ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 листопада 2009 року 16:20 № 2а-4672/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, і враховуючи уточнені позовні вимоги, просили суд встановити та визнати, що посадові особи Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві та Державної виконавчої служби у Дніпровському районі міста Києва, надаючи позивачу суперечливу інформацію про хід виконавчого провадження діяли з порушенням повноважень, передбачених Конституцією та законами України, зокрема, Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив, письмових заперечень до суду не надав.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
Рішенням Мінського (Оболонського) районного суду міста Києва від 25.10.2001 року у судовій справі №2-3514 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 борг в сумі 83 480 грн.
12.12.2001 року відповідним судом у даній справі було видано виконавчий лист №2-3514.
При цьому виконавчий лист №2-3514 було втрачено при пересилці.
Дані обставини підтверджуються ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.07.2007 року та поясненнями позивача і його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому згідно із ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.07.2007 року ОСОБА_1 видано дублікат виконавчого листа по справі №2-3514 та поновлено пропущений строк для пред’явлення до виконання виконавчого документа.
На даний час, як зазначив позивач в суді, примусове виконання виконавчого листа №2-3514 здійснюється ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві.
З переписки позивача та відповідача у справі вбачається, що у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-3514, виданого Мінським (Оболонським) районним судом про стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь ОСОБА_1.
Начальник Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва в листі від 12.11.2004 року зазначив, що виконавчий лист №2-3514, виданий Оболонським районним судом міста Києва перебував у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва.
Листом начальника Державної виконавчої служби у Дніпровському районі міста Києва від 24.03.2006 року №5718 ОСОБА_1 повідомлено, що за боржником по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3514 зареєстровано автомобіль, на який накладено арешт та 20.02.2003 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
Таким чином, із зазначених вище листів вбачається, що з лютого 2003 року по березень 2006 року відповідний виконавчий лист №2-3514, що виданий 12.12.2001 року Мінським (Оболонським) районним судом міста Києва знаходився на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва.
Однак в листі начальника ДВС у Дніпровському районі міста Києва від 13.12.2006 року №37779 зазначено, що постановою державного виконавця від 15.04.2003 року зазначений виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, відомості щодо виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Мінського (Оболонського) районного суду міста Києва від 25.10.2001 року за виконавчим листом №2-3514, що виданий Мінським (Оболонським) судом міста Києва 12.12.2001 року, надані відповідачем в листах від 12.11.2004 року та від 24.03.2006 року суперечать відомостям наданим в листі від 13.12.2006 року.
Оскільки відповідач свого представника до суду не направив, заперечень на позов та копію відповідного виконавчого провадження не надав, суд позбавлений можливості встановити, які саме відомості відповідають дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець не здійснив необхідних заходів щодо повного та своєчасного виконання виконавчого документа –виконавчого листа №2-3514, виданого 12.12.2001 року Мінським (Оболонським) районним судом міста Києва, тому в даному випадку вбачається протиправна бездіяльність відповідача, а не протиправність його дій.
При цьому, встановити правдивість відомостей, що містяться у листах відповідача за період з 2003 року по 2006 рік не представляється можливим, оскільки відповідні документи виконавчого провадження уже втрачені.
Пунктом 5 статті 128 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пункт 1 частини 2 зазначеного Закону передбачає, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Стаття 7 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідач не виконав свій обов’язок щодо своєчасного виконання судового рішення, своєю бездіяльністю порушив права позивача, тому дана бездіяльність є протиправною.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач свого представника до суду не направив, свою позицію не обґрунтував.
Натомість позивач надав суду вмотивовані доводи щодо протиправної бездіяльності відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень КАС України даний спір відноситься до окремих категорій адміністративних справ.
Стаття 181 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Так, в силу ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною.
На основі встановленого, керуючись ст.ст. 86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві (Державної виконавчої служби у Дніпровському районі міста Києва) протиправною при виконанні виконавчого листа 2-3514, виданого Оболонським районним судом міста Києва 12.12.2001 року про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І