КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2/09                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Єременко С.В.

Суддя-доповідач:  Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                        Борисюк Л.П.,

                    Суддів:                                   Бараненка І.І.,

                                                            Ключковича В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Марковецької сільської ради про визнання недійсним рішення сесії сільської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ОСОБА_3 звернувся з позовом до Марковецької сільської ради (далі –відповідач) про визнання недійсним рішення п’ятнадцятої сесії Марковецької сільської ради п’ятого скликання від 04.07.2008 року в частині відмови у наданні позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20.03.2009 року позов задоволено, визнано рішення п’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 04 липня 2008 року недійсним в частині відмови надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель ОСОБА_4.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому земельної ділянки під забудову площею 0,25 га по                АДРЕСА_1. Рішенням п’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Марковецької сільської ради від 04.07.2008 року було відмовлено в задоволенні вказаної заяви позивача.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції посилався на те, що іншим рішенням п’ятнадцятої сесії Марковецької сільради від 04.07.2008 року було затверджено перелік першочергового надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, пунктом 1.5 якого передбачено, що порядком п’ятої черги надавати земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку жителям села –учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідам І та ІІ групи. Оскільки позивач є інвалідом другої групи загального захворювання безстроково, а відповідач має землі запасу сільської ради в розмірі           12,8 га, тому суд першої інстанції вважав за можливе не брати до уваги посилання представника відповідача щодо безпідставності вимог позивач, так як останній вже скористався своїм правом і має земельну ділянку згідно з положенням Сімейного кодексу України, при цьому, суд першої інстанції визнав необгрунтованими докази відповідача, які підтверджують факт отримання позивачем рішення виконавчого комітету № 53 про передачу безкоштовно у приватну власність позивачу земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та ведення особистого господарства по АДРЕСА_2 в с. Марківці, оскільки вказаний будинок позивач продав, тому земельна ділянка в розмірі 0,25 га перейшла до нового власника для обслуговування жилого будинку, а відтак суд першої інстанції прийшов до кінцевого висновку про задоволення позову шляхом визнаня оспорюваного рішення відповідача недійсним в частині відмови позивачу у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.

Так, в своєму рішенні суд першої інстанції взагалі не навів обґрунтування своїх висновків та не підтвердив їх нормами матеріального права, не вказавши, які норми закону або положення інших нормативних актів відповідач порушив при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вимогами ч. 2 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В свою чергу, положенням ч. 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наявних доказів у матеріалах справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 17.12.1997 року № 53 «Про приватизацію земельних ділянок»було вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_3 –0,25 га по АДРЕСА_2, а також передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_3 –0,60 га.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що приймаючи оспорюване рішення від 04.07.2008 року в частині відмови у наданні позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, Марковецька сільська рада діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, оскільки наявними доказами в матеріалах справи підтверджено факт використання позивачем у 1997 році свого права на отримання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, що є підставою для відмови в задоволенні повторної заяви про отримання такої земельної ділянки, тому підстав для задоволення позовних вимог та визнання оспорюваного рішення відповідача недійсним у апеляційного суду немає.

Вимогами статті 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а відтак, постанова Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20.03.2009 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Марковецької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області задовольнити.

Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2009 року скасувати та постановити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя:                                                   _____________Л.П. Борисюк

          Судді:                                                  _____________І.І. Бараненко

_____________ В.Ю. Ключкович