КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-14/09 Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.А.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Борисюк Л.П.,
Суддів: Бараненка І.І.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_3 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –ОСОБА_4 звернулась з позовом до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі –відповідач), треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва за № 659 від 27.11.1989 року «Про прийняття до експлуатації та визнання права власності на домобудівлі в садибі № АДРЕСА_1»та за № 719 від 26.12.1989 року «Про доповнення в рішення виконкому № 659 від 27.11.89»нечинними з моменту їх прийняття.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 23.04.2009 року позов задоволено, скасовано рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва «Про прийняття до експлуатації та визнання права власності на домобудівлі в садибі № АДРЕСА_1»за № 659 від 27 листопада 1989 року.
Скасовано рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва «Про доповнення в рішення виконкому № 659 від 27.11.89»за № 719 від 26 грудня 1989 року.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також, на вказану постанову суду третя особа –ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.09.1989 року за № 831 «Про надання дозволу виконкомам районних Рад народних депутатів на реєстрацію своєчасно не оформлених жилих будинків, будівель, пристроїв та гаражів, що належать громадянам на праві особистої власності та підлягають знесенню у зв’язку з наміченим розміщенням нового масового житлового будівництва»(далі –рішення № 831) було вирішено дозволити виконкомам районних Рад народних депутатів проводити реєстрацію своєчасно не оформлених побудованих жилих будинків, будівель, пристроїв та гаражів, що належать громадянам на праві особистої власності та підлягають знесенню у зв’язку з наміченим розміщенням нового масового житлового будівництва.
Так, рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва за № 659 від 27.11.1989 року «Про прийняття до експлуатації та визнання права власності на домобудівлі в садибі № АДРЕСА_1»(далі –рішення № 659), на підставі рішення № 831, було вирішено: 1. Затвердити акти прийняття до експлуатації буд. № АДРЕСА_1, ж/пл 31,6 м2, корисною –57,7 м2, закріпити земельну ділянку пл. 500 м2 та видати свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння, видати свідоцтво на право особистої власності на ім’я ОСОБА_7. 2. Узаконити буд. № АДРЕСА_1, затвердити акти прийняття його до експлуатації, закріпити земельну ділянку пл. 493 м2 та видати свідоцтво на право особистої власності на цей будинок на ім’я ОСОБА_8.
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва за № 719 від 26.12.1989 року «Про доповнення до рішення виконкому № 659 від 27.11.1989 року»(далі –рішення № 719) було вирішено будинковолодіння № АДРЕСА_1 вважати як одне ціле, а право на володіння садибою розподілити в слідуючому порядку: - за ОСОБА_7 –житловий будинок літера «А», житловою площею 31,6 м2, корисною –57,7 м2, сарай літера «Г», санвузол літер «Д», паркан № 4 та № 6, Ѕ частина паркану № 3, що становить 2/5 частини домоволодіння, та видати свідоцтво на право особистої власності на ім’я ОСОБА_7; - за ОСОБА_8 –житловий будинок літера «Б», ж/пл. 32,2 м2, корисною –67,6 м2, гараж літера «В», санвузол літера «Е», паркан та огорожа №№ 1, 2, 5, Ѕ частина паркану № 3, що становить 3/5 частини домоволодіння, та видати свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_8.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення № № 651, 719 були прийняті на підставі рішення № 831, яке, в свою чергу, стосується лише будинків, які підлягають знесенню. Так як відповідачем не надано доказів, що спростовують посилання позивача на те, що ніяких дій, які б давали підстави вважати, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 підлягає знесенню у зв’язку з розміщенням нового масового житлового будівництва, не вчинялося, тому суд першої інстанції вважав за можливе щодо скасувати рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва за № 659 від 27.11.1989 року та за № 719 від 26.12.1989 року.
При цьому, застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не пропустила встановлений законом річний строк для звернення до суду, оскільки про порушене право вона дізналась лише 22.06.2004 року, а з даним позовом ОСОБА_4 звернулась до Подільського районного суду м. Києва 15.11.2005 року, тому суд першої інстанції вважав, що підстав для відмови в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем встановленого відповідним процесуальним законом строку немає.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.
Згідно з п. 3 Указу Президента України за № 640/95 від 24.07.1995 року «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації»установлено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов’язань, прав та обов’язків.
Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В свою чергу, вимогами ч. 1 ст. 248-1 ЦПК України (в редакції 1963 року із змінами та доповненнями) передбачено, що громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець –до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.
Положенням ч. 3 ст. 248-1 ЦПК України (в редакції 1963 року) передбачено, що до суб’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду (суб’єкти оскарження), належать: органи державної виконавчої влади та їх службові особи; органи місцевого самоврядування та їх службові особи; керівники установ, організацій, підприємств і їх об’єднань незалежно від форм власності; керівні органи і керівники об’єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов’язки або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями.
Згідно з ч. 2 ст. 248-5 ЦПК України (в редакції 1963 року), скаргу може бути подано в суд у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову в задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.
З наявних доказів у матеріалах справи вбачається, що Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва надіслано лист за вих. № Ш-3104 від 11.01.1999 року (а.с. 12), яким повідомлялось ОСОБА_4 про результати розгляду її заяви стосовно повернення права власності на будинок № АДРЕСА_1. Зі змісту останнього абзацу вказаного листа вбачається, що Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва для вирішення питання заявника запропоновано звернутись з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач про порушене право дізналась лише 22.06.2004 року не відповідає встановленим обставинам у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина перша статті 100 КАС України передбачає, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, в запереченнях проти позовної заяви та в судовому засіданні, представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а позивач з даним позовом звернулась 08.05.2008 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Подільського районного суду м. Києва за № 9452/591 від 08.05.2008 року (а.с. 2), при цьому, ОСОБА_4 жодних належно допустимих доказів поважності причин пропуску строку не вказала, тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском встановленого строку для звернення до суду, колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Вимогами статті 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а відтак, постанова Подільського районного суду м. Києва від 23.04.2009 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року скасувати та постановити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: _____________Л.П. Борисюк
Судді: _____________І.І. Бараненко
_____________ В.Ю. Ключкович
Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2010 року