості по грошовим коштам при звільненні та іншим виплатам, оскільки не надала жодних спростовуючи доказів довідки та відомостей на виплату грошей, яка підтверджує повний розрахунок відповідачем при її звільненні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 83,116,117,232,237-1  КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 215, 218  ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

           В задоволенні позову відмовити.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: