ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
02.06.06 Справа№ 5/342-13/56
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів
до відповідача-1: ВАТ “Спецбудмонтаж”, м.Львів
до відповідача-2: ТзОВ “Поліпромсервіс”, м.Київ
про визнання недійсними господарського зобов”язання, яке виникло на підставі усної угоди та податкових накладних на загальну суму 288598,00грн., і застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України
За участю представників сторін:
Від позивача: Мусійчук А.О. –ст.держ.податк.інсп.юр.відділу, Попадюк Н.О. –ст.держ.податк.інсп. відділу правового забезпечення прет. та догов.роботи юрид.упраління ДПА у Львів.обл.
Від відповідача-1,2: не з”явився
Суть спору : на розгляд господарського суду Львівської області поступив позов ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів до відповідача-1: ВАТ “Спецбудмонтаж”, м.Львів до відповідача-2: ТзОВ “Поліпромсервіс”, м.Київ про визнання недійсними господарського зобов”язання, яке виникло на підставі усної угоди та податкових накладних на загальну суму 288598,00грн., і застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України.
ТзОВ “Поліпромсервіс” пояснення на позов не направлено, явки представника в всудовому засіданні не забезпечено, хоча про час і місце судового засідання його повідомлено належним чином.
Встановлено:
ДПІ у Залізничному районі м.Львова подано позов про визнання недійсним господарського зобов”язання, що виникло на підставі усної угоди, а також визнання недійсними податкових накладних та зобов”язання ТзОВ “Поліпромсервіс” до повернення ВАТ “Спецбудмонтаж” всього одержаного ним в результаті виконання господарського зобов”язання, а одержаного ВАТ “Спецбудмонтаж” до стягнення в доход держави .
Позивач підставою визнання господарського зобов”язання недійсним, виходячи з ст.ст.207,208 ЦК України, вважає, що господарське зобов”язання не відповідає вимогам закону, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності). До такого висновку позивача привело те, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова подано запит по місцю реєстрації ТзОВ “Поліпромсервіс” до ДПІ у Подільському районі м.Києва щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ “Поліпромсервіс” по питанню сплати ним податків. Проте, рішенням Подільського районного суду м.Києва від 15.07.04р. установчі документи ТзОВ “Поліпромсевіс” визнано недійсними з моменту реєстрації і свідоцтво платника ПДВ №32620914 від 10.09.03р. визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
При цьому необхідно зауважити, що інститут визнання угод недійсними за ЦК у ЦК України розглядається як визнання недійсними цивільно-правових правочинів, а у ГК –як недійсність господарсько-правових зобов”язань.
При умовному порівнянні цієї підстави то дане питання регулюється ч.1 ст.207 ГК –зобов”язання не відповідає вимогам Закону (ст.50 ЦК –недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, ч.1 ст.203 ЦКУ –зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства)
У цьому контексті значний інтерес становлять роз”яснення ВАС України №02-5/111 від 12.03.99р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними”. У п.11 цих роз”яснень йдеться про визнання недійсними цивільно-правових угод на підставі ст.49 ЦК, зміст якої фактично є тотожним відповідним положенням ч.1 ст.208 ГК України.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і якою мірою виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Така ознака, як завідомість, свідчить, що сторони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Під категорію господарських договорів, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підпадають договори, що мають на меті ухилення від оподаткування у різних формах.
Як встановлено Подільським районним судом в рішенні від 15.07.04р. у справі №2-2492/04, що засновники ТзОВ “Поліпромсервіс” за винагороду підписали ряд документів, що стосуються створення та реєстрації ТзОВ “Поліпромсервіс”, свідоцтва про реєстрацію платника податку не отримували, рахунку в банку не відкривали, печатки не мали, фінансово-господарської діяльності не вели.
Згідно ст.206 ЦК України правочин може бути укладено усно з будь-яким суб”єктним складом і незалежно від суми.
Отже, зобов”язання між ВАТ “Спецбудмонтаж” і ТзОВ “Поліпромсервіс”, що не відповідають вимогам Закону, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладено з порушенням господарської компетенції є очевидним і підпадає під дії статтей 207,208 ГК України.
Загальне визначення поняття документа можна знайти у ст.27 Закону України від 02.10.92р. “Про інформацію” –передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носії. Якщо йдеться конкретно про податкові накладні, то п.7.2.3 ст.7 Закону України від 03.04.97р. “Про податок на додану вартість” визначає розрахунковий документ. Різновидом документів слід вважати письмові договори або правочини (ст.205-207,626 ЦК України, ст.181 ГК). На відміну від письмових договорів, розрахункові та платіжні документи оформляють результати і процес виконання цих угод однією чи обома сторонами. Отже, вищезгадані норми ЦК України і ГК України до подібних документів не можуть застосовуватись.
Позивачем не розкрито узагальнюючого терміну “всього”, як юридичного наслідку визнання зобов”язання недійсним. Юридичних наслідків не визначено родовими ознаками, не встановлено їх розміру щодо вини кожного з суб”єктів правовідношення. На вимогу суду від 06.04.06р. не подано платіжних реквізитів державного бюджету, цивільно-правових доказів виконання господарського зобов”язання (письмового договору, накладних та доручень на відпуск товару (продукції), актів прийому-передачі, і т.ін.), розрахунку позову без чого в тій частині спір вирішенню не підлягає.
Відповідачами явки представників в судовому засіданні не забезпечено, а у відзиві (вх. №10198 від 05.04.06р.) ВАТ “Спецбудмонтаж” позовні вимоги не визнаються по підставах, що на момент здійснення операцій з ТзОВ “Поліпромсервіс” й на момент складення акту перевірки посадові особи ВАТ “Спецбудмонтаж” не могли знати про те, що ТзОВ “Поліпромсервіс” було зареєстроване всупереч чинного законодавства.
Суд не може погодитись з відповідачем, оскільки правомірність угоди грунтується на обов”язку перевірки повноважень сторін угоди, про що висловлено в п.9.1 роз”яснення президії ВАС України від 12.03.99р. №02-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” і на нележному оформлнні передачі права власності на товар (продукцію), що не було зроблено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154, п.7 ст.155, п.1 ст. 157, 160,161,163,164,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.Адміністративний позов задоволити частково.
2.Визнати недійсним господарське зобов”язання, яке виникло між ВАТ “Спецбудмонтаж”, м.Львів та ТзОВ “Поліпромсервіс”, м.Київ на підставі усної угоди.
3.В частині позовних вимог про визнання недійсними податкових накладних від 18.10.04р. №189, від 13.01.04р. №13/12, від 15.07.04р. №115 на загальну суму 288598,00грн. –провадження у справі - закрити.
4.В частині позовних вимог про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, передбачених ст.208 ГК України – позов залишити без розгляду.
5.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.